А по святах — Кремль-брюле

Українці, як доволі злиденна нація, не можуть дозволити собі розкіш мати таку кількість вихідних, яка притаманна нашому календарю зараз. Це стосується як депутатів, що працюють лічені дні на місяць, так і пересічних громадян. На проблему надмірних свят накладається ще й ідеологічна складова, яка торкається передусім 8 Березня, 1 та 9 Травня. Що саме ми святкуємо в ці дні? Якщо говорити про День перемоги над нацистською Німеччиною, то вся антигітлерівська коаліція (крім СРСР, ясна річ) відзначає цю дату 8 травня. І якщо вже Україна «проситься» у Євросоюз, «приміряє» на себе НАТО тощо, ігнорувати цей день як мінімум не комільфо. Але в нашій країні 8-ме число останнього весняного місяця і по цей час залишається робочим днем, тоді як 9-те — вихідним.

На цю алогічність звернув увагу, зокрема, директор Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Володимир В’ятрович, котрий запропонував відмовитися від трьох згаданих свят. «9 Травня до сих пір відбувається в форматі, який визначає Москва. Російській владі цей день потрібен для того, щоб продемонструвати всьому світу силу свого впливу на пострадянському просторі. А сила імперії тримається на старому divide et impera. Щоб відгородитися від руйнівного впливу, перешкодити зовнішнім маніпуляціям і використанню в політичних цілях пам’яті про загиблих в минулу війну, керівництво України повинно зробити ще один відважний крок — усі державні заходи перенести на 8 травня», зазначив В’ятрович. І додав, що УІНП готує законопроект щодо зменшення кількості вихідних. При цьому в «зоні ризику» перебуває 8 Березня та 1-2 і 9 Травня, адже заходи, котрі різні політичні сили планують на ці дні, призводять здебільшого до дестабілізації ситуації в країні.

На пропозицію В’ятровича бурхливо зреагував депутат Сергій Каплін, котрий відповів директору УІНП «алаверди». Каплін запропонував В’ятровича звільнити, бо ініціатива останнього, мовляв, лише руйнує підвалини історичної пам’яті. «Турбуватися про захист від провокацій — компетенція правоохоронців. Тому уряд і Мінкульт, якому підпорядкована «пам’ятна» установа, повинні розібратися із заявами та ініціативами свого підлеглого», заявив Каплін.

До нападок на В’ятровича підключився й Опозиційний блок. Ця фракція «не залишить без реакції провокаційні висловлювання чиновників Інституту національної пам’яті», пообіцяв парламентський очільник Опоблоку Юрій Бойко. «Ми почули абсолютно провокаційні висловлювання деяких чиновників, особливо з Інституту національної пам’яті, які звучали образливо для ветеранів Великої Вітчизняної війни. Ми залишаємо за собою право відреагувати на ці висловлювання. Ми вже подали заяву в суд, щоб привести до тями чиновників, які ображають ветеранів», — сказав Бойко.

Цим сюжет із нападками на Інститут національної пам’яті не обмежився. Бойко з Капліним (вочевидь, несподівано для себе) знайшли групу підтримки в особі американського журналу «Foreign Policy». Видання опублікувало статтю, що містила звинувачення українського історика Володимира В’ятровича в тому, що він прибирає з державних архівів матеріали про погроми та етнічні чистки, щоб обілити ОУН-УПА та інших українських націоналістів. Автором даного опусу є такий собі Джош Коен.

Як стверджує Коен, стурбованість стосовно недоторканності українських архівів при В’ятровичі викликає його погана слава серед західних істориків, які вважають, що він ігнорує або навіть фальсифікує історичні документи. «Вчені з його колективу публікують добірки сфальсифікованих документів, заявляє професор російської та радянської історії з Північно-Східного університету Джеффрі Бердс. Я знаю це, тому що бачив оригінали, робив копії, а потім порівнював їх записи з оригіналами», цитує Бердса Коен.

«Зміцнення української демократії, не кажучи вже про прагнення України вступити до Європейського Союзу, вимагає, щоб країна зізналася в найбільш похмурих аспектах свого минулого. Але якщо В’ятрович наполягатиме на своєму, таке покаяння буде неможливо, і Україна ніколи не зможе повністю розрахуватися зі своїм непростим минулим», — наполягає Коен. «Проблема полягає в тому, що доводи В’ятровича на захист ОУН і УПА не узгоджуються з тими докладними свідченнями, які представили численні західні історики», — додає він.

Сам Володимир В’ятрович на подібні закиди відповідає так: «Те, що робить Коен, це заперечення важливості ОУН для історії Західної України в міжвоєнний період. При цьому він звинувачує мене в спробах зробити те саме з пам’яттю воїнів Червоної армії. Але ні я, ні Інститут національної пам’яті не заперечують героїзму Червоної армії під час Другої світової війни. Пам’ятні урочистості 8-9 Травня по всій Україні є свідченням цього. Два роки поспіль червоноармійці сиділи пліч-о-пліч з ветеранами УПА і не виникло ніяких проблем із цим», зазначає В’ятрович. За його словами, Інститут виступає за згадку всіх історичних подій з життя українців, незалежно від того, були вони націоналістами, комуністами або воювали у військах союзників на полях Нормандії.

Зрозуміло, що агресія щодо ініціатив Інституту національної пам’яті почалася не просто так. У акції є й свої замовники, й свої виконавці. І перших, і других слід шукати серед тих, хто марить реваншистськими ідеями відновлення СРСР у всій його історичній та ідеологічній «красі». На превеликий жаль, Україна постійно програє у подібних суперечках, виправдовуючись та мало чи не перепрошуючи — замість того, аби пропонувати свій власний контент. Але це вже тема для зовсім іншої розмови.