Пані банкір

За даними соціологів Інституту Горшеніна, голові Нацбанку України Валерії Гонтаревій довіряють лише 2,8% респондентів. Це один із найгірших результатів серед чиновників її рангу, проте саму Гонтареву така «популярність», очевидно, не засмучує. Попри прогнози та сподівання на її відставку, очільниця Нацбанку подовжує обіймати свою посаду. Плинність кадрів її оминає: за час головування Гонтаревої в НБУ з’явився вже другий Прем’єр та пішов у відставку третій Генпрокурор. Щоправда, при посаді залишається чинний голова ЦВК, чия відведена законом каденція вже добігла кінця, та й судді Конституційного суду, призначені ще за Януковича, потребують ротації, але ніхто з цих персонажів не викликає у частини політикуму (і майже у всього населення) такого гострого бажання вказати на двері.

Портрет дами на тлі девальвації

У Валерії Гонтаревої «заслуг» так багато, що складно визначити, з переліку яких звершень почати в першу чергу. Голова Нацбанку — це не лише девальвація гривні. І не лише офшорний скандал. Це ще й провалений анонс щодо надання Україні чергового кредиту від МВФ — від початку планувалося, що в рамках програми EFF Україна отримає чотири транші протягом 2015 року і ще чотири протягом 2016, однак на сьогодні надійшли лише перші два. А це свідчить про недовіру до України з боку кредиторів плюс про не виконання вимог, які ті ставили перед Україною.

Гонтарева — це також і провалена у 2015 році програма з поповнення золотовалютних резервів. У тому, що державна казна — напівпорожня, глава НБУ звинувачує МВФ, бо, мовляв, саме через ненадходження чергового траншу Україна не змогла поповнити резерви. Проте директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард чітко пояснила своїй українській колезі, що Фонду буде складно продовжувати програму кредитування України, якщо в державі не відбудуться значні зміни у царині боротьби з корупцією.

Зрештою, Гонтарева — це ще й невиконана обіцянка провести лібералізацію адміністративних обмежень на валютному ринку. Поки керівниця Нацбанку каже одне, підпорядкована їй структура говорить інше, видаючи розпорядження щодо пролонгації валютних обмежень, заборони дострокового погашення резидентами кредитів і позик в іноземній валюті за договорами з резидентами тощо. Словом, усе, що робить Гонтарева, є або діяннями, котрі межують із порушенням Кримінального кодексу, або вкрай непрофесійними та недолугими кроками.

Які, втім, тьмяніють на тлі двох останніх скандалів — «офшорного» та «російського». Суть обох — надто на слуху, щоб вдаватися у надмір подробиць. Як усі ми пам’ятаємо, журналісти-розслідувачі з «Наших грошей», посилаючись на документи фінансової компанії Mossak Fonseca, встановили, що до осені 2014 року 22,74% акцій фінансової групи ICU, яку очолювала Гонтарева, належали дружині першого «зама» президента російського банку ВТБ Юрія Соловйова.

Дружні та родинні зв’язки голови Нацбанку — також окрема тема для розмови. Щоб їх проілюструвати, одного ВТБ не вистачить. Тут принагідно слід згадати й інформацію про те, як син чиновниці, скориставшись інсайдерською інформацією щодо стану «Дельта банку», встиг врятувати свій банківській вклад. Гонтарева подавала цю історію в дещо іншому ключі, наголошуючи, що її родина опинилася серед постраждалих вкладників, і їхні гроші «згоріли» так само, як і кошти інших людей, а Фонд гарантування вкладів компенсував сім`ї Гонтаревих лише частину заощаджень.

Певна річ, що це була неправда, як неправдою є все, що говорить Валерія Гонтарева. Інколи це просто неправда (на кшталт прогнозу щодо того, що вже невдовзі українська банківська система стане найкращою в світі), а інколи — цинічна брехня (як порада українцям дивитися не на курс валют, а в холодильник, тобто спроба навіяти собі та іншим, що стан гривні не впливає на ціноутворення в країні). І це далеко не все, що можна було б закинути Гонтаревій. Кожне звання, на яке вона може бути номінована («найгірший банкір», «найгірший фінансовий аналітик», «найгірший борець з корпуціїєю») потребує окремої статті та окремого дослідження.

Лєра, надія, любов…

Якщо, незважаючи на все вищезгадане, Валерія Гонтарева залишається у своєму кріслі, вочевидь, варто зрозуміти причини такої «живучості», аби, відштовхуючись від цього, спрогнозувати ймовірність її відставки. В цьому контексті зайве й нагадувати про те, наскільки близькою до Президента України Петра Порошенка є глава Нацбанку Валерія Гонтарева. Давні бізнес-партнери склали успішний (для себе самих) тандем, котрий доволі продуктивно розв’язує актуальні для сторін проблеми.

Приміром, креатура Порошенка на посаді керівника Антикорупційного бюро Артем Ситник допомагає Гонтаревій виплутатися з неприємної історії, пов’язаної з «Дельта банком». НАБУ оперативно проводить власне розслідування, в ході якого встановлює: складу злочину в діях Гонтаревої немає. Натомість Гонтарева ліквідує банк «Хрещатик», клієнти якого (зокрема, «Київводоканал» та інші столичні комунальні підприємства) вчасно перетікають до Міжнародного інвестиційного банку, серед найбільших акціонерів якого — Президент Петро Порошенко (60%) та один із лідерів фракції БПП Ігор Кононенко (15%).

Цим одним взаємозаліки не обмежуються. Петро Порошенко всіляко захищає свою протеже від звільнення, а компанія Гонтаревої ICU де-факто виконує роль юридичного супроводу президентського бізнесу. В усякому разі, саме представник ICU Макар Пасенюк коментував «офшорний» скандал, в якому виявився замішаний глава держави. І хай речники голови НБУ стверджують, що Валерія Гонтарева давно не має офіційного стосунку до ICU, подібні спроби дистанціюватися як від свого дітища, так і від інтересів Президента виглядають доволі недолуго.

Стає очевидним, що Гонтарева для Порошенка не просто зручний та лояльний чиновник (яким, наприклад, є той таки Охендовський в ролі очільника Центрвиборчкому). Гонтаревій довірено ведення справ, які є особистими для її патрона, на відміну від, скажімо, підрахунку голосів чи організації виборчої кампанії. І хоч зрощення влади та бізнесу й називається корупцією, це не є тим чинником, котрий здатен зупинити Президента в його подальшому протектуванні голови НБУ. Скільки б прозорих натяків не робила з цього приводу Крістін Лагард.

Відтак не складно спрогнозувати, що комфортне існування для Гонтаревої Петро Порошенко забезпечуватиме настільки довго, наскільки це буде можливим. Завершення поточного парламентського сезону (а депутати розійдуться на канікули в середині липня) не обіцяє нічого екстраординарного; всі політичні ексцеси істеблішмент якщо й збурюватиме, то не раніше осені. Тоді питання відставки Валерії Гонтаревої може актуалізуватися знову. І тут уже все залежатиме від того, чи захоче Президент Порошенко тонути разом із нею, чи викине Гонтареву як баласт на борту свого «Титаніка». Доки обнуління рейтингу не накрило Президента як дев’ятий вал, від якого вже не буде порятунку.

Як постскриптум. Голова громадської організації «Антикорупційний рух» Валентин Наливайченко заявив, що під час візиту Президента України в США українській делегації були передані матеріали, які стосуються корупції серед вищих посадових осіб країни, зокрема, й глави Нацбанку Валерії Гонтаревої. За його словами, американські партнери постійно вказують Україні на корумпованість її чиновників, саме тому вони й підготували кейс документів, які це доводять.

«Цей пакет стосується керівництва і голови Нацбанку. Документи щодо офшорів, до яких має відношення вона (Валерія Гонтарева), її найближчі юристи, зокрема, громадянин України Пасенюк (Макар Пасенюк — глава інвестиційного департаменту компанії ICU). Вони додумалися, в тому числі, на території Сполучених Штатів використовувати вкрадені в Україні гроші і через офшорну компанію найняти фірму, щоб піарити «успіхи» уряду і глави Нацбанку», — підкреслив Наливайченко. За словами Наливайченка, громадськість повинна проконтролювати, щоб ці документи були передані в Україну для проведення розслідування.