Учора розпочався триденний візит в Україну представників Єврокомісії, які на запрошення Києва моніторитимуть другий етап будівництва каналу «Дунай — Чорне море». Як відомо, міжнародний скандал розпочався з подачі Румунії, керівництво якої використовує це дражливе питання у світлі майбутніх парламентських та президентських виборів. Розгорнувши антиукраїнську кампанію, офіційний Бухарест, проте, замовчує будівництво каналу в Георгіївському гирлі. За офіційною версією, канал має виводити мул, однак, за іншими даними, він стане «запасним» судоходним зв'язком із Чорним морем. Цей проект уже викликав низку застережень з боку румунських екологів, оскільки маршрут майбутнього каналу пролягатиме через заповідну зону в румунській дельті Дунаю. Економічні здобутки також поставлені під сумнів. І на цьому сюрпризи від Бухареста не закінчуються.
У своїй дельті Дунай розподіляється на два головних рукави: Кілійський, що належить Україні, та румунський — Тульчинський. Природно, вони міліють і замулюються, але ці процеси прискорюються Румунією, яка проводить неузгоджені гідротехнічні будівництва та водогосподарські заходи. Так, проаналізувавши матеріали багатолітніх (1830—2001 рр.) спостережень, ВАТ «Дунайське пароплавство» (національний перевізник України) констатує, що інтенсивні гідротехнічні роботи у румунській частині дельти призвели до перерозподілу води між Кілійським і Тульчинським гирлами та обумовили інтенсивну деградацію українських Очаківського гирла і гирла Прірва, яке до 1997 року було головним судноплавним морським шляхом України. Тепер глибини в Прірві і в морському каналі недостатні для судноплавства. Щоб запобігти обмілінню Тульчинського гирла, Румунія спорудила у місці розгалуження Дунаю на Кілійське та Тульчинське гирла струменеперехоплюючу шпору (дамбу), що призвело до перерозподілу стоку на користь Тульчинського гирла за рахунок Кілійського на 5—7%. За припущенням фахівців ВАТ «Укрводпроект», якщо зміни відбуватимуться і надалі в таких темпах, станеться розмивання лівого берега Кілійського гирла та перерозподіл стоку ріки на користь Тульчинського гирла орієнтовно на 20—30%. Цьому сприяли гідротехнічні дії Румунії, зокрема, несанкціоноване скидання грунту із Сулинського каналу в прикордонні води в Кілійському рукаві протягом 2001—2003 рр. Ця земля рівномірно розноситься течією і осідає в Кілійській рукавній системі, погіршуючи таким чином умови судноплавства на українській ділянці Дунаю. Окрім того, в Румунії розглядається проект побудови автомобільного шосе вздовж Сулінського каналу, що матиме руйнівний вплив як на румунську дельту Дунаю, так і на українську. У результаті господарської діяльності Румунії також відбувається поступове відмирання українських рукавів Степовий, Данаєць та мінімізація стоку рукава Кислицький. Словом, українська частина дельти Дунаю деградує.
Окремо стоїть забруднення Дунаю шкідливими речовинами, адже використання її вод має велике значення для України, особливо для прилеглих південно-західних регіонів, — водними ресурсами ріки забезпечується близько 8% загального водоспоживання в Україні. З вини румунських підприємств за останні чотири роки відбулося 9 транскордонних викидів: у Дунай та Тису потрапляли ціаніди, амоній, солі важких металів, нафта, які пливли вниз за течією на українську територію. Питання відшкодування збитків Румунією, у зв'язку з відсутністю відповідних двосторонніх та багатосторонніх домовленостей, позитивно вирішити не вдалося — Румунія відмовилася підписувати підготовлений у Женеві Протокол з цивільної відповідальності і компенсації за транскордонну шкоду. Площа забруднених земель унаслідок аварій становила близько 1629 га, а збитки лише від забруднення Тиси склали близько 56 млн. грн.