Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Фільм — «жива вода», припис кінематографічного лікаря при відсутності натхнення і захопленості своєю справою. Байопік «Життя» Антона Корбейна розповідає про двох молодих людей — американського актора Джеймса Діна та фотографа Денніса Стока. Джеймс Дін став відомим після ролей у фільмах: «На схід від раю» та «Бунтар без причини», які вийшли після його трагічної загибелі в автокатастрофі в 24 роки. За фільмом «Життя» Дін переконаний: писати романи краще, ніж писати про них, тому й грати в кіно — краще, ніж учитися грати в кіно. На пробах у відповідь на запитання, хоче він бути актором театру чи кіно, Джеймс відповідає: «Я хочу просто добре грати».
Фотограф агентства Magnum Photos Денніс має колишню дружину та сина, яких утримує. Його буденна робота на зйомках бек-стейджів і червоних доріжок дивним чином не пригнічує його таланту і бажання стати митцем у фотографії. Зустрівши Діна, він робить вибір на користь не надійної роботи, а примарного шансу зробити фотосесію «похмурої зірки», яка сама не надто хоче ставати його «моделлю». Шефу пояснює, чому саме Дін має стати героєм його фотоесе для журналу Life: «Що в ньому такого? Незграбність, щось дуже чисте, непідробне». Обидва герої мають кожний свою творчу ідею і впевнені, що не можуть втратити її. Вони стають друзями.
Джеймса Діна у біографічному фільмі грає Дейн ДеГаан, відомий ролями у стрічках «Убий своїх коханих» та «Хроніка». В одному з інтерв’ю Дейн зізнався, що кілька разів відмовлявся від ролі, бо Джеймс Дін — один із його улюблених акторів, тому грати його вважав величезною відповідальністю перед пам’яттю про нього. З роллю Дейн упорався, створивши у фільмі такого Діна, якому глядач співчуває, в якого закохується і виходить iз кінотеатру з бажанням переглянути стрічки за участі самого актора. Роль фотографа Деніса Стока зіграв Роберт Паттінсон, знайомий більшості жіночої аудиторії за роллю симпатичного вампіра у сазі «Сутінки».
Картина «Життя» — естетично красива. Це й не дивно, бо за візуальну складову картини відповідала датчанка Шарлотт Брюс Крістенсен, оператор пізніх фільмів Томаса Вінтенберга. Сніжні пейзажі, дощові завіси та людина в них передають розкіш не кіношної, а справжньої реальності. Гарні костюми героїв підкреслюють колорит першої половини минулого століття. Жодної зайвої деталі нема і в інтер’єрах. Захоплює майстерність, iз якої режисер створює хаос. Невелика квартира актора підкреслює його риси характеру — розкидані речі, книжки, одяг у безладі, телефон. Однак за цим хаосом проглядається чітке розміщення предметів, їхнє продумане місце створює той «розхристаний» і справжній безлад, у який глядач повірить, як і в усю фабулу фільму.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>