Що там, у голові?

— Миколо Юхимовичу, чи думає людина в лоні матері, до народження?

— Ясно, що у плода працюють ті центри, які відповідають за рухи, за емоції — УЗД фіксує, наприклад, посмішку або гримаси незадоволення. А от коли плід починає думати — таких досліджень немає. Відповідні експерименти не проводяться з етичної точки зору.

— Структура мозку стала протягом усього життя людини?

— Ні, фізично мозок постійно змінюється. Завдяки якійсь діяльності людини розвиваються певні ділянки мозку, адже утворюються нові зв’язки між нейронами. При цьому утворюються ще й додаткові фізичні з’єднання, і зв’язки між клітинами стають iще міцнішими. А коли нейрони не утворюють зв’язки, вони гинуть, структура знову змінюється.

— Коли мозок людини починає старіти?

— Вважається, що за вагою і кількістю нейронів мозок досягає максимуму свого розвитку у 22 роки. Після цього починається поступове зменшення і ваги головного мозку, і кількості нейронів на одиницю мозку, відтак зменшуються функціональні можливості.

— А як же вчені роблять відкриття у 70 років? Тоді б наукою займалися лише молоді.

— Розумова успішність залежить не стільки від кількості нейронів, скільки від їх організації. У мозку старих людей нейрони більш організовані, завдяки так званим набутим програмам люди похилого віку можуть автоматично використовувати свій досвід. Старший мозок бере досвідом. Він більш адаптований.

Можна сказати так: у молодих і старих результат досягається різною фізіологічною ціною. Для рішення однакових завдань старі використовують більше мозкових ресурсів, ніж молоді.

Якщо, наприклад, дати однакову арифметичну задачу і молодому, і старому, вони обидва її вирішать. Але для цього у мозку старих включиться більша кількість нейронів, ніж у молодих.

— Чому зазвичай мозкові травми у людей похилого віку мають більш складні наслідки, ніж аналогічні у молодих?

— Причин може бути багато, але можна говорити, зокрема, про пластичність мозку. Молодий мозок більш пластичний, ніж старий, має більше здатності до заміщення. Якщо, припустімо, видалити частину мозку, яка відповідала за якусь функцію, то цю функцію зможе виконати інша частина мозку. Наприклад, мозочок відповідає за координацію рухів. Якщо його травмувати, то спочатку людина матиме рухові порушення. Але згодом ці порушення у молодих проявлятимуться менше, бо інші частини мозку почнуть виконувати відповідну функцію.

— Клітини мозку здатні до омолодження?

— В мозку людини є зони, де впродовж життя утворюються нові нейрони і вбудовуються в проблемні ділянки. Є клітини, попередники нейронів, і вони можуть утворити нормальну клітину нейронів. Як це відбувається — ще не ясно. Експерименти на тваринах тривають. Однак iдеться не про постійне омолодження мозку, а про роботу певних компенсаторних механізмів.

— Можна говорити про ліміт роботи мозку?

— Однозначної відповіді на запитання, на скільки мозок розрахований, немає. Великий вплив мають умови життя людини — від запліднення до смерті.

До речі, кількість нейронів зменшується від поганого живлення мозку, адже нейрону для життя потрібне постійне надходження енергетичних речовин. Клітини крові кожні 120 днів змінюються. А нейрон утворюється один раз на все життя. І його харчувати треба, щоб він структуру відростків своїх підтримував. Організм, навіть у періоди виснажливого голодування усі ресурси свої віддає, перш за все, для живлення мозку. Бо смерть мозку означає смерть організму.

— Тому смерть констатують, коли мозок припиняє свою роботу?

— Зазвичай так, хоча в різних країнах свої підходи до цього питання. Наприклад, коли немає серцебиття, світять у зіницю: якщо не працює зіничний рефлекс (а для його забезпечення задіюється стовбур мозку, який опікується і диханням, і серцебиттям), значить, серце вже не запуститься, кінець.

— Скільки мозок живе після зупинки серця?

— Зупиняється серце — припиняється кровообіг, свідомість втрачається. Лише 6 хвилин після цього можуть працювати нейрони, що забезпечують діяльність, яка відрізняє нас від тварин, — йдеться про мову, здатність мислити. З точки зору еволюції, це найновіші нейрони, що відповідають за вищу психічну діяльність.

Останніми вмирають нейрони, що забезпечують дихання. Принаймні так свідчить середньостатистична клінічна практика.

— А якщо людині запустити серце у ці 6 хвилин, оживити?

— Вона надалі вестиме життя овоча. Чи варто? Це важке етичне питання.

— Послухайте, якщо після зупинки серця мозок iще 6 хвилин живе, то значить, відрубана голова таки думає?

— Якщо хтось скаже, що вона думає, знайте, це шарлатан. Під час Великої французької революції, коли гільйотини працювали дуже інтенсивно, був такий філософ Кабаніс, він усе хотів з’ясувати, чи відчувають щось відрубані голови. Але так і не знайшов відповіді. І хто відповість на це питання? Як поставити відповідний експеримент?

— А голова професора Доуеля, про яку ми всі читали в дитинстві? Неможливий на практиці факт?

— Теоретично така голова можлива. Якщо можна вирізати частину мозку у лабораторної миші, помістити в спеціальний розчин і проводити наукові експерименти, то чому не можна помістити в розчин увесь мозок чи й цілу голову? Якщо частина мозку може жити, то чому увесь мозок не житиме? Справа в технології й необхідності. Взагалі те, про що говорять фантасти, у реальності набагато жорсткіше.

— Чи можна виростити мозок зі стовбурової клітини?

— Є такі дослідження. Я навіть недавно в iнтернеті бачив повідомлення: вчені виростили людський мозок. Подібним повідомленням я не вірю. Швидше за все, йшлося про якусь нервову тканину. Теоретично, знову ж таки, можна виростити мозок. Але це не буде мозок людини, особистості. Особистість виникає не через структурування певної тканини. Особистість треба сформувати. Людина усвідомлює себе лише через спілкування з іншими. Це така особливість людини як біологічного виду. В пробірці між нейронами зв’язки не виникнуть. А саме від них залежить розвиток людини.

— А чи залежать від цих зв’язків такі, наприклад, тонкі речі, як здатність до співчуття, схильність до агресії? І чи можна, досліджуючи мозок, визначити потенційних злочинців?

— У мозку є зони, які визначають високий рівень агресії. Ці зони можна виявити. Наприклад, використовуючи задачки на мораль. Їх розв’язують, а МРТ у цей час фіксує, які зони мозку активізуються. От одна із задач: треба відповісти, чи можна взяти органи молодого нікчеми, щоб урятувати п’ятьох великих учених. Дослідження показали: абсолютна більшість людей, яким пропонували цілу серію подібних задач, говорили: ні, категорично ні. Бо йдеться про фактичне вбивство невинної людини. Але знаходилися ті, у яких активізовувалися зовсім інші мозкові центри і які казали: можна вбити одного заради п’ятьох геніїв. І от саме ці люди, з моральної точки зору, є небезпечними. Теоретично цих людей треба було б ізолювати.

Але якщо під час досліджень станеться помилка? А людину вже ізолювали від суспільства? Жодне суспільство, на моє переконання, ще не готове до прийняття подібних рішень, і добре, адже вихованням можна впливати на мозок, знижувати рівень агресії.

— Досліджуючи мозок, учені фактично знаходять можливість маніпулювати психікою людини. Наприклад, підвищувати її агресивність.

— Справді, наука про мозок зайшла так далеко, що стає певною небезпекою для людства, бо змінює усталені уявлення про світ. Може настати момент, коли вченим буде заборонено викликати активність певних центрів, так само, як заборонено тепер вирощувати людський ембріон у пробірці більше певного терміну. Але нейрофізіологія як наука розвивається, зупинити прогрес неможливо. І багато в чому — через суб’єктивний фактор. Коли людина вирішує якусь задачу, і наукову теж, у її організмі виділяється гормон щастя. Поступово у людини виникає залежність — їй цього гормону хочеться все більше і більше. Допитливість учених цим стимулюється. Вчені не зупиняться.

— На скільки відсотків людина використовує мозок? Інтенсивність роботи мозку постійна?

— Мозок задіює свої ресурси на 100%, якщо йому треба виконати якесь завдання. Некоректно говорити про 3 чи 50% використання.

Що ж до інтенсивності, то раніше, наприклад, вважали: коли людина спить, мозок працює менш напружено. Але з’ясувалося, що мозок сонної людини споживає стільки ж енергії, як і бадьорої. Тому що є системи, які дуже інтенсивно працюють, коли людина спить. Фізіологи здивувалися, коли встановили й інший факт: у моменти великого інтелектуального навантаження мозок споживає тільки на 5% енергії більше, ніж за його відсутності. Тобто інтенсивність роботи мозку як системи фактично стала. Інша справа, що ми ще мало знаємо про цю роботу. Хоча б тому, що десь 95% мозку переймається нашою підсвідомістю, яку ми не контролюємо.

— Людський мозок як система вже досяг піку свого розвитку?

— Ні, звичайно ж, ні, адже еволюція не зупиняється. Мозок виник, щоб забезпечити рухову діяльність, згодом постала необхідність забезпечити діяльність розумову. Мозок теж еволюціонує, причому у специфічних умовах, адже у нас на біологічну еволюцію наклалася культурна. Людина — єдиний вид, який сам створює для себе умови існування. Уявляєте, які підвищені вимоги висуває життя до нашого мозку? І він постійно відповідає на виклики.