Поляки вшанували загиблий шість років тому цвіт нації.
За даними брата-близнюка загиблого польського президента Ярослава Качинського, за день до трагедії, 9 квітня 2010 року, у другій половині дня, російський прем’єр Володимир Путін зателефонував польському прем’єру Дональду Туску й нагадав про їхню недавню зустріч у Катині, а наприкінці розмови рекомендував Туску не летіти у Смоленськ 10 квітня з президентом Лехом Качинським, якщо той його запросить, а навпаки, залишитися у Варшаві.
Водночас, заява Леха Качинського, що він є «найвпливовішим представником Речі Посполитої» і «теж буде в Катині», викликала бажання Путіна і Медведєва не допустити (зірвати) візит президента Польщі до меморіалу під Смоленськом. За моєю інформацією, після завершення дипломатичної спецоперації «Непроханий гість» («Татарин»), розробленої за дорученням Путіна щодо розподілу візитів і запрошення на заходи до Катині 7 квітня лише Туска, Путін вирішив далі діяти традиційними для КДБ—ФСБ методами.
У період приблизно з 7 по 12 лютого 2010 року Путін дав окремі доручення керівникам спецслужб Росії (ФСБ, ГРУ, СЗР) розробити комплекс заходів для зриву візиту Качинського до Катині. Кожне з зазначених відомств підготувало свої плани, які передбачали як «мирний» спосіб вирішення питання (наприклад, «умовити» Качинського «специфічними способами» відмовитися від поїздки «як небажаного гостя»), так і варіанти «дій за ситуацією», але Лех Качинський не повинен був прибути до Катині!!!
На «мирному етапі» були залучені спеціалісти нетрадиційного психоенергетичного впливу на людей (ізотерики, екстрасенси, парапсихологи, чаклуни, шамани, астрологи) та таємні агенти спецслужб Росії в Польщі. Одна з груп «нетрадиційного впливу» на людей займалась різними ритуалами, які називаються «порча на хворобу або смерть», для нанесення «психоенергетичного удару» по братах Качинських і їхній матері Ядвізі Качинській, щоб викликати у них тяжку хворобу (серцевий напад, інсульт тощо) і навіть раптову смерть.
Для досягнення мети «спеціалісти ФСБ» використовували «пряме фото» (не з iнтернету) Леха, Ярослава і Ядвіги Качинських, їхній біологічний матеріал (волосся, серветки, якими вони користувались, краплини крові на марлевих і ватних тампонах, які агентура ГРУ і СЗР Росії добула в Польщі). Ритуали проводились на військовому цвинтарі у Катині, де поховані польські офіцери. Цвинтар — це зона найбільшого негативного енергетичного впливу.
«Порча» також робиться на всі види транспорту, щоб призвести до аварій і катастроф (тих, хто читає ці рядки, прошу не дивуватись і не крутити пальцем біля скроні, а прийняти цю інформацію до відома. Хотілось би, щоб на неї звернули увагу й політичні лідери Європи, яких Путін вважає своїми «особистими ворогами»).
На початку березня 2010 року Ядвіга Качинська з діагнозом «гостре запалення легень і серцевий напад» у важкому стані була доставлена у Варшавський шпиталь Військового інституту медицини, де згодом у неї почався сепсис. Брати Лех і Ярослав Качинські по черзі, а інколи і разом були біля матері.
Через декілька днів зі здоров’ям і самопочуттям Леха і Ярослава Качинських почало відбуватися щось незрозуміле — головні болі, запаморочення, серцеві напади, стрибки тиску на межі гіпертонічної кризи, підвищена нервозність, температура. Лікарі не могли пояснити, що з ними відбувається.
8-9 квітня 2010 року стан здоров’я Ядвіги Качинської різко погіршився і став критичним. Це змусило Ярослава Качинського залишитись біля матері і не летіти 10 квітня з Лехом Качинським у складі делегації до Смоленська. Виходить, що мати врятувала від неминучої загибелі старшого сина Ярослава, якого в дитинстві лагідно називала Яриком? Ні, це сам Ярослав врятував своє життя, адже вирішив залишитись біля матері. Астрологія і психологія стверджують: доля людини передбачувана, але вона сама робить свій вибір і творить свою долю.
Лех Качинський під час суперечок зі своїм братом любив жартувати: «Звичайно, Ярослав правий, адже він старший за мене на цілих 45 хвилин». Одразу після авіакатастрофи польські ЗМІ повідомляли, що загинули обидва брати-близнюки Ярослав і Лех Качинські. Ярослав Качинський і лікарі, турбуючись про здоров’я пані Ядвіги, довгий час не повідомляли їй про загибель Леха. Про неї вона дізналася лише 25 травня від Ярослава. Ядвіга Качинська після тяжкої довготривалої хвороби померла 17 січня 2013 року на 87-му році життя.
Планом ГРУ ГШ ЗС Росії були передбачені різні варіанти зриву безпечного приземлення польського літака: створення штучного туману; «випадкове» пошкодження посадкової смуги аеропорту (в обох випадках літак відправляється на запасний аеродром або назад до Варшави); приховане внесення коректив в електронну систему посадки на диспетчерській вежі і в літаку, зміни курсу глісади і висоти літака, які вводили в оману екіпаж літака і військових диспетчерів аеродрому (група керівництва польотів), які на своїх електронних моніторах (екранах) не бачать цих змін і оману сприймають за реальність.
Як останній варіант розглядався теракт — пошкодження або знищення літака у повітрі на висоті, коли він не може відійти на друге коло, за допомогою високочастотної електромагнітної гармати, яка є на озброєнні Збройних сил РФ. Для недопущення візиту Леха Качинського керівниками спецслужб Росії було створено декілька оперативних груп СЗР, ФСБ і ГРУ, кожній з яких окремо була поставлена відповідна задача.
Так, одна група СЗР через своїх агентів у Варшаві ледь не щоденно отримувала інформацію про хід підготовки візиту Качинського, стан його здоров’я, що відбувалось у його найближчому оточенні, а також в уряді Туска. На основі цих даних Кремль вносив корективи у свій план і вживав заходiв для розпалювання протистояння і ворожнечі між Туском і Качинським та виведення останнього із психологічної рівноваги.
Спеціалістами ФСБ були вивчені і враховані всі риси характеру і поведінки Леха Качинського: психологічні, емоційні, психічні та морально-вольові якості, його реакція на несподівану або непередбачувану ситуацію, на різні дії осіб, як зі свого оточення, так і опонентів, перенесені ним хвороби, психологічне (пригнічений, радісний, байдужий), фізичне і духовне самопочуття кожного дня, зміни і перепади настрою.
Друга група військових астрологів, екстрасенсів і парапсихологів працювала безпосередньо по Леху Качинському, щоби на відстані проникнути у його свідомість, читати думки і впливати на його психіку і поведінку в потрібному для Кремля напрямi. Ними були складені астрологічні натальні карти президента Леха Качинського, його брата Ярослава, матері пані Ядвіги Качинської, екіпажу Ту-154М і, не дивуйтесь, самого літака.
Зокрема, військові астрологи встановили, що для братів Качинських великими ризиками є польоти літаками, їзда на великій швидкості на автомобілі та враження електричним струмом. Обидва, за певних обставин, були схильні до інсультів і серцевих нападів. Особливо небезпечними для польотів були визначені дні 10-11 квітня. Про психологічний стан, самопочуття і здоров’я Леха Качинського Путін отримував інформацію від керівництва спецслужб майже в режимі онлайн.
Лех Качинський постійно перебував під психологічною атакою («ковпаком») і психо-енергетичними ударами екстрасенсів Кремля до самого моменту катастрофи літака. Так, розмова Леха Качинського по мобільному телефону з борту літака зі своїм братом Ярославом спеціалістами радіоелектронної розвідки Росії була перервана і заблокована.
Під егідою Кремля сформований і діє цілком таємний Центр парапсихології і екстрасенсорики, яким керує професор, президент Російської астрологічної школи Олександр Зараєв (один iз провiдних астрологів Росії).
У міністерстві оборони Росії працюють штатні астрологи з Інституту «КосмоРитмоЛогії», утвореного Інститутом проблем природознавства Російської академії наук. Інститут готує прогнози і передбачення, на підставі яких політичне керівництво Росії приймає державні рішення. В радянські часи в КДБ СРСР була таємна лабораторія НДІ КДБ під назвою «Прогноз».
Спектр передбачень, як публічно заявив ще в 1998 році в ефірі НТВ військовий астролог МО РФ Олександр Бузанов, дуже широкий і включає долі окремих людей, катастрофи, політичні події та інше.
Під час першого президентського терміну Путіна з ним працював парапсихолог-окультист, полковник ГРУ Віктор Новіков. Директор Інституту стратегії розвитку і національної безпеки Росії Ігор Олійник прямо говорив, що група парапсихологів Новікова пов’язана з «чаклунами генерала ФСБ Рогозіна».
Генерал-майор ФСБ Борис Ратніков, який у Федеральній службі охорони РФ курирував спеціальний підрозділ iз професійних ізотериків і екстрасенсів, які займаються «таємницями підсвідомості», 22 грудня 2006 року в одному інтерв’ю повідомив, що екстрасенси цього підрозділу проводять сеанси підключення до підсвідомості і сканують думки у потрібних людей.
Відомий російський учений, доктор медичних наук, професор психіатрії, психіатр-криміналіст, полковник спецслужби у відставці Михайло Виноградов у лютому 2014 року в інтерв’ю щодо психологічних експериментів і екстрасенсорних здібностей окремих людей заявив: «На мій професійний погляд, екстрасенсорика є. Я керував дослідженнями у цій галузі з 1970-х років і консультував військові відомства як офіцер однієї зi спецслужб. У спецслужбах на державному рівні в різних країнах, і в нашій Росії також, є екстрасенси, які допомагають у вирішенні державних завдань, але їх у кожній країні 19-20 осіб, не більше. Решта — це ті, хто щось умiє. Всі вони офіцери спецслужб. Екстрасенси використовуються на переговорах, щоб поставити «енергетичний захист» своїм керівникам від негативного впливу на їхню свідомість та проникнення в їхні думки тощо. Найвдалішим у цьому відношенні є Володимир Путін, тому що він кадровий офіцер КДБ і проходив спеціальну підготовку на цей рахунок сам...»
30 березня 2009 року Путін відвідав Православну гімназію у Тольятті і передав їй у дар Іверську iкону Божої Матері XVIII століття. Передаючи Ікону, Путін перехрестився лівою рукою. Цензура телевізійного каналу ФСБ «Звєзда» не помітила це і пропустила сюжет в ефір. Незалежні спеціалісти теології і богослов’я зазначають, що хрещення лівою рукою є ознакою сатанізму.
Фіналістка 15-го сезону «Битви екстрасенсів» на російському телеканалі ТНТ Тетяна Ларіна у серпні 2015 року заявила, що Путін як ніхто інший iз сучасних світових лідерів володіє великими екстрасенсорними здібностями. Мовляв, «у нього сильне енергетичне біополе, він не піддається впливу, здатний повністю контролювати своє життя і життєдіяльність Росії...»
Після того, як 22 березня польська сторона подала заявку до МЗС Росії на політ Леха Качинського 10 квітня літаком до Смоленська, за дорученням Путіна ГРУ РФ розробило варіантний план «спецоперації», згідно з яким, президентський літак не мав приземлитися в аеропорту «Смоленськ-Північний». Доля Леха Качинського і його делегації вже тоді була вирішена.
Відповідальним за розробку і виконання «спецоперації» був заступник начальника ГРУ ГШ СЗ РФ, генерал-майор Іванов Юрій Євгенович (один з найкращих, на думку фахівців спецслужб, організаторів серії вбивств чеченців та особистих ворогів Путіна, які проживали за кордоном).
За моїми даними, хід операції зі знищення літака Качинського генерал Іванов координував разом з одним iз польських старших офіцерів (підполковник або полковник) військової розвідки Польщі, який свого часу був завербований російським ГРУ. Хтось із посадовців Міноборони Польщі навіть заборонив допустити на борт літака Качинського російського штурмана, хоча це було передбачено планом. Адже штурман добре знав особливості аеропорту «Смоленськ-Північний».
Через півроку після Смоленської катастрофи тіло генерала Іванова знайдуть турецькі рибалки. За офіційною версією, військовий розвідник утопився, «не розрахувавши власних сил», під час відпочинку в Сирії... Інших версій теж достатньо: втопили у ванні, вбили і викинули на середземноморському узбережжі Туречини, помста чеченців, операція спецслужб Ізраїлю тощо. Хоча зрозуміло, що Іванова ліквідували як небажаного і небезпечного свідка одного з найстрашніших злочинів ХХІ століття, вчиненого за вказівкою Путіна.
1. Чи встановлений на сьогодні цей працівник МО Польщі і чи не міг він бути тим самим польським старшим офіцером чи генералом, з яким генерал Іванов координував спецоперацію?
2. Чи ще живий цей працівник МО Польщі, чи, можливо, він «випадково» і загадково загинув (помер), як це трапилось на початку серпня 2010 р. з генералом Івановим?
3. Чи встановлено особу російського штурмана, чи живий він і чи був допитаний як свідок у справі?
До речі, група офіцерів ГРУ (друзі Іванова) провела неофіційне розслідування і дійшла висновку, що їхнього шефа «зачистили» специ таємного підрозділу ФСБ. За моїми даними, сталося це після того, як Іванов, відпочиваючи у Сирії на курорті Латакія (літня резиденція президента Сирії Асада), у компанії колег зі спецслужб РФ і Сирії, за випивкою проговорився, що він, як той Іван Сусанін, завів «ляхів» у ліс під Смоленськом і пустив «Нікою» «пся крев» (собачу кров) Качинському і «ляхам». Ще й вихвалявся, що за це отримав орден iз рук самого Путіна на День Перемоги.
Присутні за випивкою спочатку не зрозуміли, хто така «Ніка», один iз них навіть перепитав, «що за баба?». Генерал Іванов пояснив, що це переносна електромагнітна високочастотна гармата, яка названа на честь грецької богині і є у них на озброєнні. Вона була використана його групою для знищення польського літака в тумані, який також створила його «спецура». Зроблено все було так, вихвалявся генерал Іванов, що «комар носа не пiдточить». Тобто «робота» виконана настільки ідеально, що не знайти щонайменшого прорахунку.
Напередодні пам’ятних заходів у Катині до Смоленська прибуло декілька оперативних груп ГРУ — електронно-технічних спеціалістів, у завдання яких входило застосування «крайніх заходів впливу» на хід посадки літака Качинського, якщо командир літака прийме рішення приземлитись в аеропорту «Смоленськ-Північний». У розпорядженні «грушників» були переносні електронно-технічні пристрої, за допомогою яких можна змінювати і корегувати курс літака (кут глісади) перед посадкою на висоті 300-400 метрів та втрутитись одночасно в електронну систему літака і диспетчерської вежі, змінивши на моніторі (екрані) командира літака, керівника зони посадки і керівника польотів висоту і кут посадки (глісаду) літака.
У диверсійної групи ГРУ були електромагнітні імпульсні гармати, які на той час (2010 рік) знищували літаки як при заході на посадку, так і в повітрі, на висоті до 1 тис. метрів, а танки та військову техніку на цій самій відстані, за умови, що на шляху немає матеріальних перешкод (дерева, кущі, пагорби та інше). Одна з груп фахівців ГРУ перебувала в технічних приміщеннях аеропорту, неподалік диспетчерської, інші — поруч із ближнім і дальнім маяками злітно-посадкової смуги.
Операція з ліквідації Леха Качинського (якого «грушники» між собою називали «ляхом»), яка проводилась під керівництвом генерал-майора Юрія Іванова, за отриманою мною інформацією, мала кодову назву «ІС» (російською). Ця назва, на думку організаторів, мала триєдину історичну, національну і духовну єдність Росії.
Перша складова «ІС»: Іван Сусанін — російський національний герой, який «взимку 1613 року в люті морози завів загін поляків («ляхів») у ліс на загибель», які шукали дорогу в село Домніно, щоб захопити і вбити новообраного у лютому 1613 року Земським собором молодого царя Михайла Романова. Завівши поляків у непрохідний ліс на болота, Сусанін відмовився показати їм дорогу і місцезнаходження царя, за що був «пiдданий жорстоким тортурам і порубаний «ляхами» на дрібні куски». Самі ж поляки заблудились у лісі й замерзли.
Подвиг Івана Сусаніна возвеличувався як у часи Російської імперії, так і СРСР. На його честь називали вулиці і майдани в різних містах Росії, йому поставлені пам’ятники. В різні часи ім’я Івана Сусаніна носили радянські і російські судна, прикордонний катер.
Друга складова «ІС»: окупація і розділ Польщі у вересні 1939 року та розстріл польських полонених (військових і цивільних) навеснi 1940 року за наказом Йосипа Сталіна (російською — «ИС»).
Третя складова: На честь Йосипа Сталіна був названий танк «ИС» (Иосиф Сталин — рос.), розроблений у другій половині 1942 року і запущений у серійне виробництво. Це був найгрізніший танк Другої світової війни. Згодом танк було удосконалено і запущено у серійне виробництво важкі і надважкі танки «ИС-2»,«ИС-3», «ИС-4», «ИС-5», «ИС-6», «ИС-7», які перебували на озброєнні Збройних Сил СРСР і РФ до 1995 року.
У лютому 2016 року міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич зробив кілька гучних заяв. Зокрема, про те, що «літак Ту-154М був зруйнований у повітрі, ще до зіткнення з землею»... Пан міністр посилається на дані показників приладів літака від його зльоту до руйнування у повітрі на висоті 15-18 метрів над землею». Антоні Мацеревич також розповів про факт знищення всіх рапортів стосовно Смоленської катастрофи, які надходили до Генштабу 10 квітня 2010 року. І додав, що знає, хто стоїть за знищенням документів.
«Раніше ігноровані висновки спеціальної польської урядової підкомісії чітко і недвозначно встановили відповідальність Росії за авіакатастрофу президентського літака. Були приховані основні факти й інформація, які докорінно змінюють нашу думку про те, що сталося», — каже пан Мацеревич.
8 лютого 2016 року польські ЗМІ оприлюднили Протокол знищення секретних документів щодо катастрофи літака Качинського. Йдеться про додаток №1 — 400 сторінок «Журналу дій Чергових операційних сил Збройних сил Польщі» з дня Смоленської катастрофи. З протоколу видно, що рішення про знищення документів ухвалено 1 грудня 2011 року, а виконано — 27 лютого 2012 року «шляхом дроблення в промислових шредерах» в Центральному пункті знищення документів.
Справжність зазначеного Протоколу підтвердив прес-секретар МО Польщі Бартломей Місевіч і додав, що наразі невідомо, яку інформацію містили знищенні документи.
Днями глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський заявив про те, що Варшава висловила РФ протест у зв’язку з наміром передати у приватну власність територію навколо місця Смоленської катастрофи. За словами Ващиковського, про такий намір російської влади стало відомо кілька тижнів тому. Міністр наголосив, що така ситуація не залишає шансів Польщі провести обстеження території, ба, навіть встановити пам’ятник на місці трагедії.
Також Вітольд Ващиковський додав, що Варшава і надалі працює над тим, щоб розбитий літак екс-президента Леха Качинського був повернутий до Польщі: «Наразі йдеться вже не просто про розмови із союзниками Польщі, а також і про участь у цьому процесі різноманітних міжнародних організацій та інституцій».
Ліквідація Дудаєва
21 квітня 1996 року близько 8-ї години вечора за наказом президента Росії Бориса Єльцина був убитий перший президент Чеченської республіки Ічкерія Джохар Дудаєв. Організаторами спецоперації були начальник Служби охорони президента Олександр Коржаков, начальник ГРУ Федір Ладигін та директор ФСБ Михайло Барсуков. Окрім ФСБ і ГРУ, в операції брали участь ВПС Росії. Тоді вчені розробили електронний пристрiй, який перехоплював промінь, що йде від телефону на супутник, і фіксував точні координати абонента та передавав їх на літак Су-24.
Операція була настільки секретною, що про неї не знали навіть таємні агенти ФСБ iз близького оточення Дудаєва. Ввечері 21 квітня 1996 року російський літак дальнього радіолокаційного виявлення «А-50» (аналог американського «АВАКС») із встановленим на його борту зазначеним пристроєм піднявся в повітря на висоту 22 км і почав кружляти над Чечнею. Через півгодини в повітря піднялися два бомбардувальники «Су-24». У цей час Дудаєв, зупинивши в полі автомобіль, розгорнув на його капоті супутниковий телефон і зателефонував депутату Держдуми Костянтину Боровому, з яким товаришував і часто йому дзвонив, попередньо домовившись про час розмови. Через пару секунд електронний пристрiй на «А-50» зловив промінь телефону і передав його на Су-24, які одразу ж запустили дві ракети. Одна з них попала просто в автомобіль. Разом iз Дудаєвим загинули ще троє осіб, один iз яких був агентом ФСБ.
22 квітня Єльцин був iз візитом у Хабаровську. Під час обіду в одному з ресторанів директор ФСБ Михайло Барсуков зателефонував президентові РФ і повідомив, що Дудаєв знищений. Єльцин перепитав: «Це правда?! Це залізно?! Ну, дякую! З мене — зірка Героя!». Пританцьовуючи, Єльцин повернувся за обідній стіл, піднявши келих iз горілкою, сказав весело тост, який починався словами: «Сьогодні у нас свято!..»
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
