Сорок років тому ЄС пообіцяв Туреччині можливе членство. А учора Стамбул на один значний крок наблизився до цієї мети — Єврокомісія оголосила, що Туреччина вже готова до початку переговорів про приєднання до Союзу (а також підтвердила вступ Болгарії та Румунії у 2007 році і початок переговорів із Хорватією у 2005-му). Анкарі залишилося виконати останній пункт у списку вимог Союзу: вилучити кримінальну статтю про перелюб. Сумніватися в цьому не доводиться — турецький прем'єр Ресіп Тайїп Ердоган, який здійснив нещодавно всеєвропейський тур на підтримку західного напряму розвитку своєї країни, пообіцяв, що парламент якнайшвидше підкоригує кримінальний кодекс. І все ж, підкреслюють єврокомісари, хоч вони висловили своє позитивне слово, всі крапки над «і» розставлять 25 держав-членів на грудневому саміті ЄС, коли буде визначено рік вступу Туреччини до Союзу. А поки у Брюсселі прогнозують, що остаточне приєднання Туреччини до ЄС вiдбудеться не швидше ніж за десять років.
Проте навіть якщо європолітики скажуть «так», то їхні народи можуть висловитися «ні». Французький уряд оголосив, що хоче провести референдум, чи варто приймати Туреччину в лоно Європи. У цьому плані поряд iз Францією стоять ще декілька країн, яким не надто подобається ідея європейської, мусульманської Туреччини. І хоча за останні роки турецький уряд здійснив значні економічні та політичні реформи, у гуманітарній сфері зрушення не надто втішні, особливо непокоять європейців тортури, релігійна дискримінація та насилля над жінками. Існує також потреба підтягнути до стандартів ЄС бідне турецьке суспільство та його величезний сільськогосподарський сектор. Навіть новий комісар у справах розширення ЄС Оллі Ренн порушив питання про тимчасове закриття європейських кордонів для турецьких іммігрантів. Його випад відразу парирував Ердоган: «Якщо ми не хочемо зіткнення цивілізацій, Туреччина повинна зайняти своє місце в ЄС», — цитує мало не погрозу турка Бі-Бі-Сі.