У відкритому листі до Путіна, опублікованому в червні 2014 року, колишній заступник голови Всеросійського руху «На підтримку Армії...» генерала Рохліна Олександр Морозов нагадав Путіну про цілу низку вчинених ним тяжких злочинів, починаючи з пітерського періоду — першого вбивства хлопчика, якому він зламав шию на тренуванні з дзюдо в Петербурзі, ігноруючи заборону тренера не спарингувати з цим хлопчиком і не конфліктувати з ним, та вбивств бізнесменів і кримінальних авторитетів у Пітері, через свого приятеля і «шiстку» Кумаріна (Барсукова) — кримінального авторитета «тамбовських» і «нічного батька міста».
Як показали подальші події, це була відпрацьована методика для кар’єрного зростання Путіна. Раніше двічі судимий Кумарін був близьким другом Путіна і багатьох членiв його команди. «Братки» з фірми Кумаріна охороняли відомий кооператив «Озеро», засновником якого разом iз Путіним були ще сім його партнерів. Після обрання Путіна президентом засновники «Озера» стали найближчим відданим оточенням і джерелом багатомільярдного збагачення. 8 березня 2012 року Куйбишевський райсуд на виїзному засіданні у Москві, за вказівкою згори, засудив Кумаріна до 15 років ув’язнення. Так Путін різними способами позбавився говірливих пітерських друзів — кримінальних авторитетів Цепова і Кумаріна.
Морозов також зазначив, що вбивствами Старовойтової і Рохліна в 1998 році Путін розчистив собі дорогу «до серця Єльцина». 2 липня 1998 р. Рохлін послав телеграму в усі 147 регіональних відділень руху «На підтримку Армії...» про прибуття в Москву від 50 до 70 тис. відставних військових у формі, з повним обмундируванням для оточення Кремля по всьому периметру. Після відправки телеграми, в ніч на 3 липня 1998 р., Рохлін був убитий пострілом iз пістолета у скроню у власній спальні «пітерською диверсійною групою Путіна», ділились інформацією оперативні працівники ФСБ. Перед цим він відмовився від посади заступника міністра оборони.
Через декілька годин після вбивства генерала Рохліна російські ЗМІ й офіційні посадові особи поспішно озвучили єдину і правильну побутову версію: «вбивця — дружина Тамара Рохліна». Тоді як, за словами самої Тамари Рохліної, пізно вночі на дачу увірвалися троє кремезних чоловіків у масках, один з яких застрелив генерала Рохліна. З нею поводились фізично грубо і, погрожуючи вбивством її сім’ї — сина інваліда, доньки й онука, наказали взяти вину на себе. Дали в руки пістолет Рохліна, який вона викинула через вікно на вулицю. Цього ж дня (3 липня) в лісі, неподалік дачі генерала Рохліна, були знайдені три сильно обгорілі чоловічі трупи міцної спортивної статури...
Згодом експертиза встановила, що «на руках і одязі Тамари Рохліної не було виявлено слідів від пострілу». Керівник слідчої групи Микола Ємельянов почав був розслідувати політичну версію вбивства та причетність до нього «трьох обгорілих трупів» i з’ясування їх осiб. Але генпрокурор дав жорстку вказівку «не лізти куди не потрібно» і дотримуватись лише побутової версії — «генерала застрелила дружина».
Районний суд засудив Рохліну за умисне вбивство свого чоловіка на ґрунті «неприязних стосунків» до 8 років ув’язнення. Московський обласний суд знизив термін покарання до 4 років позбавлення волі. Тамара Рохліна відмовилася від помилування президента Путіна, яке їй пропонував його представник, за умови, що вона визнає свою вину і розкається у вчиненому. У 2001 році Верховний суд Росії скасував вирок і направив справу на новий розгляд, і Рохліну звільнили з-під варти. У квітні 2005 року Європейський суд з прав людини не знайшов «достатніх підстав для утримування Рохліної під вартою» і вказав на «занадто затягнутий судовий процес». Суд зобов’язав Росію виплатити їй компенсацію за завдану моральну шкоду (перенесла три мікроінсульти) в розміри 8 тис. євро. В листопаді 2005 року райсуд повторно визнав Рохліну винною у навмисному вбивстві, але засудив її лише умовно до чотирьох років позбавлення волі. Зрозуміло, чому: Рохліна була невинна, але згори була вказівка винести обвинувальний вирок, щоб не шукати справжніх замовників, організаторів і виконавців убивства генерала Рохліна, позаяк усі нитки цього злочину вели до Путіна.
Після вбивства генерала Рохліна почався стрімкий кар’єрний злет Путіна. Причому липневе 1998 року призначення Путіна на пост директора ФСБ відбувалось у якійсь дивній гарячці.
Залишилося чекати, чи буде черговий труп — координатора операції з ліквідації генерала Рохліна. Ним виявився Роман Цепов, 1962 року народження (на прізвисько «Рома-продюсер», він же «Сірий кардинал»), який свого часу служив у внутрішніх військах МВС СРСР і мав дуже тісні контакти з кримінальними авторитетами, в першу чергу з приятелем Путіна — кримінальним авторитетом «тамбовських» Кумаріним (Барсуковим).
Звільнившись зі служби у 1990 році у званні капітана, Цепов створив охоронну фірму «Балтик-Ескорт», працівники якої (колишні офіцери та спецназівці силових структур) охороняли в Петербурзі родину мера міста Анатолія Собчака і... самого Путіна, тодішнього заступника Собчака. Самого Собчака охороняв офіцер КДБ Віктор Золотов. Собчак познайомив Золотова зі своїм заступником Володимиром Путіним. Вони здружилися, стали разом тренуватися з боксу і дзюдо та дружити сім’ями.
У 1996 році Золотов влаштувався на роботу в охоронну фірму «Балтик-Ескорт», де був особистим охоронцем Романа Цепова («Роми-продюсера). У кримінальному світі Золотов отримав прізвисько «Генералісимус». Через Цепова подружився також iз кримінальним авторитетом Кумаріним (прізвисько «Кум»).
Після обрання Путіна президентом Цепов став найвпливовішою фігурою у діловому і політичному житті Петербурга. Брав участь в урочистостях інавгурації Путіна. Цепов часто повторював, що «Сірий кардинал» повинен бути при Королі». А Золотов був призначений начальником Служби безпеки президента Путіна — заступником директора Федеральної служби охорони РФ — і був на цій посаді з 2000 до 2013 року. У вересні 2013 року призначений на посаду заступника Головнокомандувача ВВ МВС Росії. З 12 травня 2014 року — перший заступник міністра внутрішніх справ — Головнокомандувач ВВ МВС РФ. 10 листопада 2015 року Путін присвоїв Золотову звання «генерал армії».
Поховали Цепова під залпи салюту на Серофімовському цвинтарі, поряд iз могилою батьків Путіна, недалеко від Меморіалу пам’яті загиблих підводників АПРК «Курськ». На похоронах Цепова були присутні керівники ФСБ і МВС Санкт-Петербурга та Москви, наприклад, генерал ФСБ К. Ромадановський, генерал В. Золотов, депутати Держдуми, а також... кримінальні авторитети — «братва» Цепова.
Медичні експерти встановили, що Цепов був отруєний великою дозою невідомого препарату і помер від ураження спинного мозку. Після отруєння Литвиненка експерти, на підставі порівняння того, як протікала хвороба у Цепова і Литвиненка, та її симптомiв, прийшли до однозначного висновку: Цепов був отруєний полонієм, як і Литвиненко. Полоній (повна назва — «ізотоп полоній-210») виробляється тільки в Росії і лише на заводі НВО «Авангард». Це стратегічний ядерний матеріал, використання якого перебуває під жорстким контролем держави. Тому замовником такого екзотичного способу вбивства Олександра Литвиненка і Роми Цепова могла бути тільки одна особа — Путін.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
