«Непроханий гість»

13.04.2016
«Непроханий гість»

2010 року в Сопоті Володимир Путін і Дональд Туск домовилися про спільний візит до Катині, без Леха Качинського.

«Україна молода» продовжує знайомити читачів iз результатами приватного розслідування обставин авіакатастрофи (теракту) літака Ту-154М (бортовий номер 101) Військово-повітряних сил Республіки Польща 10 квітня 2010 року. Внаслідок так званої Смоленської катастрофи разом із президентом Лехом Качинським та його дружиною Марією загинув цвіт польської нації — керівники вищого військового командування Збройних сил, представники Сейму і сенату, політичні, громадські та релігійні діячі країни.

Розділити візити

На початку січня 2010 року президент Польщі Лех Качинський направив президенту Росії Дмитру Медведєву офіційне запрошення взяти участь 27 січня у заходах з нагоди 65-ї річниці визволення радянськими військами полонених фашистського концтабору Освенцім (Аушвіц — Біркенау). Керівник державного музею «Аушвіц–Біркенау» Ярослава Менсфельта тоді заявляла, що запрошення взяти участь у меморіальних заходах були розіслані всім світовим лідерам. Станом на 7 січня підтвердили свою участь у заходах канцлер ФРН Ангела Меркель, президент Франції Ніколя Саркозі, президент Чехії Вацлав Клаус.

Утім президент Росії Дмитро Медведєв мовчав. Що ж заважало йому прийняти запрошення? В основному — поганий клімат у взаємовідносинах Варшави і Москви. На російських iнтернет-порталах тоді йшлося про те, що запрошення йде від «ворожої країни» та від президента, який у грузинсько-російському конфлікті твердо став на бік Саакашвілі, «ворога Росії № 1».

Отримавши запрошення, Медведєв і Путін уже знали від своєї агентури у Варшаві, що Качинський у близькому колі свого оточення планував поїздку до Катині у квітні й доручив своєму апарату розглянути варіанти його візиту до Росії на офіційному рівні, а також план заходів щодо відзначення 70-річчя Катинської трагедії. Планувалось, що разом iз Лехом Качинським у Смоленськ полетить і прем’єр-міністр Дональд Туск.

Лех Качинський, мабуть, розраховував, що Медведєв прийме його запрошення щодо Освенціма й у відповідь — запросить його спільно вшанувати пам’ять жертв Катині. Але президент Польщі не знав, що ще 1 вересня 2009 року, перебуваючи у Гданську на заходах до 70-річчя початку Другої світової війни, Путін таємно домовився з Туском щодо спільної участі, на рівні прем’єр-міністрів двох держав, у заходах, приурочених 70-річчю Катинської трагедії, але без Качинського.

До речі, тоді російська делегація зарезервувала майже весь п’ятизірковий готель Sofitel Grand Sopot, що на балтійському узбережжі, поблизу Гданська. Цікавий факт: після окупації німцями Польщі, 19-26 вересня 1939 року, в цьому ж готелі, у номері 226, зупинявся Адольф Гітлер. У вересні 2009 року, за твердженнями працівників адміністрації готелю, саме в номері 226 поселився Путін. Це був переконливий жест і натяк полякам.

Голова слідчої комісії польського Сейму з розслідування причин авіакатастрофи Антоні Мацеревич (нині — міністр оборони Польщі) у липні 2012 року заявив: «Про рішення розділити візити і про цілу низку доказів, які вказують на розділення відповідальності прем’єра Туска і його міністрів за Смоленську трагедію, буде повідомлено Сейму 10 липня 2012 року. В основі Смоленської трагедії лежить домовленість Путіна і Туска розділити візити, яка була ними узгоджена у 2009 році. Виявлені факти визначили подальший розвиток подій у процесі підготовки візиту Леха Качинського в Катинь».

Принизити перед поляками

У Кремлі також розуміли, що участь Медведєва у спільних iз Качинським заходах в Освенцімі ставить президента РФ у становище, коли той змушений буде офіційно запросити Качинського на спільні заходи в Катині. Оскільки Катинь є, в першу чергу, польською трагедією і священним (сакральним) місцем для поляків, то Лех Качинський як президент і Верховний головнокомандувач Польщі буде не лише ключовою політичною, а й знаковою фігурою на заходах, приурочених до 70-річчя розстрілу польських офіцерів весною 1940 року органами НКВС.

Путін і Медведєв знали, що Лех Качинський обов’язково скаже у своєму виступі в Катині перед багатотисячною аудиторією поляків і росіян, що масове вбивство польських полонених є геноцидом, вчиненим режимом Сталіна, і буде вимагати від Росії повної реабілітації розстріляних поляків і розсекречення всіх архівів про ці розстріли та доступу до них польських істориків.

За моїми даними, Путін доручив главі МЗС Росії Сергію Лаврову розробити (особисто для Путіна) план і алгоритм дій російської сторони та їх послідовність, які б не дали Качинському можливості здійснити офіційний, на державному рівні, візит до Росії у квітні 2010 року і провести у меморіальному комплексі Катинь заходи за участі президентів Польщі і Росії за сценарієм польської сторони.

За вказівкою Путіна план повинен бути таким, щоб не лише зірвати приїзд Качинського в Катинь, а й одночасно принизити його перед поляками, підняти престиж Туска і таким чином не дати Качинському використати успішне проведення меморіальних заходів у Катині на чергових президентських виборах у Польщі, які мали відбутися за півроку, восени 2010 року (до речі, Лех Качинський мав реальні шанси перемогти і вдруге стати президентом Польщі).

При цьому алгоритм дій Кремля повинен бути таким, щоб зовнішньо все виглядало природно і формально відповідало дипломатичному етикету. Розробка такого плану в оточенні Путіна умовно називалась «Татарин» (назва походить від російського прислів’я: «Непроханий гість гірший за татарина!»). Без кодових назв операцій Путін ніяк не може обійтись, дається взнаки його минуле в КДБ.

Отже, план «Татарин» був розроблений, запропонований Путіну і ним схвалений. План передбачав відмову Медведєва від візиту 27 січня в Польщу (замість нього поїхав міністр освіти Андрій Фурсенко), тоді як Путін — ініціативно й особисто в телефонній розмові офіційно запросить Туска, на рівні прем’єр-міністрів двох країн, узяти участь у заходах щодо вшанування пам’яті жертв Катині. Сценарій заходів, звичайно, мав бути російським.

Запрошення для Туска мало бути зроблено так, щоб Качинський про нього дізнався зі ЗМІ, що мало викликати в польського президента емоційне роздратування і нервування, а в очах польського народу — приниження. Адже вперше в історії російсько-польських відносин зазначені заходи проводились спільно з російською стороною та ще й на такому високому рівні. До цього всі церемонії на могилах польських офіцерів в Катині були винятково польською справою.

Цим жестом Москва одночасно демонструвала, що Лех Качинський небажаний гість (який гірший за «татарина»), тоді як для нормалізації стосунків між Польщею і Росією справи можна вести лише з Дональдом Туском. Мовляв, дивіться, поляки, кого обирати президентом, якщо хочете мати нормальні стосунки з Росією, знижки на газ і збут своєї продукції на російських ринках.

Запитання до Туска без відповідей

Уже 3 лютого 2010 року, під кінець робочого дня, план «Татарин» почали реалізовувати. Спочатку прес-секретар прем’єр-міністра РФ Дмитро Пєсков повідомив журналістiв про те, що Путін запросив Туска відвідати Катинь і «глава уряду Польщі з вдячністю прийняв запрошення». Того ж дня глава МЗС Польщі Радослав Сікорський підтвердив інформацію про запрошення Туска і висловив надію, що «ці спеціальні заходи в Катині будуть черговим кроком у польсько-російському примиренні».

Низка експертів назвали це запрошення «демонстративним у піку Качинському».

Вже після загибелі Леха Качинського у багатьох журналістів і політичних аналітиків виникло чимало запитань
до Туска, зокрема:

1. Яким є підґрунтя вкрай поступливої політики Туска щодо Кремля?

2. Чому за час свого прем’єрства Туск скорочував польську армію, незважаючи на агресивну політику Росії щодо Польщі, Грузії та України?

3. Чому Туск виступав за стримані відносини з американцями, був противником розміщення в Польщі об’єктів системи ПРО США, а після загибелі Леха Качинського згорнув розміщення цієї системи?

4. Чому прем’єр Туск не зміг гарантувати президентовi Качинському «елементарну безпеку», яку він обіцяв ще в грудні 2008 року, коли вирішив закупити нові урядові літаки?

5. Що примусило Туска передати розслідування «Смоленської справи» у руки Москви ?

6. Чи не причетний Туск прямо чи опосередковано до катастрофи літака президента Качинського?

7. Чи не став Туск «пішаком» у грі, яку Росія вела проти Польщі?

До речі, в запрошенні Путіна наголошувалось на тому, що в Катині наприкінці 30-х рр. у результаті репресій загинула велика кількість радянських людей, ледь згадувалося, що «в 40-х рр. тут були розстріляні польські офіцери» (але не вказано, ким саме розстріляні), а потім знову наголошувалося на тому, що «нацистськими окупантами в Катині було розстріляно багато червоноармійців».

«Хто в домі господар?!»

Дату відвідування Катині офіційна Москва не вказала навмисно. У Кремлі очікували на реакцію Леха Качинського — чи поїде він до Катині, коли дізнається, що запрошений не він, а Туск, і якщо так, то коли саме і на чому буде добиратись до меморіалу (потягом, літаком, автомобілем). Дехто з оточення Туска жартував: «...може як паломник, піде пішки до Катині...». Інші говорили, що «Качинський летить до Катині на зло Туску і Путіну».

І дійсно, Лех Качинський емоційно (як і розраховували в Кремлі) заявив: «Радий, що прем’єр буде в Катині. Але найважливішим представником Речі Посполитої є президент, і я там теж буду. Сподіваюсь, візу отримаю» (зауважу, що президентовi країни Євросоюзу віза до РФ не потрібна. — Авт.).

Рішення Качинського прибути в Катинь стало для Путіна і Медведєва викликом на зразок «Хто в домі господар?!». Його присутність на заходах у Катині для Кремля була вкрай небажаною і загрожувала ускладнити взаєморозуміння і взаємодію, які намітились iз Туском. На відміну від президента Качинського, прем’єр Туск, як відзначали польські та російські політичні експерти, аналітики і журналісти, був «людиною Кремля у Варшаві», «надією Москви та Берліна», «позитивно дивився в бік Росії», «готовий iти у відносинах iз Росією на компроміси».

Старший брат польського президента Ярослав Качинський згадував: «Після телефонної розмови Путіна і Туска представники його уряду почали безпосередньо заявляти, що в Катинь ніхто президента не запрошує, і що його поїздка на 70-ті роковини Катинського злочину не є необхідністю, а є незрозумілою забаганкою».

Під час обговорення в Москві питання про візит Леха Качинського в Катинь російська сторона категорично відмовилась вважати візит польського президента державним і проводити його у робочий день. Польська сторона змушена була погодитись, що візит президента Качинського є приватним і відбудеться вихідного дня — у суботу 10 квітня 2010 року. В іншому випадку візит польської делегації на чолі з Лехом Качинським був під реальною загрозою зриву.

Більше того, Кремль не бажав, щоб Лех Качинський прилітав на аеродром «Смоленськ-Північний», де 7 квітня приземляться Путін і Туск. Полякам пропонували аеродром у Вітебську (Білорусія), який розмiщений приблизно за 90 км від Катині. Тоді польська сторона пригрозила міжнародним скандалом, і Москва погодилась прийняти поляків на аеродромі «Смоленськ-Північний».

У Москві дуже не хотіли, щоб Лех Качинський повторив історичний маршрут першого візиту польської делегації, яка вранці 10 квітня 1943 року прибула на німецькому літаку з Варшави саме на цей аеродром «Смоленськ-Північний», а звідти поляки на німецьких авто доїхали до Катині, де вшанували пам’ять жертв радянської влади.

Літак — туди, літак — сюди

Ярослав Качинський вважає відповідальними за Смоленську трагедію російську і польську влади, які організовували президентський візит: «Хочу особливо підкреслити, що організатором цієї поїздки був уряд Туска. Президент летів у Катинь урядовим літаком, а не президентським — тому що такого не було і немає».

За твердженням Ярослава Качинського, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський відразу після авіакатастрофи (коли ще не було ніяких висновків про її причини) у розмові з ним поклав усю вину за трагедію на пілотів літака.

Напередодні катастрофи, 22 березня 2010 року, Посольство Польщі в Москві направило у 3-й Європейський департамент МЗС РФ лист і дві заявки на виконання разових польотів у повітряному просторі Росії 10 квітня 2010 року. Було заплановано два рейси за маршрутом «Варшава — Смоленськ-Північний» і «Смоленськ-Північний — Варшава» військових літаків Ту-154М, бортовий номер 101, рейс PLF 101 і Як-40, бортовий номер 044, рейс PLF 031. У листі була вказана мета польоту: «Візит польської делегації на чолі з президентом Республіки Польща в Катинь і участь в урочистостях на Меморіальному комплексі».

Наступного дня, після направлення зазначених заявок, аеродром Вітебськ (Білорусь) несподівано перевели на новий режим роботи: п’ять разів на тиждень з 9:00 до 17:00 години дня. В суботу і неділю аеропорт був закритий для всіх видів рейсів. Саме цей аеродром російська сторона і пропонувала раніше полякам.

Виникає запитання: куди ж летіти літаку Леха Качинського у випадку форс мажорних обставин? Відповідь: до Москви, в аеропорт «Внуково», який знаходиться від Смоленська за 400 км. Автотранспортом від «Внуково» до Катині їхати мінімум п’ять годин за наявності гарної погоди і сухої дороги. Лише через тиждень у цей же департамент МЗС РФ від Посольства Польщі в Москві був направлений лист з трьома заявками на виконання разових польотів у повітряному просторі РФ 7 квітня 2010 року з польською делегацією на чолі з прем’єром Польщі Дональдом Туском за тим же самим маршрутом, що був і у президента Леха Качинського.

Серед літаків, які було виділено для Туска і його делегації, були і ті, на яких 10 квітня повинен був летіти до Смоленська Лех Качинський з делегацією. Таким чином, стало офіційно відомо, що Туск летить на меморіальні заходи до Катині першим, ніж Качинський, хоча заявка на політ прем’єра була подана на вісім днів пізніше від президентської.

Тепер Лех Качинський як Верховний головнокомандувач Збройних сил Польщі за жодних обставин не міг першим віддати належне вшанування розстріляним польським офіцерам. Путін і Туск переграли і принизили Леха Качинського, звівши його візит до приватного. Ярослав Качинський відзначав: «Обидва — Туск і Путін — не поставилися до візиту Леха Качинського з необхідною повагою і старанністю».

31 березня 2010 року всі польські заявки було розглянуто й погоджено у Москві.

Президентському рейсу PLF 101 (Ту154М) був присвоєний літер «А», а рейсу PLF 031 (Як-40) — літер «К». 6 квітня 2010 року МЗС Польщі отримало з Москви дозвіл на політ 7 квітня до Смоленська літакам прем’єр-міністра Туска і його делегації. Дозволу ж на рейс 10 квітня для президента Качинського не надійшло.

Саме напередодні загибелі Леха Качинського, 9 квітня 2010 року, президент РФ Медведєв урочисто відкрив будівництво підводної частини газопроводу «Північний потік», який разом iз «Південним потоком» мав би надійно замкнути Європу в енергетичні кліщі Кремля. Лех Качинський був єдиним лідером Європи, який категорично виступав проти будівництва по дну Балтійського моря газопроводу «Північний потік», оскільки це суперечило енергетичним інтересам Польщі та ставило Європу в енергетичну залежність від Росії.

Цього ж дня, 9 квітня 2010 року (лише за добу до запланованого візиту), МЗС Польщі отримало повідомлення з Москви про дозвіл візиту Качинського до Росії (аеропорт «Смоленськ-Північний»), але без визначення конкретної дати польоту. Мовляв, коли бажаєте, тоді й летіть, нам байдуже. Це виглядало, як насмішка над Лехом Качинським.

(Закінчення — у наступних числах «УМ»)

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, заступник голови Спілки офіцерів України

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>