Роззброїти сусіда

Із перших днів відновлення теперішньої української державності розпочалися переговори про виведення з України радянської ядерної зброї. У рамках дискусій у Києві, зокрема, перебували деякі провідні радянські науковці, які мали безпосереднє відношення до ядерної зброї, і показували прийнятність її утримання для тодішньої України. Однак ті, хто при приймав рішення, мабуть, знали більше і керувалися узагальненою інформацією щодо державності та ядерного потенціалу на нашій території. До речі, тут важливо наголосити, що Україна ніколи не мала ядерного статусу. Такий статус мав СРСР. Його успадкувала РФ. Тому йшлося лише про позбавлення України ядерної зброї, а не ядерного статусу.

У результаті згадані переговори і консультації фактично завершилися тим, що в 1994-му був підписаний Будапештський меморандум, який унеможливлював знаходження на нашій території ядерної зброї СРСР. При цьому на території України зберігався високозбагачений уран, який є обов’язковою складовою виготовлення ядерної зброї. Важливість високозбагаченого урану розуміли і перший, і другий, і третій президенти, які не піддалися зовнішньому тиску в цьому контексті, зокрема з боку лідерів ядерних держав. Його недавно віддав лише четвертий Президент України. Скоріш за все — у результаті міжнародного тиску через США.

Тепер практично неможливо однозначно оцінити доцільність усього згаданого.

Якби у нас тепер усе ще був ядерний потенціал або хоча б високозбагачений уран в обсягах на рівні початку 2010 року, це було б вагомим аргументом в українському протистоянні російській агресії в Криму і на Донбасі. Однак на сьогодні є факт, що ядерної зброї та засобів і можливостей її створення в Україні нема, російська агресіє є, Кремль лякає Україну і світ потенційним застосуванням зброї масового знищення тощо. Отже, треба думати, як iз цим жити і перемагати.

Одним iз небагатьох дієвих засобів протистояння агресії могла б бути українська ініціатива створення міжнародної групи науковців та інженерів для нейтралізації російської ядерної зброї. Наприклад, подібно до національних ініціатив США чи СРСР щодо ядерних проектiв 40-х рокiв минулого століття.

Чи реально нейтралізувати російську ядерну зброю? Однозначну відповідь на це питання може дати лише згадана фахова група. Але попередньо можна оцінити, що така нейтралізація цілком реальна. Зокрема, можна думати над технічним створенням умов для виведення з ладу носіїв ядерної зброї.

Очевидно, що така ініціатива передбачає попередні консультації зі всіма потенційними учасниками проекту. Навіть на цьому етапі спецслужби агресора, з’ясовуючи ситуацію, «збилися б iз ніг», що сприяло б викриттю їхніх агентів — уже це може відіграти винятково позитивну роль. Крім цього, це була б реальна міжнародна підтримка нашої держави. А керівництво агресора мало б запанікувати і переглянути свої плани щодо окупації.

Головне, що така ініціатива, за попередніми оцінками, коштувала б суттєво дешевше, ніж звільнення окупованих територій.

Очевидно також і те, що згадана чи подібна ініціатива мала б бути пророблена на двосторонньому рівні таємно насамперед iз країнами — гарантами Будапештського меморандуму. Далі до неї могли б бути залучені ЄС та окремі зацікавлені країни.

Крім цього, такий контакт на рівні науковців та інженерів став би доброю основою для міжнародного співробітництва у майбутньому.

У такий спосіб, припускаю, вдалося б реально унеможливити російську ядерну агресію, чим РФ уже не раз лякала світ, і, посилюючи українську армію, можна спланувати повернення окупованих територій.