Відступ від «золотої» традиції

У силу своєї непростої, можна навіть сказати, каторжної роботи, здоров’я на довге спортивне життя вистачає далеко не всім важкоатлетам. Розпорошуватися «на дрібниці» напередодні головних стартів чотириріччя ніхто з них не бажає. Не секрет, що практично в кожному виді спорту прийнято ігнорувати континентальний форум, який у змагальному календарі стоїть практично поруч з Олімпіадою. Особливо це актуально у важкій атлетиці, де існує високий ризик отримати травму, працюючи з максимальною вагою в умовах підвищеної психологічної напруги.

На чемпіонаті світу, що наприкінці минулого року відбувся у Х’юстоні, українські важкоатлети вирішили всі свої ліцензійні питання, здобувши три жіночі та чотири чоловічі перепустки до Ріо-де-Жанейро, тож особливої потреби у наших лідерів «світитися» на ЧЄ начебто й не було.

Інша рiч, коли відсутні чіткі кадрові орієнтири. А з огляду на те, що у важкій атлетиці ліцензії не іменні й навіть не «категоріальні», чемпіонат Європи — це додаткова можливість спортсменові нагадати про себе наставнику перед остаточним формуванням заявки на Ігри.

У нинішньому складі чоловічої збірної України яскраві лідери відсутні, проте найбільш успішними в нашій команді все ж залишаються важкі категорії. На ЧЄ до Норвегії головний тренер наших важковаговиків Михайло Мацьоха узяв лише п’ятьох атлетів, троє з яких мають прямий стосунок до «супертяжів». Олег Прошак та Ігор Шимечко змагаються в максимальній вазі — понад 105 кг. Сергій Тагіров також має досвід виступів серед цієї когорти атлетів, утім у Фьорде змагатиметься у категорії до 105 кг. Іще двоє — Олександр Пелешенко та Ігор Конотоп — представники категорії до 85 кг.

Як видно, закритими у нашої команди на ЧЄ-2016 будуть лише три з восьми вагових «дивізіонів». Однак особливості олімпійського регламенту, коли в одній категорії дозволяється участь одразу двох важкоатлетів з однієї країни, дають наставникам синьо-жовтої збірної можливість робити «подвійні ставки», перевіряючи не так лідерів «слабких», як других номерів «ударних» категорій.

Водночас ситуація в нашій жіночій збірній трохи інша. У головного тренера команди Юрія Кучинова вже є чітко визначене тріо дівчат, які виступлять в Бразилії.

Юлію Паратову (до 58 кг), Юлію Калину (до 63 кг) та Анастасію Лисенко (понад 75 кг) наставник називає беззаперечними лідерами збірної, відтак зайвий раз цілеспрямовано перевіряти їхню профпридатність не було ніякої потреби.

Власне Калина й Лисенко, готуючись до Олімпіади за індивідуальним графіком, на єврофорум до Норвегії не поїхали. Натомість Паратова вирішила не відмовлятися від можливості відчути дух суперництва й зануритися в змагальну атмосферу.

Думається, напередодні Олімпіади 29-річна одеситка була не проти втретє поспіль виграти європейський чемпіонат, але захистити титул не вдалося, хоча після ривка (94 кг) Паратова йшла в лідерах, випереджаючи румунку Крістіну Іову на 4 кг. Проте під час поштовху у підопічної Кучинова виникли проблеми. Попри те, що Юлія двічі піднімала над головою штангу вагою 108 кг, обидва рази судді не зараховували спробу. Правильно взяти вагу українка змогла лише в третьому підході, на радість тренеру та вболівальникам уникнувши провалу. Не дивно, що 108 кг не вистачило, аби поборотися за «призи» в поштовху, проте сумарний результат нашої співвітчизниці дозволив їй піднятися на другу сходинку п’єдесталу.