Зустрілися дві самотності

Ім’я майбутнього Президента України можна передбачити з такою ж часткою вірогідності, як і ім’я майбутнього Прем’єра. Останнім буде, звичайно, Володимир Гройсман — «вінницький клан» у владі посилиться й Петро Порошенко виграє тактично. Але, мабуть, програє стратегічно. А от Юлія Тимошенко нічого не отримує від сьогоднішніх розкладів, зате впевнено інвестує у майбутнє. Акурат у розпал «офшорного скандалу» лідерка «Батьківщини» заявила, що переходить в опозицію. І хоч сама Юлія Володимирівна також не без гріха, бо й собі фігурує у документах журналістів-розслідувачів, але запам’ятається не це, а її різка заява у період, коли Петро Порошенко викручувався з незручної для нього «офшорної» ситуації.

Ті ж, але без Юлі

«Сьогодні я можу оголосити консолідоване рішення нашої політичної сили. Ми прийняли рішення, що ми виходимо з безперспективного переговорного процесу про створення нової коаліції. Ми переходимо в демократичну, проєвропейську опозицію», — заявила Тимошенко. «Ми йдемо на достатньо впевнену боротьбу проти старої системи, проти злиття нової постмайданної влади та старої олігархічної мафії. Ми йдемо на боротьбу проти знищення економіки України, проти знищення життя кожної української родини», — наголосила вона. Скільки б зайвого пафосу не містили ці слова, крок, на який вирішила піти Тимошенко, зіграє їй на руку. А відповідальність за ситуацію розділять творці нової парламентської більшості. Ними є Блок Порошенка і «Народний фронт» Яценюка, а також ті позафракційні депутати, яких вдалося заангажувати до вступу в коаліцію.

«На сьогодні, наскільки я розумію з останньої інформації, майбутня коаліція (з двох учасників) уже нараховує 226-228 голосів. Я маю надію, що наступного тижня цей процес буде завершено. Із позафракційних депутатів, які вийшли чи були виключенi з інших фракцій або які не входили до жодної фракції, були мажоритарниками, і які, до речі, голосували зі старою коаліцією, буде додано кількість депутатів, які будуть входити або до БПП, або «Народного фронту», — заявляє депутатка БПП Ірина Луценко.

«Це не означає, що двері закриваються. Ми пропонуємо (участь у коаліції) і «Батьківщині», в першу чергу, і «Самопомочі», постійно ми зустрічалися з ними, і з «радикалами» ми говоримо про те, що, прошу дуже, робота є, план дій є... Ми маємо надію, що все-таки депутати проявлять свою державницьку позицію і коаліція буде більше, ніж iз двох фракцій. Але, звичайно, якщо цього не відбудеться, якщо будуть подальші розмови про перевибори, то буде сформована нова коаліція з двох фракцій», — каже Луценко.

Імена позафракційних нардепів, котрі вирішили вступити до складу БПП або «НФ», наразі не розголошуються — їх повідомить Володимир Гройсман (поки що спікер) при відкритті найближчого сесійного тижня. Та ким би не були новоявлені перебіжчики, процес «тушкування» має завершитися за тиждень. Таке завдання дав Президент Петро Порошенко. Він же наказав забезпечити необхідну кількість голосів для призначення нового глави уряду. Крісло Прем’єра відійде президентській креатурі — Гройсману, про що «УМ» вже мала нагоду писати. Процес формування коаліції та голосування за очільника Кабміну повинен відбутися вже наступного тижня, котрий розпочнеться 12 квітня.

Оцінка ситуації

Отож наразі учасників коаліції двоє. Політолог Володимир Фесенко, втім, вважає, що не варто «закривати тему» й щодо інших політгравців, котрі можуть приєднатися до коаліції з часом. Особливо це стосується Олега Ляшка, котрий «дуже любить домовлятися». А полiтолог Вадим Карасьов звертає увагу на інше — на регіональний перекос у середовищі влади, який може негативно відбитися на ситуації в країні.

Відносно недавно, нагадує Карасьов, у владі превалювали «донецькі», котрі не розуміли й не бажали розуміти менталітет жителів західного регіону країни, а відтак зазнали поразки. Зараз же відбувається ухил у «вінницький» бік (цей регіон представляють Президент Порошенко та без п’яти хвилин Прем’єр Гройсман), плюс дається взнаки вплив «чернівецького клану» (чинний голова уряду Арсеній Яценюк, голова фракції «Народного фронту» Максим Бурбак, депутати Андрій Іванчук та Андрій Пишний — усі четверо закінчили юрфак Чернiвецького університету). Плюс у свою гру намагається грати і коло дніпропетровських політиків — в особі партії «УКРОП» та близьких до неї персон.

Карасьов, безумовно, має рацію, хоча нічого нового у «регіональному» розподілу влади нема: свого часу так діяв і Кучма, і Янукович, віддаючи ключові посади «своїм», перевіреним людям. Відтак не слід дивуватися, що портфелі міністрів будуть розділені між двома командами — «вінницькою» Петра Порошенка та «чернівецькою» «Народного фронту». Учасники коаліціади забирають собі усе, адже зрозуміло, що нова парламентська більшість тягне за собою підписання нової коаліційної угоди, а разом з нею — і формування нової коаліції, говорить політолог Сергій Таран. Він прогнозує, що весь процес займе тиждень-два і не більше.

Склад нового Кабміну

Тим часом відомий український журналіст та блогер Юрій Бутусов оприлюднив склад нового Кабінету Міністрів, зазначивши, що станом на 5 квітня запеклі бої тривали за 25 «лотів», серед яких не лише міністерські крісла, а й інші посади, зокрема Генерального прокурора. «Радикальна партія вимагає пост голови ВР для Олега Ляшка, БПП і «НФ» категорично проти. Пропонують Ляшку розглянути інші варіанти. Тому поки РПЛ не розглядається як учасник коаліції», — зазначає Бутусов.

Що стосується решти «малих фракцій», то наразі поза коаліцією залишається фракція «Самопоміч», а от iз «Батьківщиною», попри всі гучні заяви її лідерки, перемовини тихою сапою йдуть, бо фракція Тимошенко сподівається залишити за собою бодай посаду міністра екології. Однак Блок Порошенка та «Народний фронт» не впевнені, чи варто віддавати це крісло Юлії Володимирівні.

Решту посад розподілено таким чином: за квотою БПП пропрезидентській силі відходять крісла Прем’єра (Володимир Гройсман), першого віце-прем’єра (Борис Ложкін), віце-прем’єра з соціальної політики (Павло Розенко), віце-прем’єра з питань європейської інтеграції (Іванна Климпуш-Цинцадзе), міністра охорони здоров’я (Дмитро Шимків), міністра інформаційної політики (Юрій Стець), міністра економіки (Олександр Данилюк), міністра регіонального розвитку (Геннадій Зубко), міністра закордонних справ (Борис Клімкін), міністра оборони (Степан Полторак), міністра соціальної політики (Андрій Рева).

За Блоком Порошенка також закріплено посади міністра енергетики (БПП обстоює кандидатуру Володимира Демчишина, але «Народний фронт» виступає категорично проти), міністра культури (тут можливе як повернення Євгена Ніщука, так і збереження на посаді чинного В’ячеслава Кириленка), а також міністра інфраструктури та міністра Кабінету міністрів. Цікава ситуація з міністром фінансів — словак Іван Міклош уже сказав Гройсману про відмову займати посаду міністра. Втім він ще має час передумати. Інші кандидати на цю посаду поки не розглядаються.

Що стосується «Народного фронту», то він забирає собі портфель міністра МВС (Арсен Аваков), міністра освіти (Лілія Гриневич), міністра юстиції (Павло Петренко), а також посаду голови Верховної Ради (Андрій Парубій). «Фронтовикам» відходить і НАК «Нафтогаз» (претендент на очолювання — Андрій Коболєв), а от державна фіскальна служба дістається БПП (можливий керівник — Ніна Южаніна). Щодо Рахункової палати, то перемовини тривають, зате є визначеність із посадою Генерального прокурора — ним бачать голову фракції БПП Юрія Луценка.