Засуха, Боделан, Білоконь, Бакай, Щербань — колись ці чиновники кучмівської когорти тікали від правосуддя Помаранчевої революції, котре, власне, так і не відбулося. Вони перебували у розшуку, а відтак — відсиджувалися за кордоном, чи то пак у Росії, по них були порушені кримінальні справи, але потім усе зійшло на пси. Запал слідчих та прокурорів меншав і меншав, аж доки не зник зовсім. Відтак уже на другий рік після перемоги Помаранчевого майдану в Україну повернувся Володимир Щербань — екс-«губернатор» Сумщини.
Він був першою ластівкою, котра зважилася розправити свої побиті міллю крильця. Подейкують, що в цей самий час у якомусь умовному Ростові відсиджувався і тремтячий та жалюгідний у своєму страхові Віктор Янукович. А потім майбутньому «гаранту» полегшало — власне, у свою вседозволеність Янукович повірив не під час інавгурації 2010 року, а дещо раніше, коли стало очевидно, що непокараним злочинцям геть усе зійде з рук.
Історія повторилася десять років по тому. Та сама революція (тільки цього разу відзначена кривавими жертвами), та сама нова влада, на котру було покладено стільки надій, та ж розгубленість негідників, котрі тікали світ за очі від своїх «межигір’їв», та сама жага правосуддя і та сама відсутність останнього. Ті, хто опинився за кордоном наприкінці лютого 2014-го, мало-помалу пакують валізи для повернення або принаймні «приміряють» на себе таку можливість. А ті, хто пустив собі кулю в лоб чи викинувся з вікна, мабуть, лають себе з того світу за поспішність та надмірну екзальтацію. Бо зараз уже очевидно, що ніхто нікого переслідувати не збирається — ані живих, ані, ясна річ, мертвих.
Іванющенко: розшук скасовано
Перший приклад того, як «сансара» української історії постійно робить одне й те саме коло, пов’язаний із вельми колоритним персонажем. Мова про Юрія Іванющенка, або Юру Єнакіївського — кримінального авторитета і бізнесмена з когорти Януковича. Дніпровський районний суд Києва постановив призупинити розшук Іванющенка, а також скасував попередній дозвіл на затримання його та доставку в залу суду. Генпрокуратура, щоправда, переконує, що кримінальне провадження як таке щодо Юрія Іванющенка не закрито, його, як і раніше, підозрюють у скоєнні злочину, передбаченого статтею 191 ККУ, тобто у розкраданні державного майна і в незаконному збагаченні, але факт залишається фактом: з «гачка» слідчих Іванющенко вже зірвався.
«Ну що ж, нове «днище» не змусило себе чекати! — коментує ситуацію нардеп від БПП Сергій Лещенко. — У п’ятницю вранці «суддя за викликом» Чаус прийняв рішення в інтересах найближчого соратника Януковича Юри Єнакіївського. Він скасував розшук Юрія Іванющенка. Також він скасував санкцію на доставку його під вартою для обрання запобіжного заходу. Це той самий суддя Чаус iз Дніпровського районного суду Києва, який відомий усій країні з обрання запобіжного заходу Корбану (...). Після набрання рішенням законної сили Юра Єнакіївський зможе нарешті виїхати з московського «ув’язнення» до своєї сім’ї в Монако. Злі язики кажуть, що зняття Єнакіївського з розшуку вирішувалося на Банковій, але ми в це, звичайно, не віримо. Просто суддя Чаус вирішив перевищити свою владу і безкорисливо подарувати свободу Іванющенку».
Єфремов: провадження закрито
Тим часом уже не в суді, а в Генпрокуратурі сталася ще одна обурлива подія: Різницька закрила кримінальне провадження проти колишнього голови фракції Партії регіонів Олександра Єфремова, порушене за підозрою в розпалюванні ним міжнаціональної ворожнечі. Про це йдеться в ухвалі Печерського районного суду від 24 березня: документ зазначає, що прокурор Валерій Зимогляд закрив кримінальне провадження проти Єфремова через відсутність у його діях складу злочину.
Але і це ще не кінець історії. Захист екс-депутата звернувся до суду з проханням повернути заставу у 60,9 тис. гривень, яку внесла дружина Єфремова. Суд звернув увагу, що провадження закрито за реабілітуючими обставинами, і повернув заставу. Прокурор проти повернення застави не заперечував. Відтак у Єфремова, повністю очищеного від будь-яких підозр та обвинувачень, з’явилася можливість виїхати за кордон. Причому не за російський. Поінформовані джерела твердять, що закордонний паспорт екс-«регіонал» замовив собі заздалегідь.
Бойко: «вишки» пробачено
Та якщо Іванющенко та Єфремов устигли бодай перелякатися, то колишній держчиновник Юрій Бойко позбавлений і цього. Він уникнув суду, попри кричущі звинувачення в корупції у зв’язку зі скандальними «вишками Бойка», і спокійнісінько живе в елітному маєтку під Києвом. Та ще й їздить на роботу у Верховну Раду на особистому Mercedes`і, який цілком відповідає його статусу лідера третьої за величиною парламентської фракції Опозиційного блоку.
Бойко не намагається втекти з країни і не боїться арешту. «Юра буде останнім, на кого заведуть кримінальну справу»,— так, за словами політтехнолога Тараса Березовця, говорять про Бойка його соратники. Однак цей політик — один iз ключових діячів епохи Віктора Януковича, якого звинувачують у причетності до корупційних оборудок у розмірі 400 млн. доларів. Саме стільки в 2011 році держкомпанія «Чорноморнафтогаз», під кураторством Бойка, який на той момент обіймав посаду міністра палива та вугільної промисловості, переплатила за дві морські бурові установки. Але все це вже у минулому — нині Бойко не переймається через власну причетність до корупційних схем.
Лавринович: паспорти повернуто
Ще приємна новина для екс-посадовців: колишньому міністру юстиції часів екс-Президента Януковича Олександру Лавриновичу повернули закордонний паспорт. Це сам Лавринович підтвердив в коментарі «Українській правді». «Я не знаю, чому з цього роблять новину, але так, повернули паспорти», — сказав колишній міністр юстиції. На уточнення, чи повернули йому і закордонний паспорт, Лавринович відповів: «Так». Водночас він додав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо нього продовжується.
Як відомо, Лавриновича підозрюють у розтраті 8,5 млн. гривень державних коштів на посаді міністра юстиції при закупівлі послуг іноземної юридичної фірми для супроводу в Європейському суді з прав людини справи екс-Прем’єра Юлії Тимошенко. Нині Генпрокуратура звинувачує Міністерство юстиції у саботажі розслідувань проти свого колишнього керівництва часів Януковича. Проте хто саме саботує процес розслідування — далеко не найважливіше в цій історії, головне, що дехто цим саботажем успішно користується.
Царевич: тести пройдено
Замикає нашу ТОП-п’ятірку «пробачених» та обласканих долею екс-чиновників скандальна суддя Печерського районного суду Києва Оксана Царевич. Ця яскрава представниця Феміди пройшла переатестацію як претендент на довічне обрання суддею. Про це написала на своїй сторінці у мережі Twitter журналістка Анастасія Станко. «Усі тести Царевич пройшла. Здатна і судити, і приймати рішення», — повідомила вона. До того ж, за словами журналістки, Царевич запевнила, що «в праві немає такого поняття, як події Майдану, тому таких справ я не вела».
Нагадаємо, що в липні минулого року тепер уже колишній Генпрокурор Віктор Шокін направив у Вищу кваліфікаційну комісію суддів клопотання про відсторонення від посад суддів Печерського райсуду Києва Оксани Царевич та Сергія Вовка. Слідчі вважають, що Царевич та Вовк можуть перешкоджати кримінальним провадженням, в яких вони є фігурантами. Царевич обвинувачували у зловживанні службовим становищем, а також у свідомо неправомірних рішеннях у справах щодо активістів Автомайдану. Тепер звинувачення, висунуті Царевич, вочевидь, перестали бути актуальними.
Замість підсумків
Аналізуючи ситуацію, що склалася, залишимо в стороні репутаційні «мінуси» України та стрімку втрату довіри українців до постмайданної влади. По-перше, це очевидні речі, а по-друге, за такою ефемерною річчю, як «втрата довіри», стоїть цілком конкретна й дуже невесела реальність. Адже не так важливо те, що Іванющенко і решта подібних до нього персонажів уникнули правосуддя в Україні. До України їм діла мало — їхні активи розмiщенi за кордоном. А цей самий «закордон», бажаючи у 2014-му допомогти «молодій» постреволюційній Україні, наклав арешт на рахунки переважної частини януковичівської кліки.
І якщо щось і могло діткнути цю саму кліку, так це якраз блокування доступу до банківських сейфів. Але розблокування вже близько, бо за відсутності позитивних рішень українських судів щодо провини колишніх «регіоналів» санкційний список ЄС буде танути, як роса на сонці. Що, власне, й відбувається просто зараз. Місяць тому — в березні 2016-го — зі списку вже випала одна персона — екс-міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.
Щодо 16 інших колишніх чиновників санкції було продовжено. По окремих персоналіях — до середини поточного року. В чорному списку залишаються, зокрема, Віктор Янукович та його син Олександр, а ще — Сергій Клюєв, Дмитро Табачник, Олена Лукаш тощо. Там же перебуває (чи вже перебував?) і Юрій Іванющенко. За умови, коли Україна власноруч знімає його з міжнародного розшуку, скасування санкцій може вiдбутися навіть з години на годину.
Зрозуміло, що відсутність кримінального процесу на батьківщині унеможливлює будь-які репресивні дії щодо чиновника за кордоном. Грубо кажучи, кому це більше потрiбно — нам чи Європі?... Навіщо Євросоюзу тримати під арештом чиїсь рахунки, якщо їхнього власника в його рідній країні мало чи не гладять по голові? Отже, першим наслідком надмірної толерантності до потенційних злочинців стане виключення їх iз санкційного кола. Що своєю чергою означатиме НЕ повернення в Україну вкрадених із держказни чи отриманих унаслідок корупційних дій коштів.
Другим наслідком — розширення переліку «амністованих». Немає сумнівів, що наступними, хто скине дамоклів меч слідства, стануть три Сергія — Клюєв, Арбузов та Курченко. Можливо, з них зніматимуть обвинувачення в іншій послідовності, але ці три прізвища — імена «найтовстіших» януковичівських гаманців — ми незабаром обов’язково побачимо серед судово-санкційних ньюзмейкерів.
Третій наслідок означає пряму констатацію того, що провадження у відношенні екс-чиновників планомірно та цілеспрямовано «вбивають», як слушно зазначає голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Робиться це за натхненням голови держави та за участю всіх (на сьогодні їх було вже троє) Генпрокурорів. Кожен з яких, зауважимо, був звільнений за «профнепридатність». Отже, тренд відбілювання злочинців стає все більш і більш популярним. І жодних ознак того, що зміни на краще є неминучими, наразі нема. Принаймні поки що.