Кость Бондаренко: Сциборський написав Конституцію за 3 дні. Було б бажання...

Не секрет, що поводження з українською Конституцією з боку вітчизняних політиків є доволі «панібратським». «УМ» запитала думку голови Інституту української політики Костя Бондаренко про те, що він думає з цього приводу.

— Пане Костю, ви нещодавно слушно зазначали, що в усіх торгах довкола зміни глави уряду, котрі тривають останнім часом, їхні учасники забувають про головне: кандидатуру Прем’єра пропонує коаліція. Не Президент чи лідер його парламентської фракції, не наші західні партнери, а саме коаліція. Так задекларовано в Конституції. Сьогодні хотілося б поговорити з вами на тему порушень Основного закону в іншому контексті — контексті референдуму з приводу автономії окупованих частин Донеччини та Луганщини, котрий — за даними інсайдерів — нібито може бути проведений...

— Річ у тім, що питання територіального устрою України вирішуються саме на всеукраїнському референдумі. Приєднання чи від’єднання територій — якраз прерогатива такого референдуму, тож саме в цьому питанні протиріч із Конституцією нема. Інша річ, чи зроблене все можливе, щоб зберегти теперішню цілісність України, чи готові ми почути один одного та йти на компроміс і по-новому будувати стосунки між центром та областями.

— Так, територіальним устроєм «завідує» всеукраїнський референдум. Однак річ у тім, що, згідно з тією-таки Конституцією, збір підписів за його проведення має охопити дві третини областей України, причому від кожної області має бути зібрано не менше 100 тисяч «автографів», а загальна кiлькiсть підписів має дорівнювати трьом мільйонам. Чи буде дотримано це?

— Це технічний бiк питання, який організувати досить просто. За вказівкою адміністрації, утворюють ініціативні групи, котрі збиратимуть підписи тощо. Подібна практика нам знайома — так робили ще у часи Кучми.

— У часи Кучми — якщо говорити про референдум 2000 року — ніхто не дбав, аби збирання підписів виглядало як мінімум достовірно. Адже в підписних листах вказували неіснуючі прізвища...

— З точки зору ініціаторів такого референдуму, головне не підписи, а його результат.

— Власне, це і є порушення Конституції. Якщо не букви, то духу. Як ви оцінюєте доцільність подібного референдуму, якщо він буде організований саме так, як ми припускаємо?

— Я гадаю, що якщо й проводити референдум, то з приводу тексту нової Конституції. Де б знайшли відображення, зокрема, пропозиції щодо децентралізації та взаємодії гілок влади. Це було б набагато доцільніше, аніж вирішувати долю одного лише Донбасу.

— Ваш прогноз щодо ухвалення нової Конституції як такої. Існувало декілька груп підготовки її «покращеної» версії. Процес почався ще за Януковича, котрий хотів легітимізувати повернення до формату 1996 року і створив для цього Конституційну комісію, на чолі якої поставив Леоніда Кравчука. Над Конституцією працюють і зараз, проте поки що не видно логічного завершення цієї роботи. Коли ми вже вийдемо на прийнятний текст Основного закону?

— Якби завдання дійсно полягало у написанні нової Конституції, то виконати його можна було б досить швидко. В 1939 році, коли Андрій Мельник (очолив ОУН після вбивства Євгена Коновальця. — Авт.) доручив Миколі Сциборському скласти текст Конституції майбутньої української держави, той впорався за 72 години. Так що це не проблема. Було б бажання і воля українських політиків, але волі якраз нема.

— Який шлях є більш оптимальним: обрати одного-двох фахівців, зачинити їх у кімнаті на три дні і змусити писати Конституцію чи винести основні її положення на референдум?

— Річ у тім, що ми перебуваємо під зовнішнім управлінням. Тож коли нам десь з-за океану подзвонять і скажуть: тепер пора, ми вважаємо, що ви повинні прийняти нову Конституцію, — тільки після цього буде зроблене все необхідне, щоб її ухвалити.

— Якби ви були конституціоналістом, які позиції закріпили б в Основному законі в першу чергу?

— Скасування президентської посади, двопалатний парламент, максимальна бюджетна та культурна свобода регіонів. Плюс позаблоковий статус України, який би я включив також.