Дитяча мужність

      У житті завжди є місце для подвигу. Прикладом цього може стати героїзм  двох черкаських друзів — 14-річного Миколи Патланя, учня міської школи №22, та на рік старшого за нього Ігоря Блудшого, який навчається у професійному ліцеї №17. Хлопці у шторм врятували від загибелі у водах Дніпра 70-річного рибалку. До речі, неподалік відпочивала компанія дорослих, але вона не тільки не зреагувала на біду, в яку потрапила літня людина, а й відмовилася зателефонували рятувальникам, пояснивши  це тим, що розрядився мобільний телефон.

      Того вечора хлопці з дозволу батьків пішли на нічну риболовлю на захисну дамбу — це якраз навпроти річкового порту в Черкасах. На надувних камерах вони переправилися на дамбу, напнули намет i заходилися смикати з води рибу.

      «Ми чимало наловили, але пішов рясний дощ i піднявся такий сильний вітер, що хвилі сягали трьох метрів. Тому вирішили сховатися у намет. Уже коли сиділи там, то почули серед ревіння хвиль, як хтось гукає на допомогу», — розповідає «УМ» Ігор Блудший.  Хлопці вибігли з намету й подалися на голос, який кликав на допомогу. Ігор каже, що перший побачив  у Дніпрі старого чоловіка, котрий раз по раз силився вибратися на дамбу. Але від дощу плити стали дуже слизькими,  а вітер піднімав неймовірної величини хвилі, й вони збивали чоловіка у Кременчуцьке водосховище. Ігор з Миколою спустилися на плити і, намацавши ногами тріщини у бетоні, вперлися у них ногами. Завдяки такій опорі їм вдалося схопити чоловіка за руки і витягти його. Він був знесилений та весь час стогнав.

      Підліткам вдалося  дотягти дідуся до свого намету, там вони наламали гілок i поклали його на такий своєрідний матрац. Ігор навіть зняв із себе суху футболку з каптуром й віддав Володимиру Івановичу, аби той змінив мокрий одяг i зігрівся. Потім хлопчаки поділилися з ним своїми харчами. «Дідусь спочатку відмовлявся, але ми його вмовили», — згадує пережите Ігор.

      Чоловік розповів хлопцям, що штормові хвилі спочатку понесли його човен Дніпром, а потім зламалося ще й весло, і він втратив над плавзасобом контроль. Човен летів із шаленою швидкістю, й незабаром його кинуло на дамбу. Від того удару дідусь випав із плавзасобу та сильно вдарився об каміння. У нього різко заболіла нога (як пізніше з'ясується, то був перелом). Добре, що в ту мить доля послала йому таких небайдужих та добрих підлітків. Інакше сам він ніколи б не видряпався на дамбу, це підтверджують тепер черкаські рятувальники. Ігор та Микола врятували чоловіка від смерті. Вони навіть витягли з води його човен, який віднесло вітром попід дамбою метрів за сто — діти виловлювали у Дніпрі чужого їм чоловіка, ризикуючи власним життям.

      Було вже темно, мрячив холодний дощ, свистів вітер, хвилі на Дніпрі не заспокоювалися, отож підлітки разом з травмованим рибалкою заночували в наметі.  Наступного ранку, тільки засіріло, хлопці сіли в човен i вирішили пливти до берега, аби викликати підмогу. Море штормило, й якихось 100—150 метрів до берега вони змогли здолати тільки за годину. Гумовий  човен заховали у кущах, а самі щодуху побігли додому, аби з домашнього телефону викликати рятувальників та сповістити дружині рибалки, що він живий. Дуже переживали, каже Ігор, аби ніхто не поцупив той човен, і щоб їх не звинуватили у крадіжці. Але все обійшлося. Доки хлопці повернулися до Дніпра, то Володимира Івановича з дамби вже забрали рятувальники. У третій міській лікарні Черкас, за словами травматолога Олега Куманця, його прооперували. І вже наступного дня обидва юні герої прийшли провідати дідуся, принесли йому фрукти. А щоб купити гостинець, діти зібрали пляшки й здали їх.

      Наразі Володимир Іванович почувається добре, його вже виписали з лікарні. Він подарував маленьким рятівникам свій човен і говорить, що дуже вдячний хлопцям за сміливість та мужність, бо без їх допомоги він би не вибрався. А ще чоловік вклоняється батькам цих дітей, які виховали юних героїв. Від себе додамо, що держава в таких випадках могла б винайти можливість вручати юним героям за їхнi подвиги хоча б якісь подарунки, а не «совкові» грамоти.