Налякані добровольцями

Починаючи з 2014 року, коли на територію суверенної України вторглися війська РФ, відсутність технічних і людських ресурсів у військовій сфері стала мотивом формування добровольчих батальйонів, до складу яких увійшли патріоти, усi, хто відчував себе істинними громадянами України.

Зважаючи на те, що тодi склад боєздатних військових частин налічував не більш як 10 тисяч чоловік, добровольчі батальйони були вирiшальною силою, яка могла протидіяти агресивним планам сепаратистів та їхнім російським господарям. У складі добробатів були люди різних національностей, професій та соціального статусу.

З самого початку конфлікту добробати активно використовувалися керівництвом країни на фронті, й саме завдяки їм відбувся перелом у тій ситуації, котра виникла на передовій.

Але з часом, після підписання Мінських домовленостей й припинення активних бойових дій, між добробатами й Генштабом почали виникати серйозні тертя, пов’язані з незгодою добровольчих, патріотично налаштованих сил iз політикою військової верхівки. Непрофесіоналізм, халатність, а подекуди й ознаки зради чиновників Генштабу, чиї накази часто-густо ставили комбатів у складні ситуації зі смертельним ризиком для особового складу.

Не слід забувати, що багато корумпованих високих чинів, як і раніше, зацікавлені в отриманні незаконного прибутку через контрабанду вугілля, продуктів харчування, ліків на територію так званих «ЛНР»-«ДНР». На всьому цьому робили колосальні гроші. І оскільки бійці добробатів — люди ідейні, «домовитися» з ними практично неможливо. Тож неважко знайти пояснення фізичним знищенням (пригадайте хоча б розстріл 2 вересня 2015 року поблизу Щастя зведеної мобільної групи, яка боролася з контрабандою: внаслідок розстрілу загинули волонтер «Ендрю», який занадто багато знав «зайвого», та співробітник фіскальної служби), переслідуванням, дискредитації, залякуванням, арештам тих патріотів, які не дають «спокійно» жити корупціонерам — високопоставленим чиновникам як у формі, так і в «цивільному»...

Також прикладами подібних сутичок можуть служити резонансні «справи» екс-розвідника ПС Олега Мужчиля («Лісника»), голови цивільного корпусу «Азов-Крим» Станіслава Краснова та бійця ПС Станіслава Корбаня («Барса»). Саме таких патріотів нинішня влада, м’яко кажучи, й побоюється!

Справа «Лісника»

«Олег Мужчиль, більш відомий як Сергій Аміров, ненавидів владу та олігархів, які розкрадають країну і знищують українських патріотів на фронті. Він, уродженець Донбасу і український націоналіст, знав багато такого, про що не знали звичайні люди. Але не складав рук, і ділом, прямою дією боровся з такими «кровосісями». Олег був одним із основоположників партизанського руху Донбасу. За чудове знання місцевості отримав псевдо «Лісник». З початку 90-х років Олег Мужчиль займався розвитком націоналістичного руху на Донбасі. Коли розпочалася московська агресія, займався терористичною та диверсійно-розвідувальною роботою проти окупантів та місцевих заколотників-сепаратистів», — кажуть близькі загиблого патріота.

Він разом iз побратимами громив бойові колони росіян, роблячи вилазки навіть у Ростовську область. За весь час російсько-української війни на передовій під керівництвом Мужчиля серед бійців не було жодного загиблого. Саме його загін знищив ДНРівських ДАІ-шників серед 2014 році... Деякий час Олег керував 1-м розвідувальним відділом ДУК «Правий сектор», але 31 серпня, після Іловайського котла, вийшов із цієї структури.

«Своїми діями він сплутував плани багатьом СБУ-шним хабарникам і прихованим сепаратистам. Подейкують навіть, що «Лісник» планував автентат когось із високопосадовців, можливо, навіть вищого керівництва держави. Та хай там як, СБУ і держава показують «Амірова» як однозначного ФСБ-шника і «агента Кремля», що для всіх виглядає повною дурнею. Будь-якою думаючою людиною це сприймається як наклеп», — додають його близькі.

Як указує джерело «Інформатор», у правоохоронних органах, про те, що це не була «московська ДРГ», свідчить те, що інформація про операцію не потрапила до секретної державної інформації СБУ. Цим займався підрозділ «Альфа», який зазвичай не займається затриманням подібних осіб. Тож можна вважати, що це була невдала спроба МВС або рядових СБУ-шників вислужитись перед керівництвом. (Тут є привід ще й посперечатися щодо професіоналізму спецпризначенців, адже під час «затримання» один iз них був застрелений. Безвідповідальним є й проведення спецоперації з точки зору професiйностi, адже «спецам» було достеменно відомо про знаходження в приміщенні неповнолітньої дитини). Загинув О. Мужчиль у ніч на 10 грудня 2015 року в Оболонському районі Києва під час спецоперації СБУ...

Але виникає чимало запитань iз приводу «спецзаходу»! З надійних правоохоронних джерел стало відомо, що... як такого штурму не було, й є відео, зняте одним із «альфівців» на телефон, на якому «Лісник» досить спокійно розмовляє з іншим «спецом»... Лише коли спецпризначенці вже виходили, зчинилася стрілянина. Іншою загадкою є тіло Мужчиля, яке досi не показане його рідним. Існує навіть версія: «А чи мертвий він?»

Нагадаємо також, що в загиблого Олега Мужчиля є медаль «За оборону рідної держави», яку він отримав у травні 2015 року. Він ветеран другої чеченської війни й воював на боці Ічкерії. Мужчиль мав колосальний досвід та найвищий рівень бойової підготовки.

Справа Краснова

28 лютого 2016 року в Київській області співробітниками СБУ було затримано Станіслава Краснова разом із його подругою. Їх вивезли в ліс, де залякували й сильно били, аби вони зізналися у своїх «гріхах»: нібито незаконне носіння зброї, зберігання й передача вибухівки, та співробітництво з ФСБ. Згодом відвезли на Володимирську, де ще годину «працювали» з ними. «Піддавали тортурам, сильно били, я почав втрачати свідомість, ставили на розтяжку, закривали рота, аби я не міг дихати, били по геніталіях. Уже нічого не питаючи, лише били. Казали: «Це тобi за Севастополь, за Крим», — розповідав згодом Станіслав.

Чи не нагадує це методи ЧК, НКВС чи КДБ?

Улітку 2014 року Краснов створив і очолив батальйон «Крим», який одразу ж наказом Міністерства оборони України був визнаний окремим батальйоном ВСУ з власними польовою поштою, печатками, штатним розкладом і т.п.

Більше року батальйон «Крим» брав участь у бойових діях на сході України, зокрема в с. Піски, поблизу ДАП. Його основу становили звичайні кримчани й «материкові» українці — активні учасники Майдану. Згодом, восени 2015 року, на базі «Криму» був сформований кримський підрозділ у складі цивільного корпусу батальйону «Азов». Упродовж останніх півроку ця структура під керівництвом Краснова брала активну участь у блокаді півострова.

У справах «Лісника» і Краснова — суть подiбних дій силовикiв: показуха! Де докази, що «Лісник» був агентом ФСБ? Безумовно, він був некерованим i був поза системою, але його вважають патріотом! (Проте його вбили напередодні відправки з групою на Донбас. Збiг?) Хоча найвірогідніше, що смертним вироком став для нього зловтiшний пост у «Фейсбуці» щодо погрому одного магазину в Харкові...

А згодом це дике затримання Краснова, який, зрештою, опиняється фактично на волі (з лікарні потрапив під домашній арешт). Адже докази — «ніякі», тож, швидше за все, його справа в суді так і «здохне». 21 березня суддя Шевченкiвського райсуду Києва «передумав» і знову «повелiв»: «Задовольнити подання... взяти С. Краснова пiд арешт до 26 квітня». І таких прикладів роботи «у свисток» предостатньо. Але така вiдверта війна проти добровольців до добра не доведе... І вiдповiдати за це доведеться в тому числi й силовикам.

Справа «Барса»

Зовсім «свіжим» прикладом такої «війни» є намагання затримати 17 березня 2016 року в аеропорту Бориспіль після повернення з реабілітації у Південній Кореї «кіборга», бійця ПС Станіслава Корбаня («Барса»). Зважаючи на стан здоров’я, його спочатку госпіталізують у Бориспільську центральну районну лікарню. Після цього його хочуть відвезти до Маріуполя, за ухвалою місцевого суду, з метою обрання запобіжного заходу. «Барсу» шиють стандартний «репресивний пакет» кримінальних статей: розбій, викрадення авто, незаконне позбавлення волі. Робиться все за заявами «сепарів».

Уперше кіборга-розвідника, командира розвідки ДУК, було поранено 9 серпня 2014 року в Степанівці під Савур-могилою. Тоді «Вог» розірвався на лобовому склі їхнього пікапу. Усі, хто перебував у машині, були поранені, авто фактично втратило два колеса, але бійці змогли вирватися з місця обстрілу, ще й двох поранених солдатів ЗСУ прихопили з собою. Усі вижили. Корбань — доброволець, на передовій ще з кінця лютого 2014-го (розвідоперації в Криму). Виконував багато завдань спецслужб iз знешкодження ватажків сепаратистів і російських диверсантів у зоні АТО й на окупованій території. Його група до цього часу не має статусу й підтримується винятково на кошти волонтерів, направляється туди, куди ніхто не ходить і береться за те, за що ніхто не береться.

Після двох важких поранень та численних травм, отриманих під час війни на cході, в Станіслава серйозні проблеми із зором, серцево-судинною системою та мозковим кровообігом...

Влада продовжує репресії проти бійців-добровольців... Чи розуміють «слуги народу», в тому числі й голова СБУ
В. Грицак та його підлеглі, що за вбивства, побиття та інші незаконні дії доведеться рано чи пізно нести відповідальність.

Генштабівські документи...

Цікавими й багатозначними є документи Міністерства оборони України, читаючи котрі, розумієш, де «зарита собака» й чому деякі ЗМІ активно дискредитують добровольчі батальйони, й зокрема ДУК «Правий сектор». Пропонуємо прискіпливому читачу уривки з деяких промовистих «штабних» документів (стилiстику цитат збережено).

1) Від 19.05.2015 р. за підписом заст. міністра оборони України — керівника апарату П. М. Мехеда окреме доручення: генерал-полковнику Муженку В. М., полковникам Федічеву В. М., Соколову К. О. (відповідальний), Коваленку Ю. П. та підполк. Гаврилюку О. В.

«З метою виконання доручення міністра оборони України щодо дискредитації партії «Правий сектор», її керівництва в інформаційному просторі держави та зарубіжних країн — прошу:

— начУправління інформаційних технологій організувати засідання експертної групи щодо реалізації першочергових заходів iз залученням представників Управління інформаційних технологій МОУ, Департаменту соціальної та гуманітарної політики МОУ, управління комунікацій та преси МОУ, Головного управління по роботі з особовим складом ЗСУ...».

2) Поданий т.в.о. нач. Управління інформаційних технологій полковником О. А. Крижанівським i затверджений підписом 27 травня 2015 року П. М. Мехедом: «План проведення засідання експертної групи щодо першочергових заходів дискредитації партії «Правий сектор». Місце і час проведення: 02.06.2015 в малій залі Генштабу ЗСУ». А ось теми виступів, які були заслухані учасниками (П. Мехедом, а також заст. керівника МОУ з питань європейської інтеграції, визначеними керівниками структурних підрозділів МОУ та Генштабу ЗСУ):

— дискредитація партії «Правий сектор» (далі ПС), її керівництва в інформаційному просторі держави та зарубіжних країн, інформаційно-психологічний вплив на представників організації;

— стан та перспектива висвітлення засобами масової інформації подій, пов’язаних iз ПС;

— залучення громадських організацій та волонтерських рухів до співпраці з представниками МОУ та ЗСУ з розглядуваного питання;

— протидія інформаційному впливу ПС на особовий склад ЗСУ.

3) Від 04.06.2015 р. за підписом П. М. Мехеда окреме доручення: полковникам Федічеву В. М., Соколову К. О. (відповідальний), Карпуню І. Л. та підполк. Гаврилюку О. В.

«З метою виконання першочергових заходів дискредитації партії «Правий сектор», визначених на засіданні експертної групи, прошу:

— начУправління інформаційних технологій спланувати і провести інформаційну акцію, шифр «Відступник», з метою дискредитації партії «Правий сектор», її керівництва в інформаційному просторі держави та зарубіжних країн...» і т.д.

4) Таємний лист від 15.11.2015 р. Міноборони Порошенку про намір знищити добровольців на Донбасі. Короткий витяг iз листа: «Шановний Петре Олексійовичу!

На виконання Вашої вказівки доповідаємо думку Міністерства оборони щодо доцільності повномасштабного наступу на тимчасово окупованi російсько-терористичними військами території Донецької та Луганської областей.

Із метою уникнення можливих звинувачень України зі сторони наших європейських партнерів та Москви у зриві Мінських угод повномасштабний наступ силами ЗСУ вважаємо передчасним.

Водночас вважається доцільним ініціювати наступ по всій лінії розмежування силами добровольчих підрозділів націоналістичного толку, в першу чергу ДУК ПС, що дозволить не тільки виснажити сепаратистів, а й продовжити заходи з дискредитації українських радикальних сил, які негативно впливають на безпекову ситуацію в державі.

Крім того, підсумок провального наступу, на прикладі Іловайського та Дебальцiвського котлів, дозволить значно знизити концентрацію радикально настроєних елементів у містах нашої країни...».

Коментарі — зайві. Єдине, що «втішає» — пана П. Мехеда відправлено у відставку 30.09.2015, але ж абсолютно зрозумілим є те, що його розпорядження були узгоджені (а точніше «спускалися») — згори!..

Безумовно, що всієї правди ні щодо «кривдників», ні щодо «скривджених» ми навряд чи коли дізнаємося. Справедливості заради варто зазначити, що, мабуть, «рильце в пушку» й у декого з добробатівців... Недарма ж один з античних філософів зауважив: «Справжня історія пишеться не для сучасників». Але є очевидним: не те щось коїться з нашою владою, котру пани керманичі отримали завдяки жертовності патріотів. Бо якщо лусне терпіння всіх тих, хто пройшов Майдан чи фронти АТО, компромісу вже не буде!..