Обережно з покупкою

Голова Мінфіну Наталія Яресько, котру пропрезидентська фракція бачить наступним Прем’єр-міністром, повідомляє про випуск Україною нових боргових паперів, які будуть прив’язані до підйому економіки України. «Після 2020 року економіка України зростатиме більше, ніж це прогнозує МВФ, кредитори отримають додаткові платежі від України. МВФ вважає, що середньорічне зростання ВВП становитиме 4 відсотки і Україна випустить нові цінні папери, прив’язані до показників зростання ВВП. Ці нові цінні папери використовуватимуться тільки з 2021 року і стануть механізмом зацікавленості інвесторів у відновленні України», — говорить Яресько.

У викладі Яресько все виглядає дуже райдужно. В Україну прийдуть нові інвестиції, ВВП збільшиться, а відтак і вкладники, і населення будуть тільки у виграші. При зростанні ВВП до 3-4% кредитори отримають додатково 1% до виплат, а при зростанні ВВП від 4% і вище матимуть, відповідно, більший зиск. «Така ситуація називається win-win — і для кредиторів, і для нашої країни», — каже Яресько. Залишимо зараз сумніви відносно того, що оптимістичний прогноз щодо зростання ВВП може виявитися передчасним. Не будемо вираховувати й те, скільки в такому разі держава Україна виплачуватиме тримачам цінних паперів, якщо їхній відсоток прибутку зростатиме разом iз ВВП. Поговоримо про інше. Про фінансове «самопочуття» тих, хто вже станом на сьогодні є власником українських цінних паперів.

Особливості інвестування в українське

Слід зазначити, що iноземці, котрі придбали українські цінні папери, опинилися нині в доволі скрутній ситуації. Їм пропонують доволі специфічні умови реструктуризації вкладених коштів. Хоча заради справедливості слід зазначити, що негативний досвід тримачів українських цінних паперів пов’язаний не лише з періодом, коли керувати фінансами почала Наталія Яресько, а Нацбанком — Валерія Гонтарева. Наші облігації доволі давно заробили погану репутацію. Згадаймо хоча б події 2008-го — початку 2009 років. Тобто передостанню серйозну економічну кризу, яка спіткала Україну.

У той період часу єврооблігації українських емітентів на західних біржах торгувалися з величезним дисконтом: цінні папери можна було придбати зі знижкою у 30-40%, а іноді й 70-80%. Однак західні інвестори не поспішали купувати папери, а навпаки, розпродували їх. Чому? Відповідь на поверхні. По-перше, будь-яка криза спонукає до того, аби обміняти придбані облігації на гроші — так усе ж надійніше.

По-друге, у фінансовому вимірі наша країна належить до держав, що розвиваються, — подобається нам таке визначення чи ні. А це додаткові ризики. Ніхто не бажає вкладати гроші в боргові інструменти ненадійних (у розумінні інвесторів-нерезидентів) країн.

Третій момент: український емітент часто намагається викупити боргові зобов’язання за ціною, нижчою вiд ринкової: в цьому випадку інвестор, який погодиться продати папери, втрачає частину вкладених грошей. Утім він, безумовно, може відмовитися продавати бонди емітенту та почекати погашення паперів у повному обсязі, але тут слід узяти до уваги можливий ризик дефолту компанії-емітента.

Четвертий момент. Обслуговування боргу корпоративних емітентів i державних має свої нюанси. У 2015 році уряд назвав емітентів, чиї боргові зобов’язання будуть захищені. Йдеться про облігації державних «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», а також «Укравтодору», «Укрзалізниці» — їх включено до переліку цінних паперів, що підлягають реструктуризації. Доплюсовуємо сюди ще й борги місцевих рад і тим завершуємо перелік «обраних».

Борги повернемо, але не всі й не відразу

Наприклад, якщо взяти «Укрзалізницю», то повідомляється про те, що підприємство отримало згоду власників євробондів на реструктуризацію боргу. Щоправда, яка саме частка власників дала на це згоду, не уточнюють. А умови реструктуризації, якщо коротко, наступні: терміни погашення боргів пролонговуються до вересня 2021 року.

На інших умовах відбуватиметься реструктуризація боргу державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», випущених під державні гарантії. Ці умови передбачають обмін умовно тисячу доларів старих облігацій на 800 доларів нових облігацій і 200 доларів, прив’язаних до ВВП цінних паперів (в українському законодавстві так званих «державних деривативів»).

Кредитори за прив’язаними до ВВП цінними паперами мають право у встановлений термін (починаючи з 2021 року) отримувати платежі за такими цінними паперами залежно від зростання українського ВВП. Як бачимо, у суверенних боргів є суттєвий мінус: вони прив’язані до відновлення економіки України. Випуск цінних паперів, чиє забезпечення узалежнене рівнем ВВП, є поодиноким у міжнародній практиці. На це також не можуть не звертати увагу наші інвестори.

Отож, підсумовуючи: із чим стикається іноземець, котрий надумав вкласти валюту в наші облігації? Корпоративний емітент несе ризик дефолту (звісно, це стосується не всіх компаній. Наприклад, «Київстар» відносять до надійних емітентів, а от рітейлер «Фуршет», навпаки, демонструє деяку «схильність» до банкрутства).

Але й iз державними цінними паперами також не все просто. Там, де мала б бути залізна надійність (адже держава мусить нести відповідальність за свої борги), усе залежить від рішення керівної верхівки України, котре стануть настирливо пропонувати західним партнерам.

Для того, щоб схилити останніх до більшої поступливості, в українському законодавстві з’явилася нова норма: пріоритет платежів на користь кредиторів, котрі погодилися на реструктуризацію, перед іншими кредиторами (ст. 34 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу).

Аби не втратити все, наші кредитори таки пристають на ці умови. Дійсно, частина з них спише Україні 20% боргу в обмін на цінні папери, прибутковість яких прив’язана до підйому української економіки в 2021—2040 роках. Виплати по них почнуть проводити за умови зростання економіки не менше ніж на 3% на рік і лише після того, як ВВП України перевищить 125 млрд. доларів. Але на сьогодні ВВП становить лише близько 85 млрд.

Тим часом уряд звітує: Україна успішно завершила реструктуризацію державного та гарантованого державою боргу на суму 15 мільярдів доларів і таким чином уникла дефолту. Диявол, як завжди, ховається в деталях. І деталі ці — у викладених вище фактах.

А тим часом колишній заступник міністра фінансів Ігор Уманський вважає, що проведена реструктуризація державного боргу не є успішним проектом. (Свого часу Уманський подав у відставку, бо виявив надто багато протиріч між власним баченням i підходами, котрі застосовує Наталія Яресько). Спостерігаючи за діями тепер уже колишньої «шефині», екс-чиновник має сумніви у тому зростанні валового внутрішнього продукту, на який розраховує Яресько. З середини 2012 року економіка України стабільно скорочується, тож зростання ВВП вище 3% є малореальним, зазначає Уманський. А відтак дає пораду прийдешнім міністрам фінансів шукати шляхи реструктуризації нині реструктуризованих боргів. «Ми створили собі бомбу уповільненої дії», — говорить він, підводячи риску під усіма прогнозами та надіями Наталії Яресько.