Хто отримує призначену вам субсидію?

Мешканка Київщини звернулася до «Київобленерго» із запитанням: чому їй виставляють тисячні борги за спожиту електроенергію, якщо вона щомісяця акуратно оплачує рахунки? Виявилося, що понад два роки її субсидія на оплату електроенергії перераховувалася невідомо кому. Зараз жінка добивається повернення своїх грошей.

Тетяна М. погодилася розповісти свою історію на умовах анонімності. Живе вона в селі, через малі доходи є постійним отримувачем субсидій і не хоче псувати стосунки з селищним начальством. Що ж, зрозуміло. А крім того, Тетяна переконана: якби вона була більш уважною і не довіряла б чиновникам, проблеми з субсидією у неї не було.

У сільраді

Як виникла проблема? Хто припустився помилки? Здавалося б, Тетяна все робила правильно. Ще в листопаді 2013 року вона прийшла у сільраду оформлювати субсидію. На прохання працівниці сільради принесла з собою квитанції про оплату житлово-комунальних послуг. Саме з тих квитанцій працівниця заносила у комп’ютер необхідну інформацію, зокрема розрахункові рахунки відповідних установ. Після того сказала: за рішенням про призначення вам субсидії навідаєтеся після нашого дзвінка.

Пізніше, отримавши рішення, Тетяна пішла з ним у бухгалтерію ЖЕКу, до приватника, що надавав послуги з опалення, щоб з’ясувати, скільки ж їй відтепер необхідно платити за житлово-комунальні послуги. Щоб розібратися з газом та електрикою, необхідно було їхати в райцентр. Часу на це не було, отже, у газконтору якось додзвонилася, а в райелектромережу не змогла: трубку там ніхто не брав. «Дівчатам набридли ці дзвінки», — пояснила бухгалтер ЖЕКу і сама розтовкмачила Тетяні, як оплачувати електрику з урахуванням субсидії.

Через кілька місяців з «Київобленерго» почали надходити попередження про відключення електрики: мовляв, у вас борг. Тетяні якось пощастило додзвонитися за телефоном, вказаним у квитанції, і сказати, що боргу не може бути, бо ж у неї субсидія. Там відповіли: мабуть, ще ваші папірці про субсидію не надійшли, бо споживачів багато і дівчата не встигають усіх вчасно оформити. От почекайте, зроблять вам перерахунок. Тетяна заспокоїлася і перестала зважати на попередження: все чекала тих перерахунків і просто платила за показниками лічильника.

Коли восени 2014 року Тетяна знову прийшла оформляти субсидію, працівниця сільради взяла в неї лише довідку про доходи: мовляв, усі потрібні ваші реквізити є в комп’ютері, і нічого перевіряти і змінювати не треба. Ну не треба, то й не треба, баба з воза. Нічого не треба було перевіряти і в 2015 році, адже тоді субсидію таким «хронічним малозабезпеченим», як Тетяна, призначали автоматично. І Тетяні взагалі треба було лише отримати в сільраді папірець із відповідним рішенням. Що вона й зробила.

А на початку грудня 2015 року прийшов гнівний лист з електромереж. За Тетяною значився тисячний борг за спожиту електроенергію. Овва!

Чорт ногу зламає

...Фахівець iз районних електромереж розгублено крутила в руках квитанції за оплату електроенергії, які Тетяна привезла в райцентр: за кожен місяць, починаючи з листопада 2013 року, платилося належним чином. Ось показники лічильника, ось розрахунок субсидії. Звідки ж борг? Уже другий, третій працівник електромереж б’ється над цією загадкою. Нарешті хтось таки звернув увагу: у квитанції значиться один розрахунковий рахунок, а в рішенні про призначення субсидії — інший. Різнилися ці рахунки лише однією цифрою. Але цього було достатньо, щоб у Тетяни накопичилися борги, а хтось отримував її гроші більше двох років.

— Ідіть у відділ призначення субсидій. Вони повинні перекинути ваші гроші на потрібний рахунок, — сказали Тетяні в електромережах.

— Уявіть ситуацію: районний відділ призначення субсидій — це черги, тісне приміщення, бабульки, які самі не можуть написати заяву, комп’ютери, що постійно «зависають», перевтомлені працівниці, і тут заявляюся я і кажу: дівчата, ви фактично вкрали мою субсидію, — розповідає Тетяна. — Я думала, що ті дівчата мене просто задушать, так вони мене зустріли. Але потім вони трохи оговталися і... почали звинувачувати в усьому мене, мовляв, де я була всі ці роки? Чому лише зараз звернула увагу на те, що рахунки не однаковi?!

Мати рідна, та звідки ж я знаю, чому? Мабуть, тому що звикла довіряти офіційним паперам із печатками, які мені видають у державних установах. Ці папери пройшли через сільраду, через кілька інстанцій у райцентрі, під ними стоять підписи трьох відповідальних осіб, чому ж я маю їм не довіряти? Виходить, потрібно не довіряти.

...Коли емоції вщухли, працівниці відділу призначення субсидій пояснили Тетяні, що особисто вони ні в чому не винні, і треба звертатися до тих фахівців, які безпосередньо нараховують субсидію. Але вона, Тетяна, з ними поговорити не зможе, бо у відповідні приміщення людей «з вулиці» не пропускають. Пізніше з’ясувалося, що потрібних Тетяні фахівців узагалі немає на роботі, і треба прийти за кілька днів.

— Я ходила, дзвонила, тупала ногами, погрожувала судом, я вже не знаю, що робила, — розповідає Тетяна. — Нарешті мене по телефону сповістили, що субсидію на період з листопада 2015 по квітень 2016 року перевели на потрібний рахунок. А як же з попередніми субсидіями? Сказали, що за 2013-й і 2014 роки вже всі рахунки закриті, ніхто влазити в них не буде, і що для мене зробили, що могли.

У січні Тетяна отримала квитанцію за спожиту в грудні електроенергію — і знову шок: на звичному місці значилася звична заборгованість. У відділі субсидій, куди вона відразу ж передзвонила, їй сказали теж звичну вже фразу: що гроші ще десь крутяться, почекайте, наприкінці лютого зверніться в райелектромережі, з’ясуйте ситуацію.

— Я працюю в обласному центрі, відділ субсидій у районі, а живу в селі, — говорить Тетяна. — Як розриватися між цими трьома точками? Спочатку хотіла плюнути на це все. Але як подумала, що мене ошукали, так гірко зробилося. Знайшли за чий рахунок розжитися, за мій, а я ж скоро зi злиднями товаришувати буду. Наприкінці лютого я знову поїхала у райцентр. Слава Богу, гроші за останню субсидію надійшли вже на правильні рахунки. А за 2013—2014 роки — ні. У відділі призначення субсидій мене зустріли зі словами: хто вас сюди пустив, ми працюємо з паперами, а з відвідувачами — у сусідньому кабінеті. Мене демонстративно ігнорували і не відповідали на жодне запитання. Дарма. Я по телефону подзвонила знайомому, він працює адвокатом у нашому районі. Пояснила ситуацію. Після мого дзвінка працівниці відділу, не піднімаючи голови, просичали мені, щоб я йшла в електромережі: це на їхніх рахунках крутяться мої гроші, вони нехай і розбираються.

Пішла Тетяна у електромережі. Там знову з неї зробили дурепу: жіночко, ви сповна розуму? Вже 2016 рік, а ви прийшли розбиратися за 2013-й? Цього ніхто не буде робити. Знову розбори, знову нерви.

— Працівниця електромереж мені каже: ідіть знову у соцзабез, нехай вони напишуть офіційного листа на нас, щоб ми розібралися. Бо ми з соцзабезом мали справу, а не особисто з вами. Питаю: а який це лист, у відділі субсидій знають? Та знають, нехай не придурюються, сказали мені.

Звичайно, Тетяна знову почимчикувала у відділ субсидій. А там розумні працівниці зачинили зсередини двері: вони ж із паперами працюють! Нічого, за день-два Тетяна до них таки додзвонилася. Її кисло вислухали. Сказали: передзвоніть на тому тижні.

— Ви не повірите: у соцзабезі мене сто разів перепитували, яким саме має бути лист. Кажу: передзвоніть в електромережі, вам скажуть. Мучили мене, мучили, нарешті сказали, що таки напишуть того листа. І щоб я десь за місяць-півтора передзвонила. Мовляв, поки папери будуть ходити... От я і чекаю, поки вони прийдуть, ті папери. А що маю робити? Адвокат каже: іди в суд. Який суд, там більше витрачу, ніж та заборгованість.

Збій системи і нічого більше?

Не знаємо, як у вас, а в «УМ», після того як Тетяна виклала нам свою історію, виникло кілька запитань. Зокрема: чому, призначаючи субсидію, фахівці не звірили відповідні рахунки? Чому автоматично не поверталися гроші, переказані на неправильний рахунок? Чому більше двох років у державній установі проходили помилки у фінансових звітах і ніхто не звернув на них увагу. І ще багато-багато «чому». Із цими запитаннями ми звернулися у відділ з призначення субсидій іншого, не Тетяниного, райцентру. Там, дізнавшись, у чому справа, погодилися відповісти на наші запитання, але анонімно: «Ми ж одна система», пояснили.

Отже. Безпосередньо у сільраді відповідальний працівник повинен десять разів перевірити, чи правильно він вніс у реєстр відповідні відомості.

У відділі призначення субсидій повинні пересвідчитися, що людина, яка подала заяву на отримання субсидій, справді існує, що в неї укладено угоди на постачання житлово-комунальних послуг із відповідними установами. Крім того, реєстр отримувачів субсидій постійно узгоджується із надавачем відповідних послуг. Комп’ютери відповідних установ уже просто напам’ять знають, на які рахунки необхідно перекидати гроші субсидій на опалення, газ, воду, освітлення тощо. Теоретично, якщо електромережі від органів соцзахисту отримують інформацію про, наприклад, 100 призначених субсидій, а гроші надходять на 99, то вони повинні бити тривогу і з’ясовувати, чия ж субсидія не спрацювала. І ще: якщо гроші направляються на неправильний рахунок, система не спрацьовує. (Але у випадку з Тетяною система спрацьовувала. Хто ж отримував ці гроші? Наші консультанти розвели руками).

— Ви розумієте, отримувачів субсидій у районі тисячi, — пояснили «УМ» анонімні консультанти. — Це потік інформації. Будь-яка система колись дає збій. Будь-яка людина могла помилитися. Цифра в розрахунковому рахунку могла вибитися автоматично, і жоден із працівників відділу субсидій у цьому не винен. Що таке одна людина з її платежами в мільйонних грошових потоках? Це вам цікаві ваші справи, а комп’ютеру байдуже.