До всього на світі треба ставитися по-філософськи. І в першу чергу — до свого віку. Так вирішила французька пенсіонерка Колетт Бурльє, яка тридцять років тому взялася за дослідження проблем адаптації робітників-мігрантів, що проживали у містечку Безансон на сході Франції. Зацікавленість темою мала професійну основу — довгий час Колетт викладала мігрантам французьку літературу і познайомилася з багатьма з них особисто.
А поштовхом, що змусив Колетт взятися за роботу, став один випадок, коли вона намагалася переконати своїх учнів, що вони всі рівні і вільні. І тут їй дали зрозуміти, що серед мігрантів багато тих, хто не знає французької і не вміє читати. «Я зрозуміла, що люди, які не вміють читати, обмежені у своїх правах. Вони не можуть почуватися такими ж вільними, як освічені», — поділилася новоспечена докторка наук. І взялася глибше досліджувати цю тему.
Незважаючи на вік, бабуся вирішила таки довести справу до кінця. Свою наукову працю вона подала на розгляд академічного журі в університеті Франш-Конте і в 91 рік отримала звання доктора наук у галузі філософії. Отримуючи відзнаку, старенька зізналася, що вона таки добряче втомилася, працюючи над завершенням, але тепер може померти спокійно, бо її найбільша мрія здійснилася.