Михеїл Саакашвілі з матір’ю полоненого волонтера з Полтави Лідією Місюренко. (автора.)
Михеїл Саакашвілі, котрий з’явився на сцені під бурхливі оплески присутніх, розпочав свій виступ чистою українською мовою, а згодом таки перейшов на російську. Україну часто порівнював із Грузією.
— Рівень української економіки в доларовому вимірі упав удвічі, — наголосив він. — Уряд урочисто обіцяв, що матимемо аж один відсоток зростання, а тиждень тому дав задній хід: вибачте, мовляв, неув’язочка вийшла, зростання нульове. Тобто ми вам нічого не обіцяємо — при цьому й далі сидітимемо у своїх кабінетах і називатимемося урядовцями. Арсеній Яценюк розповідав, що про те, як він керував країною, напишуть книгу, що він мало не Маргарет Тетчер. Я мав задоволення знати Маргарет Тетчер і маю нещастя знати Арсенія Яценюка. От мені говорять: ми провели, мовляв, податкову реформу. Але чи стало простіше й легше платити податки? Скажімо, у грузинському Податковому кодексі — 300 статей, а в українському — тисяча, тобто на 700 більше. Чому так? Щоб краще маніпулювати, шантажувати, вимагати.
— Як було у Грузії? — порівняв Михеїл Саакашвілі. — Найперше ми звільнили 100 тисяч бюрократів. У мене був один сусід: особливо не перетруджуючись, завжди мав хорошу машину, відпочивав на чудових курортах. Коли я став президентом Грузії, то дізнався, що є така абсолютно марна установа, що встановлює якісь держстандарти. Ми її закрили. Мій сусід, котрий, як виявилося, там працював, лишився без роботи — звісно ж, він мене зненавидів. Грузія — маленька країна, чи не всі оті бюрократи були нашими сусідами, родичами, однокласниками... В Україні ж можна звільнити отаких дармоїдів за один день і більше ніколи в житті їх не побачити.
— Ми прийшли до влади в Грузії молодою командою, — знову вдався до спогадів Михеїл Саакашвілі. — Прагнули щось робити, проте нічого не мали — державна казна була порожньою. Скажімо, хотіли розвивати туризм, а для цього найперше потрібно було прокласти дорогу. Ми подумали: а хто у нас будував дороги останні 20 років? І... посадили головного дорожника — дали йому час на роздуми. Він добре подумав і в результаті «добровільно» пожертвував на благо вітчизни таку суму коштів, яка дала нам можливість уже через тиждень розпочати будівництво добротної 4-смугової дороги з центру Тбілісі до аеропорту. Жахлива ситуація була й на залізниці: парк вагонів зношений далі нікуди. Потрібно закупити нові вагони, але де взяти кошти? І тут ми знову подумали: а хто у нас останнім часом був начальником залізниці? Останнього запросили на допит. Цьому чоловікові також довго не потрібно було пояснювати: він пожертвував достатню кількість коштів, на які ми закупили в Україні 80 комфортних вагонів і пустили новенькі поїзди. Була ще одна історія, пов’язана з тим, що грузинським пенсіонерам багато місяців не виплачували пенсій. А сім’я мого попередника Едуарда Шеварнадзе володіла найбільшою компанією Грузії. Ми зняли з трапа літака його зятя, той два дні провів за ґратами, після чого покрив із власної кишені всю заборгованість перед пенсіонерами. А тепер уявіть собі, скільки добрих справ могли б зробити Ігор Коломойський, Рінат Ахметов та інші, повернувши награбоване народу України. В Україні немає уряду, орієнтованого на розвиток. Половина міністрів подала у відставку — і нам від цього ні холодно, ні жарко. Якщо увесь Кабмін зникне, можливо, навіть стане краще. А все чому? Тому що Україна нині як потяг, що стоїть у депо. Якщо ж його завести, додати газу, позбутися пасажирів, які не приносять нічого, окрім шкоди, — він не лише поїде, а й полетить!
Після закінчення виступу полтавці мали змогу поставити одіозному політику свої запитання. Зокрема, мати волонтера Бориса Місюренка — Лідія Петрівна — поскаржилася: полонених солдатів іще хоч якось шукають, а от волонтерів — ні: минуло 630 днів відтоді, як її сина під Ровеньками, що на Луганщині, бойовики взяли в полон... Місцевий активіст Василь Ковальчук на Харківському антикорупційному форумі передав пану Саакашвілі документи стосовно неправомірних, на його думку, призначень Арсеном Аваковим нашого земляка Іллі Ківи, який підозріло стрімко злетів службовою драбиною. А тепер знову вручив стос паперів, при цьому заявивши: «Із Києва чинять спробу рейдерського захоплення підприємства «Полтавафарм». Проте «афганці» й АТОвці стали на заваді цьому, заблокувавши підприємство». Болюче питання порушив іще один із полтавців: мовляв, навіть попередня бандитська влада не додумалася запровадити такі грабіжницькі комунальні тарифи, як уряд Арсенія Яценюка.
Нарешті Михеїл Саакашвілі спустився до зали, аби направитися до виходу, проте дорогу, йому перегородили полтавці й іще довго не відпускали. Тож наступним ораторам — Василю Гацьку та Віктору Чумаку — пощастило менше, аніж їхньому колезі Сергію Лещенку, оскільки чи не вся увага була прикута до пана Михеїла.
При цьому лідер «Демократичного альянсу» порушив делікатне питання про фінансування «Українського руху за очищення». «Маємо підтримати політичні сили, яким віримо, ще й фінансово, — закликав він. — Бо ви ж знаєте: хто платить — той і замовляє музику. Якщо олігархи платять політикам, останні й грають під їхню дудку. У всіх цивілізованих країнах існує практика, коли люди жертвують долар чи євро для політичної партії, яка представляє їхні інтереси. Ми також збираємо кошти публічно. Скажімо, на Київському антикорупційному форумі за 3 дні зібрали добровільні внески від 1,5 тисячі людей. Ось так і формується незалежність політичних сил».
Навіть зважаючи на демографічну катастрофу, виїзд мільйонів українців за кордон і потребу інтеграції нашої діаспори, прийняти легалізацію множинного громадянства, не можна було підтримувати цей законопроєкт у такому вигляді. >>
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк запевнив, що СБУ рішуче розбереться з діяльністю політиків-колаборантів. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
У Сирії після падіння режиму експрезидента Башара Асада почалося «полювання» за статками його родини, які та накопичувала десятиліттями. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
