Реформа чи руйнування?

Із року в рік Україна б’є антирекорди. Це і падіння виробництва, ВВП, і спад економіки. Однак усе це втрачає сенс, коли задумуєшся над зростанням смертності населення України. Усюди в світі смертність від серцево-судинних захворювань займає перше місце. А от в Україні на першому місці — рак молочної залози, найпоширеніша серед жінок недуга. Можна, звісно, проводити мистецькі акції, привертаючи увагу громадськості до цієї проблеми, випускати красиві чашки та інші забавки, збираючи таким чином кошти на різні фонди. Але проблема в нашій країні значно глибша, особливо останніми роками. І полягає вона навіть не стільки в лікуванні недуги, як у її профілактиці, з чим у нас справді кепські справи.

...Довелося недавно звернутися до терапевта у своїй районній поліклініці. А вона мені — де ваша флюорографія, огляд гінеколога? Ну почалося, подумала я. Уже й чмихнути не можна без зайвого клопоту. Довелося обходити кабінети. Зайшла і в жіночу консультацію. Якщо під іншими кабінетами поліклініки нема де й присісти, то в консультації, навпаки, — тихо, спокійно, малолюдно. Лікар оглянула мене, запевнила, що все в порядку, і, ніби між іншим, сказала: «Добре, що прийшли зараз, бо через три місяці шукали б нас по всьому Києву». — «Як це?» — здивувалася я. «Реформа, — пояснила лікарка. — У поліклініці залишать тільки кілька гінекологів для обслуговування вагітних, а куди звертатися всім іншим жінкам, ми й самі ще не знаємо».

І це в країні, де щодня у 460 жителів діагностують онкологічні захворювання, а 260 — помирають від раку (за даними сайта cancer.org.ua)! У країні, де народжуваність невмолимо знижується, а молоді жінки не можуть не тільки нормально виносити дитя, а й часто — навіть завагітніти. Аби вирішити проблему, сімейні пари вдаються до складних репродуктивних технологій, дороговартісних маніпуляцій, які не завжди дають позитивний результат. Просвітництво серед підлітків у сфері сексуального виховання у нас — на рівні кам’яного віку, в результаті чого кількість абортів зростає і, як наслідок, — кількість хронічних захворювань репродуктивних органів.

«Люди стали рідше звертатися до лікарів, хіба в крайньому випадку, коли й зарадити вже не можна, — далі провадила моя дільнична. — А чого звертатися до медиків, коли вони скерують на УЗД, на аналізи в приватні лабораторії, бо в державних немає реагентів, та й ліки які дорогі! От і виходить, що хвороби запущені, лікувати їх важко, а іноді й просто запізно». І після паузи важко зітхнула: «Так що радьте своїм подругам, поки не пізно, пройти профілактичний огляд у своїх районних поліклініках».

Я дослухалася до мудрої поради, тому й іншим раджу: не чекайте тієї міфічної реформи, любіть себе і пильнуйте своє здоров’я. Бо поки сонце зійде, роса очі виїсть...

Ірина КОСОНОЦЬКА, літредактор «УМ»