Саакашвілі: перші помилки піар-проекту

Високі «президентські» рейтинги Тимошенко та Ляшка засвідчили одне: популізм, як і раніше, в моді. Водночас із цим трохи не зрозуміло інше: чому започаткований Міхеїлом Саакашвілі «Рух за очищення» викликає меншу зацікавленість, аніж та, на яку сподівалися організатори? Прагнення зібрати один мільйон підписів на підтримку себе, своєї ініціативи та відставки Кабміну Яценюка обернулося для Саакашвілі провалом: підписантів (станом на другу половину дня 2 березня) виявилося лише 5672. Щоправда, до кінця акції лишається ще 20 днів, але вже зараз очевидно, що мільйон прихильників Саакашвілі не мобілізує. Але чому? Чому ті ідеї, котрі видаються привабливими в устах лідерів «Батьківщини» та Радикальної партії, втрачають бали у виконанні Саакашвілі? Адже він говорить, по суті, про ті самі речі.

Перша помилка, котрої припустився Саакашвілі, полягає в тому, що його проект на сьогодні вже є «перетриманим». Він не врахував (а найближчі соратники не підказали) специфіку українського протестного руху. Останній живиться значними емоційними поштовхами. Євромайдан радикалізувався тоді, коли відбулося перше побиття мирних демонстрантів. Після 30 листопада 2013-го події знову увійшли у більш-менш плавне русло: відбувалися щонедільні мітинги за участю лідерів опозиції, які мало-помалу перетворювали революцію на рутину. 14 лютого 2014 року в рамках «перемир’я» з владою протестуючі залишили будівлю київської мерії — на той момент здавалося, що Майдан маргіналізується та йде на спад. Можливо, саме так усе і було б, якби не кровопролиття 18 числа, котре — без зайвого пафосу — змінило українську історію.

На тлі того, що ще зовсім нещодавно переживала країна, автобусні тури Саакашвілі (остання гастроль Міхо відбулася 1 березня у Вінниці), м’яко кажучи, не надихають. Це було цікаво вперше — Антикорупційний форум під егідою полум’яного грузинського реформатора, нестандартні ходи, свіжий формат, «нові» обличчя тощо. Повтор дійства на «біс» вже не справив належного враження. Коли ж минув третій (четвертий, п’ятий...) форум (або тур, або зустріч iз виборцями — назвемо це як завгодно), бенефіси Саакашвілі стали трохи набридати. В кожному окремому місті (Чернівцях, Франківську, Ужгороді) гостя ще приймають із цікавістю, але рівень його популярності загалом засвідчив ним же організований та провалений тест зi збору підписів.

Популіст, який ще тільки прагне великої влади, не може дозволити собі бути одноманітним. Ця розкіш — для тих, хто має принаймні вихід на парламентську трибуну. Для Юлії Тимошенко, наприклад, котра завчено б’є в одну й ту саму — «тарифну» — точку. До того ж, Тимошенко займає зручну нішу опозиції (опозиції по факту, адже склад парламентської коаліції Юлина фракція покинула). Будучи в опозиції, можна з легкою душею критикувати чинну владу, але будучи у владі, треба час від часу робити щось корисне. Ми всі оцінили Саакашвілі-оратора, Саакашвілі-харизмата, проте бажано нарешті познайомитися з Саакашвілі-державним службовцем — плідним та ефективним.

Я навіть не пропоную загострювати увагу на такому закономірному питанні, як те, чому голова Одеської обладміністрації займається посуванням громадського руху в робочий час? Мене (як і багатьох) цікавить інше: що він зробив корисного впродовж своєї губернаторської каденції? Список обіцянок є довгим — «зачистити» корумповану митницю, розібратися з нецільовим використанням бюджетних коштів, повернути одеський аеропорт у державну власність, прокласти «дорогу в Євросоюз», тобто відремонтувати врешті-решт трасу з Одеси до Рені. Водночас список досягнень значно скромніший. По суті, у ньому тільки один пункт: відкритий в Одесі Центр державних послуг, що повторює модель грузинського Будинку юстиції.

Із таким послужним списком агітувати за себе доволі складно. Але якщо досягнень мало, важливо бодай берегти «цноту» та чистоту своїх лав. Водночас біля Саакашвілі вже помічені екс-«регіонал» Василь Горбаль та екс-заступник Черновецького Сергій Рудик. Складно сказати, як почуваються у їхній компанії колишні журналісти-активісти Сергій Лещенко, Мустафа Найєм та Світлана Заліщук, але йдеться, звісно, не про зручності цієї трійці. Якщо на даному етапі Саакашвілі обростатиме сумнівними та одіозними персонажами, його проект приречений. Утім одеському «губернатору» приписують зв’язки з російським бізнесменом Григоришиним, на тлі якого, безперечно, тьмяніє будь-який Рудик... Словом, у «Руху за очищення» не надто чистий імідж, а втім значно цікавіше те, яким буде його фінал.