16 лютого біля під’їзду власного будинку було скоєно зухвалий напад на депутата Дніпропетровської міської ради від Опозиційного блоку Олега Григорука. Щонайменше троє молодиків, які під’їхали на автомобілі, завдали йому ударів по голові і зламали руку. В обласній клінічній лікарні імені Мечникова також діагностували у депутата струс мозку.
«Григоруку треба набити морду»
Наступного дня по гарячих слідах цієї гучної події в інформагенції «Міст-Дніпро» відбулася прес-конференція. Лідер фракції Опозиційного блоку у міськраді Наталя Начар’ян і депутат від цієї політичної сили Сергій Суханов переконували журналістів, що зухвалий напад на їхнього колегу має політичне забарвлення.
«Олег Григорук був одним із членів Антикорупційної платформи, яку організували депутати міської ради, — наголосив Сергій Суханов. — Він був на першій прес-конференції, де було зроблено заяву про факти крадіжки мером 2,5 млн. грн. Після цього він по телефону повідомляв, що йому особисто і його бізнесу погрожують... Для мене тут точно зрозуміло, за що його побили: тому що він займався антикорупційною діяльністю у міськраді».
Але надалі події стали розвиватися ще цікавіше. Того ж дня в іншій прес-конференції взяв участь і сам потерпілий Олег Григорук — із забинтованою рукою, підвішеною пов’язкою на шиї...
Та найбільше журналістів вразило зізнання Олега Григорука в тому, що у нападі на нього він вбачає руку своїх колег з... Опозиційного блоку. «У нашій фракції є певні розбіжності. Частина депутатів, у тім числі я, вважають подальше блокування роботи міськради неприпустимим. Місто повинне жити — мають ремонтуватися дороги, виплачуватися допомога ... Без бюджету це неможливо», — пояснив Олег Григорук.
Про підтримку такої позиції заявили й інші депутати міськради від Опозиційного блоку. Але наштовхнулися на обурення з боку своїх же колег. «Ми жодним чином не відмовляємося від ідеології нашої партії, не збираємося з неї виходити. Але у нас є особлива думка з деяких питань. І, до речі, за лаштунками засідання фракції я чув, як хтось з однопартійців стверджував, що за цю особливу думку «Григоруку треба набити морду». Висновки робіть самі», — ще відвертішим був інший депутат від Опозиційного блоку Дмитро Безуглий, який, «про всяк випадок» застеріг журналістів, що найближчим часом ніхто з них не збирається падати з драбини, потрапляти під машину і т. д.
Проте реакція вищого керівного органу політсили не забарилася. Вже 18 лютого політрада Опозиційного блоку на засіданні у Києві прийняла рішення про виключення з лав партії шістьох дніпропетровських депутатів, серед яких і Олег Григорук, і Дмитро Безуглий... Така ж доля спіткала і донедавна голову Дніпропетровської міської організації цієї політичної сили Світлану Єпіфанцеву, призначену заступником міського голови Бориса Філатова. Більше того, опозиціонерам стало відомо, що з лав партії виключені ще близько 20 їхніх колег. Серед них — Павло Безуглий і Марія Пустова, які були особливо помітними фігурами у дніпропетровському осередку колишньої Партії регіонів.
Отож відразу шестеро невдоволених скликали свою прес-конференцію.
«Ні для кого не секрет, що в партії «Опозиційний блок» відбувся розкол, — повідомила журналістам Світлана Єпіфанцева. — Всі знають, що особисто я стояла біля витоків і підняла перший прапор Опозиційного блоку у Дніпропетровську... Чому відбувся розкол? Тому що в партії утворилася внутрішня течія. Після виборів у жовтні минулого року і по лютий нинішнього міська рада перебуває у повному деструктиві. Під знамена Опозиційного блоку ми стали для того, щоб бути конструктивною опозицією, яка реально вирішувала б проблеми наших виборців».
Те ж, що частина опозиціонерів у міськраді вступила у коаліцію з фракціями «УКРОПу» та «Самопомочі», Світлана Єпіфанцева пояснила необхідністю якомога швидшого запуску міської ради і не має під собою якихось фінансових інтересів.
Водночас вищезгаданий Сергій Суханов раніше озвучував зовсім іншу думку: «Два місяці було витрачено на те, щоб «тушконути» частину Опозиційного блоку. Ці люди заходили до міськради під прапорами Опозиційного блоку, але сьогодні обдурили своїх виборців».
Навідався Сергій Суханов і на прес-конференцію «розкольників», де, хоч і не будучи її учасником, засудив «тушок», які примкнули до політичних опонентів в обмін на посади в міській владі. А після цього знову стався «мордобій». Уже на виході з приміщення, де відбувалася прес-конференція, Суханов отримав удар кулаком у голову, внаслідок якого до лікарні його доставила машина швидкої допомоги.
Які вони, «інтереси другої половини Дніпропетровська»?
Ще більше вражає, що інтернет-сайти, зокрема «Факти», нападником називають чоловіка Світлани Єпіфанцевої Євгена Тарана. А про наявність такого подружжя вперше повідомив на своїй сторінці у «Фейсбуці» народний депутат України від Блоку Петра Порошенка, а тепер — яскраво виражений «укропівець» Віталій Купрій.
«Таран — бандит зі стажем із Дніпродзержинська. Був одним з організаторів відправки «тітушок» на «Антимайдан» до Києва! Також перебував у дуже близьких стосунках із колишнім мером Дніпродзержинська Станіславом Сафроновим. Майже кожних вихідних разом бухали у нічному клубі «Бартоломео». Таран родом із 90-х і в тюрмі провів близько 13 років. Після невдачі «російської весни» у Дніпропетровську втік до Москви. Під час виборів до місцевих органів влади повернувся до Дніпра. Московська братва його поставила помічником Вілкула. Так що в призначенні Єпіфанцевої віце-мером є слід кримінального «договірняка», де не останню роль відіграють росіяни», — повідомляє дніпродзержинський інтернет-сайт «Кстати +» з посиланням на активіста «Народного контролю» Сергія Маслюченка.
А екс-нардеп від Партії регіонів Тарас Чорновіл пригадав, як у 2012 році підписував відозву на захист журналістки Марини Фролової, яка опублікувала досить відверте фото Світлани Єпіфанцевої, вивішене нею ж у соцмережі. Тодішня «регіоналка» влаштувала неприховане цькування працівниці мас-медіа, запис розмови з якою буквально сколихнув інтернет. «Ви зачепили Партію регіонів, так ось із вами буде проблема», — ці сказані тоді Єпіфанцевою слова особливо врізалися в пам’ять.
«...На тлі доволі строкатої палітри місцевих «регіоналів», вона (Світлана Єпіфанцева. — Авт.) належала не до поміркованіших партноменклатурних груп, що вели свій родовід якщо ще не від Брежнєва (згадайте: «Днепропетровск — кузница партийных кадров»), то принаймні від часів Кучми, а до молодших і зубастіших — так званого «призову Олега Царьова». А це вже дуже відвертий ляпас державі, яка воює проти Росії та місту, яке відіграло таку значну роль у цій боротьбі (не треба нагадувати, хто такий Олег Царьов?), а ще й свідчення непомірної безпринципності окремих «професійних патріотів»... Саме така людина й вибрана Борисом Філатовим, щоб «були належно представлені інтереси другої половини Дніпропетровська», — зазначає Тарас Чорновіл.
Отож у Дніпропетровську справді склалася ситуація, як у відомому творі класика української літератури «... перемішались коні, люди». Тому зовсім не далекими від істини здаються передбачення щодо ймовірності дострокових виборів чи мера, чи міської ради і в обласному центрі. Що вже стало доконаним фактом у Кривому Розі, де міського голову повторно обиратимуть 27 березня.
За обкатаним сценарієм
Така ж перспектива постала і перед Новомосковськом. Законопроект про призначення перевиборів міського голови у цьому місті вже подано у Верховну Раду. Хоча тут, здавалося б, ситуація конфліктною ніскільки не виглядала. Адже переміг на виборах мера Віктор Літвіщенко, який до цього пропрацював на такій посаді протягом чотирьох скликань підряд. А коли відмовився вступати до лав Партії регіонів, був підданий кримінальному переслідуванню із запроторенням до СІЗО, звідки остаточно звільнився тільки після перемоги Євромайдану.
Відома своїми сепаратистськими поглядами Вікторія Шилова, яка теж претендувала у мери Новомосковська, ініціювала оскарження результатів голосування в суді. Але й перерахунок голосів засвідчив незаперечну перемогу Літвіщенка. Однак законно обраний мер дотепер не може скласти присягу перед депутатами. Бо на заваді стала знову ж «ширка» Опозиційного блоку і Блоку Петра Порошенка «Солідарність», де опинилися чимало колишніх «регіоналів», які відверто блокують вступ законно обраного мера на посаду. Отож Віктор Літвіщенко мусив складати присягу перед Народним віче, яке у Новомосковську збирається регулярно з вірою у торжество закону і справедливості.
Тепер же перед такою перспективою опинився і обласний центр, де зайшло ще далі — розправи з інакомислячими за допомогою кулаків...