«Д’Артаньян» у лігві «зрадників»

Іs fecit cui prodest — зробив той, кому це вигідно — це латинське прислів’я могло б слугувати епіграфом до історії з оприлюдненою стенограмою РНБО від 28 лютого 2014 року. Через два роки після події «несподівано» сплив секретний документ, що вийшов зі стін Ради нацбезпеки та оборони і котрий характеризує чинного голову цієї установи (а ним є Олександр Турчинов) якнайкращим чином. Відтак питання, хто міг дати добро на цей «злив» і хто найбільше в ньому зацікавлений, є цілковито риторичними.

Розкриті карти

Після того як уривки зі стенограми «засвітили» в Інтернеті, на офіційному сайті РНБО з’явився повний текст документа. Якщо переказати зміст сенсації одним реченням, то всі присутні на вікопомному засіданні РНБО — усі, крім Олександра Турчинова! — виступили проти збройної відповіді Росії, котра анексувала Крим. «Всі» — це тодішні «топові» чиновники: Прем’єр Арсеній Яценюк, голова СБУ Валентин Наливайченко, Генпрокурор Віталій Ярема, міністр МВС Арсен Аваков, в.о. міністра оборони Ігор Тенюх, а також з незрозумілих причин присутня на цьому засіданні Юлія Тимошенко.

Остання закликала присутніх «не ризикувати», нагадуючи їм про сумний досвід Грузії. А тому «жоден танк не повинен виїхати, жоден солдат не повинен підняти зброю, бо це означатиме програш… Ніякого воєнного стану й активізації наших військ!» — агітувала Юлія Володимирівна. Тим часом Арсен Аваков акцентував на мізерності українських військ, представлених у Криму. «Ми маємо в Криму близько тисячі чоловік внутрішніх військ, які, сподіваюся, зможуть виконувати накази, ну, як мінімум здаватися не будуть», — сказав Аваков. (Він зазначив, що станом на 28 лютого 2014 року 67 бійців «Беркута» зрадили присягу і перейшли на бік Росії зі зброєю в руках).

В успіх військової операції не вірив і Ігор Тенюх — він підкреслив, що Росія у своїх діях налаштована серйозно. «Ми можемо зібрати з усієї країни військове угруповання чисельністю близько 5 тисяч військовослужбовців, здатних виконувати бойове завдання. Їх ми можемо кинути в Крим, але це не вирішить проблему Криму. Ми їх там просто покладемо. А що робити з тисячами кілометрів кордону і підготовкою Росії до вторгнення? Якщо зайдуть вранці з боку Чернігівської області, то до вечора вже в Києві будуть», — говорив Тенюх.

«Воєнний стан в цій ситуації нам не допоможе. У нас немає можливості ввести його в Криму, ми не можемо залучати органи внутрішніх справ, яких на сьогодні немає, і також Службу безпеки, якої фактично не існує. Я не кажу вже про армію. Все це потрібно створювати, а потім говорити про введення якогось там стану», — зазначив Віталій Ярема.

Висловився і Прем’єр Яценюк — він підкреслив, що введення воєнного стану буде рівноцінно оголошенню війни проти РФ. І зазначив, що в казні немає грошей на війну. «Ви пропонуєте нічого не робити?», — запитав Турчинов. «Прошу вас не робити поспішних ходів ... Я не є членом Ради нацбезпеки, але прошу послухати мене... І не вводити воєнний стан, щоб не потрапити в пастку Путіна», — сказала Тимошенко. За її словами, в країні «почнеться паніка», якщо українці побачать на вулицях міст БТРи. «Ще більша паніка буде, якщо на Хрещатику будуть російські танки», — парирував Турчинов, наполягаючи на своєму. Проте весь тодішній склад РНБО в той день проголосував проти введення в Україні воєнного стану.

Що далі?

Перше, чим хочеться поцікавитися у зв’язку з усім викладеним вище, це те, чому такий цікавий документ не був оприлюднений раніше? Соратник Яценюка і член фракції «Народний фронт» Сергій Пашинський заявляє про те, що це було зроблено для того, аби врешті-решт покласти край усім недомовкам довкола окупації Криму. Подібна версія звучить не надто переконливо — втім, як і версія, котра походить iз середовища соратників Юлії Тимошенко. Там вважають, що все зроблене мало на меті підставити їхню лідерку, хоча вона, як це підкреслює депутат Іван Крулько в силу свого статусу не могла впливати на жодні рішення РНБО. Але оприлюднити подібний «компромат» вартувало б перед парламентськими виборами, а не зараз. Хтозна, можливо, затята позиція ЮВТ, яка виступала проти введення воєнного стану, й коштувала б їй кiлька відсотків на виборах.

Відтак єдина версія, котра заслуговує на увагу, полягає в тому, що розвінчання слабких та нерішучих членів РНБО на противагу мужньому і послідовному Турчинову знадобилося виключно для його презентації як майбутнього Прем’єр-міністра України. Попри те, що чинний уряд і його глава мають імунітет до наступної сесії, тобто до вересня 2016-го, питання про відставку Арсенія Яценюка неминуче постане знову. Наш читач пам’ятає, що донедавна фракція Прем’єра «Народний фронт» мала консолідовану позицію і погрожувала виходом із коаліції, якщо Яценюка буде відправлено у відставку. При цьому інші, альтернативні кандидатури (серед яких була й кандидатура Турчинова) «фронтовики» не бажали навіть розглядати. Тепер же концепція, схоже, змінилася. Яценюка виштовхують руками його ж фракції. А Олександр Турчинов, котрий одного разу вже зрадив свого партійного лідера, вочевидь, готується повторити цей цікавий досвід.