Транзитне протистояння

14 лютого на російсько-українському кордоні зупинили півтори сотні фур з українськими номерами. Ространснагляд заявив, що це вимушена відповідь на дії українських активістів. Друга хвиля транзитної блокади справді стала ініціативою українських активістів та учасників АТО. Митницю вони попередили про свої наміри завчасно. Проте голова Державної фіскальної служби Роман Насіров назвав дії мітингувальників злочином, пояснюючи, що блокування не дозволяє Україні виконувати міжнародні зобов’язання щодо транзиту вантажів. Ситуацію спробували частково врегулювати рішенням «Усіх випускати, нікого не впускати». Але чимало проблем, які виникли внаслідок блокади в українського бізнесу, лишаються невирішеними.

Що на балансі?

Хай там як, але українським постачальникам довелося шукати варіанти, як компенсувати наші втрати від взаємного обмеження транзиту. Адже, за підрахунками асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», обмеження Російської Федерації можуть завдати експортерам аграрної продукції збитків на суму до 0,7 млрд. доларів у випадку повної заборони транзиту товарів через цю країну. Найбільше постраждають виробники цукру. Керівник аналітичного департаменту асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Ігор Остапчук засвідчив, що поставки продукції через територію Російської Федерації здійснюються в основному до Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану. Туди постачається близько 4% від загального аграрного експорту з України. І, в основному це перероблена продукція (73-81 відсотків у структурі експорту, залежно від року). Критичним таке обмеження стає для експортерів цукру, бо на ці ринки орієнтовано 59 відсотків вітчизняного експорту, 51 відсоток кондитерських виробів iз цукру без вмісту какао, 47 відсотків шоколаду та інших готових харчових продуктів iз вмістом какао. Окрім того — ще й 50 відсотків готових продуктів із зерна, 35 відсотків живих тварин, 29 відсотків продуктів iз м’яса та риби. Зважаючи на високу орієнтованість цих товарів на ринки країн СНД, пошук інших ринків збуту буде складним і не обов’язково успішним, бо здебільшого товари з високою часткою переробки на ринки пострадянських країн є малоконкурентними на ринках розвинених країн через невідповідну якість та/або ціну, вважають в УКАБ.

«На макрорівні критичних збитків, швидше, не буде, бо навіть попри повну заборону експортери конкурентної продукції зможуть переорієнтувати свій збут на інші країни. Тим, у кого була висока частка постачання на згадані ринки, складніше. Але не виключається можливість непрямого експорту. Безумовно, такі обмеження створюють незручності та завдають збитків у першу чергу саме експортерам, орієнтованим на ринок СНД», — вважає керівник експертної групи УКАБ Ігор Остапчук.

Альтернативи

Торгові війни з Росією для нас не в дивину, тому в перевізників є запасні варіанти. Екс-заступник директора філії Асоціації міжнародних автоперевізників України — компанії АсМАП Сервіс — Владислав Бовсуновський пригадує, що варіант розриву торгових відносин iз РФ розглядали ще з часів помаранчевих подій, на початку 2000-х: «Тоді Міжнародний союз автомобільного транспорту почав опрацювання проекту під умовною назвою «Шовковий шлях». Це другий варіант обходу російської території, крім білоруського».

За словами Олександра Кави, заступника керівника напрямку інфраструктури BRDO, у вантажовідправників є два варіанти: відправляти вантажі в Казахстан запропонованим Росією маршрутом через Мінськ і Смоленськ або ж використовувати Транскаспійський коридор. Перенаправлення вантажів у цьому напрямку через територію Білорусі подовжує маршрут на 15-20% і пропорційно підвищує вартість перевезення. А використання Транскаспійського коридору обійдеться деяким вантажовідправникам майже вдвічі дорожче, ніж традиційний сухопутний маршрут через необхідність двічі користуватися послугами поромів для перетину Чорного моря з Іллічівська в Батумі і Каспійського моря — з Баку в Актау. Тобто поки що обидва варіанти менш привабливі для українських вантажовідправників, ніж маршрут територією РФ. Крім збільшення вартості перевезення українських товарів на ринок Казахстану, використання нових маршрутів призведе й до подорожчання українських товарів для казахстанського ринку та зниження їх конкурентоспроможності в порівнянні з аналогічними товарами, що поставляють з інших країн. І до зниження обсягу експорту українських товарів на цей ринок. Експерт пропонує уряду України стимулювати експорт до Казахстану введенням цільової дотації для українських виробників, які поставляють продукцію до Казахстану і в інші країни Середньої Азії. Розмір такої дотації встановити на рівні різниці у вартості транспортування між традиційним сухопутним маршрутом і вартістю перевезення альтернативними маршрутами.

Наразі РФ та Україна ведуть перемовини, аби таки відновити вигідний обом країнам транзит.