Віктор Ющенко — єдиний з президентів України вшанував на Соловках репресованих українських патріотів. (з архіву «УМ».)
З перших днів окупації Криму члени нашого осередку підтримують усі акції, зокрема торгову блокаду окупованого півострова. Волонтери, члени осередку з нагоди свят — Покрови, Святого Миколая — привозили учасникам Громадянської блокади Криму солодощі, медичні препарати, чай та каву, прапор України, мотанки, листи, плакати, обереги від діток із Мелітопольського інтернату №1. У лютому двічі відвозили на Чонгар—Чаплинку—Колончак теплі речі, постільну білизну, посуд.
Громадянська блокада Криму — це, мабуть, найтриваліший та найхолодніший Майдан у сучасній історії України. В порівнянні з материковою Україною на Чонгарі, на Сиваші вдвічі холодніше, і це закономірно, тому що тут — лиман, степ, поле та сильні вітри. Попри це ні на Чонгарі, ні на Чаплинці та Колончаку алкоголю немає — сухий закон. Також хотілося б розвіяти всі міфи щодо голодних учасників блокади: таких на всіх трьох пунктах пропуску немає! Цілодобово на кухнях працюють жіночки — українки і кримські татарки. Страви національні, свіжі та дуже смачні. Чергуються український борщ та шурпа, кримськотатарський плов та вареники, свинина та баранина, пампушки та східні солодощі, чай та кава, а ще великий вибір овочів і фруктів. І особисто мені як волонтеру дуже образливо, коли деякі телеканали показують картинки, як п’яні учасники блокади Криму нишпорять по селах у пошуках їжі.
Та все ж більше вражає патріотизм, позитив, почуття гумору учасників блокади Криму. А головне — надія на краще, надія на повернення Криму та Донбасу. Не останню роль у цьому відіграють військові капелани, котрі також перебувають із бійцями.
Усі маємо усвідомлювати, що історія твориться зараз, і ми всі є часткою цієї історії. Коли кожен із нас на своєму місці братиме на себе відповідальність і хоча б годину на добу, хоча б гривню на день вкладатиме в національну ідею і в розвиток України, то матимемо воістину незалежну, демократичну, європейську, соборну Україну.
Погоджуюся з мудрими словами святійшого патріарха Філарета: «Зараз настав час істини. Зараз немає середнього чи проміжного. Все стало очевидним. Є чорне і є біле. Є добро і є зло. І кожен для себе має визначитись, якою він бачить Україну і своє майбутнє в нашій державі. Що ця війна так чи інакше стосується кожного і відсидітись дома на дивані перед телевізором уже не вийде!»
До речі, останнім часом Українська православна церква Московського патріархату змінила свої вивіски, вилучає назву «Московський патріархат». Пишуть, наприклад, — «Українська православна церква. Запорізька єпархія». Та, на жаль, на служіннях і проповідях мало що змінилося. Моляться за царя, за родину Романових і кажуть, що України не було, немає і ніколи не буде. Все це Малоросія. Чекають чергової «Руской вєсни» та визволителів від фашистської хунти і бандерівців-карателів.
І все це не дивно, тому що зомбували людей не один десяток років. Взяти, наприклад, бібліотеки на Запоріжжі. Ознайомимо читача з літературою, котру пропонують і зараз читати про третього Президента України Віктора Ющенка.
Перша книжка: «Виктор Ющенко: Феномен или Фантом?». Як книжка, котра має нічим не обґрунтований бруд, яка безплатно розповсюджувалась у наметах «Партії регіонів» у 2004 році, заполонила всі бібліотеки області і навіть у цей час нав’язується читачам?
Друга книжка: «Первый Украинский. Записки с передовой» Андрія Колесникова. Ознайомимо читача з життєвим шляхом пана Колесникова: громадянин Росії, співпрацював з газетою «Путь коммунізма», працював у «Московських новостях», а зараз — у газеті «Коммєрсант», отримав премію «Золоте перо Росії», видав дві книжки, які стали в РФ бестселерами — «Я Путина видел!» і «Меня Путин видел!». Вже зрозуміло, що в середині цієї книжки написано «золотим пером Росії», людиною, котра бере нагороду з рук Путіна…
До речі, наш обласний осередок зробив акцію. Ми вилучили цю проросійську літературу, котра була взята на руки під заставу, а де не було застави, обміняли ці книжки на українську, патріотичну літературу.
На цей час справжнім українцям та патріотам ми б порадили дві сучасні книги: «Недержавні таємниці» Віктора Ющенка та «Мистецтво влади».
Зараз на сході все частіше можна почути: «А все ж таки при Ющенку ми добре жили. Долар був стабільним і при Ющенку-банкірові, і при Ющенку-Прем’єрові. Ми тільки зараз розуміємо, що це був єдиний Президент, непідконтрольний Кремлю». І тільки зараз для більшості людей зрозуміло, що рейтинги Ющенка в перші часи після президенства — це наші рейтинги, це наше неусвідомлення всього того, що відбулося.
Перший Помаранчевий майдан ми весело протанцювали, проспівали, роз’їхались по домівках і стали чекати, щоб одна людина, та ще й після страшного отруєння, зробила нам європейське життя. Та за весь цей час ми дуже подорослішали. У Запорізькому обласному осередку всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» є громадські діячі, військові, волонтери і навіть кіборги та Герої України, наприклад як підприємець із Запоріжжя Сергій Сененко. Наш осередок створює на своїй базі музей та архів «Трьох майданів» (третім для нас стала Громадянська блокада Криму). Є речі, котрими ми особливо пишаємось. Це п’ять автографів В’ячеслава Чорновола на статутах та мандатах партії «Народний рух України». Книга, привезена з Росії, написана Борисом Нємцовим за часів, коли він був губернатором, з автографом та побажанням «Удачи в борьбе!». Зібраний і архів з перших днів Громадянської блокади Криму, який названо «Чонгарський щоденник», у який увійдуть ексклюзивні фото, відеоматеріали, прапори, атрибутика та автографи Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова, Ленура Іслямова та багатьох легендарних бійців і кіборгів з АТО. У наших планах на майбутнє — написання книги та створення кількох документальних фільмів про Голодомор, революції (сучасні), АТО та блокаду Криму.
Ми звикли називати Віктора Ющенка батьком української гривні та батьком української демократії, але забули, хто дав можливість селянам стати господарями на своїй землі, хто розпаював землю і дав людям можливість займатись фермерським господарством. Забули, що Президент Ющенко був першим, хто розпочав опікуватись демографічними процесами в Україні, який започаткував виплати при народженні дитини.
23 лютого наш лідер святкує свій день народження. Запорізькі активісти ВО «За Україну! За Ющенка!» вітають Віктора Андрійовича, його родину та близьких. Бажаємо здоров’я, довголіття, витримки, миру, любові, наснаги, творчих успіхів та мудрості!
P.S. Звертаємось до читачів «України молодої»: якщо ви підтримуєте програму ЗОО ВО «За Україну! За Ющенка!» і у вас є свої ідеї та бачення чи цікава історична інформація про роки українського Голодомору, Майдани, АТО, Крим, і ви підтримуєте створення музею, написання книг та створення документальних фільмів, телефони керівництва обласного осередку ви можете отримати в редакції газети.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
