«Підпис Папи Римського став великим розчаруванням»

Українська православна церква Київського патріархату відреагувала на спільну відозву Папи Римського й російського патріарха Кирила. Про це йдеться в заяві прес-центру Київської патріархії УПЦ. У заяві зазначено, що УПЦ КП підтримує міжконфесійний та міжрелігійний діалог, але розчарована пунктами 25, 26 та 27 спільної Декларації глав Католицької церкви і Московського патріархату, підписаної 12 лютого 2016 року в Гавані. «Вказані вище пункти Декларації пройняті духом гірших зразків світської дипломатії, сповнені двозначних натяків, необ’єктивних оцінок та безпідставних тверджень. На наше переконання, у документі, який має свідчити віруючим і світу позицію Церков, краще було би взагалі не торкатися порушених у пунктах 25-27 тем, ніж висвітлювати їх у такій формі», — йдеться у заяві.

«Оцінки «конфлікту в Україні» (п. 26) повністю ігнорують його головну причину — російську збройну, політичну, економічну та інформаційну агресію проти України, порушення Росією міжнародних угод і норм міжнародного права, окупацію Російською Федерацією Криму і частини Донбасу», — зазначає УПЦ КП. «Оцінка ситуації у Православній церкві в Україні (п. 27) ігнорує той факт, що причиною її розділення є порушення канонів саме Московським патріархатом», — акцентує Київський патріархат.

Представники УПЦ КП сподіваються, що в майбутньому Ватикан при підготовці документів щодо України «братиме за взірець для себе кращі, а не гірші зразки». «Церква покликана свідчити правду. У питанні війни в Україні правда полягає в тому, що це не громадянська війна, не внутрішній конфлікт, не протистояння між різними націями чи послідовниками різних релігій», — заявляє УПЦ КП. «Причина війни, яка триває на сході України, — збройна, політична, економічна та інформаційна агресія Росії проти нашої країни. Мета цієї агресії — перешкодити європейській інтеграції нашої держави, силою змусити її повернутися до підпорядкування Кремлю. По суті, в Україні зараз відбувається те саме, що відбулося з Чехословаччиною у 1938 і 1968 роках, з Угорщиною у 1956 році, з Афганістаном у 1979 р.», — наголошує патріархія.

Вжиті у п. 26 декларації формулювання і оцінки щодо подій в Україні «є не свідченням правди, а пом’якшеним повторенням формул російської пропаганди, яка нав’язує світові думку про «внутрішню українську кризу», до якої Росія нібито не має стосунку», — додають представники кліру. «Від Московського патріарха, який залежить від Кремля, ми не очікували чогось іншого. Але підпис Папи Римського під цими формулюваннями став для багатьох, у першу чергу в Україні, великим розчаруванням», — констатує УПЦ КП. «Також прикро, що, згадуючи про переслідування християн у різних регіонах світу, автори Декларації нічого не кажуть про переслідування й утиски віруючих різних конфесій у окупованому Криму та на підконтрольних кремлівським колаборантам територіях Донбасу», — наголошує українська церква.

УПЦ КП також називає однією з причин розділення православної церкви «неканонічне привласнення Московським патріархатом у 1686 р. влади над Київською митрополією», тобто «анексію Москвою Церкви в Україні», а також звинувачує російську церкву в перешкоджанні відносинам між УПЦ КП і Католицькою церквою.