Нарешті працевлаштували

Якщо ментально перенестися років на десять назад, то підписання контракту з футболістом Андрієм Шевченком для будь-якого клубу і справді стало б чудовим надбанням. Прихід же знаного в минулому виконавця — володаря «Золотого м’яча» — в тренерське крісло збірної України викликає вельми неоднозначні емоції. До свого світового визнання Шевченко-футболіст ішов не один рік. Натомість доволі серйозну тренерську посаду отримав уже на зорі своєї нової кар’єри. «Сьогодні я починаю своє повернення у великий футбол. Роблю це в ролі тренера після майже чотирьох років відпустки», — зазначив один із найяскравіших українських футболістів сучасності.

Про призначення Шевченка асистентом Михайла Фоменка в національній збірній України вчора повідомили на великій прес-конференції у Домі футболу. У ФФУ «поверненню Шеви у великий футбол» присвятили чимало уваги, немов поява Андрія Михайловича у тренерському кріслі одним махом вирішить усі ігрові проблеми нашої національної збірної й забезпечить їй євромедалі.

На жаль, повернути собі свою найкращу ігрову форму, одягнути бутси й зіграти за «синьо-жовтих» на ЧЄ у Франції Шевченко не зможе. На новому місці, в новій іпостасі очікуватимуть і вимагатимуть від нього зовсім іншого. Важливо, аби Андрієва зірковість не заважала колективній роботі і в першу чергу не вступала в розріз iз лінією головного тренера. І хоча Андрій ніколи не демонстрував яскравих ознак «зіркової хвороби», яким чином складеться його тренерський дебют, що припаде на другий в історії збірної України чемпіонат Європи, передбачити доволі важко. Як працюють метри тренерського цеху — Валерій Лобановський, Карло Анчелотті, Жозе Моуріньйо — Шевченко бачив на власні очі, але, без сумніву, в кожної людини — своя унікальна манера поведінки й методика роботи.

Головне, чого б узагалі не хотілося, аби Андрій Шевченко (навіть несвідомо) перебрав на себе обов’язки «головного». Наявність в одній команді двох центрів впливу неодмінно призведе до провалу.

Президент ФФУ Андрій Павелко каже, що участь «синьо-жовтих» на Євро — свято, але континентальна першість — це, перш за все, спортивний турнір амбітних футбольних команд, від яких їхні уболівальники очікують максимального результату.

Будемо сподіватися, що прихід Шевченка принесе збірній лише позитив, а Михайло Іванович в особі Андрія Михайловича отримає хорошого помічника.

Але не варто забувати, що працевлаштування Шевченка в збірну супроводжувалося потужним суспільним хвилюванням та різного роду пересудами, вплив яких на мікроклімат усередині «синьо-жовтого» колективу можна буде оцінити лише на чемпіонаті Європи. Коли наприкінці минулого року завершився контракт Михайла Фоменка зі збірною, футбольній громадськості доволі активно нав’язували думку про ідеальність кандидатури Андрія Шевченка на посту очільника «синьо-жовтих». Зрештою, у ФФУ вирішили не плисти проти потужної течії громадської думки й продовжили співпрацю з Михайлом Івановичем, під керівництвом якого, нагадаємо, збірна України вперше у своїй історії подолала непростий для себе бар’єр кваліфікаційного «плей-оф». Однак ідею включення володаря «Золотого м’яча»-2004 до тренерського штабу національної команди керівники вітчизняного футболу не залишили й, зрештою, втілили її в життя. До слова, в тренерському штабі Шева зайняв місце Олександра Заварова, котрий, як відзначили у ФФУ, не захотів продовжувати працювати в збірній.

«Хочу подякувати ФФУ та Михайлу Фоменку за надану можливість ввійти до тренерського штабу збірної. Для мене це велика честь і величезна відповідальність. Постараюся виправдати покладену на мене довіру», — заявив Шевченко. Звучить трохи дивно, адже, як відомо, вся відповідальність за результат лежить на головному тренері команди. Утім, з огляду на велику кількість дійових осіб у складному процесі працевлаштування Шевченка, думається, відповідальність за результат має бути колективною.