НОВИНИ ПЛЮС

Нові Шевченківські лавреати

Члени комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка наприкінці минулого тижня визначилися з цьогорічними переможцями, після таємного голосування. Хоча лавреатів офіційно назвуть лише після того, як відповідне рішення підпише Петро Порошенко. Від початку розглядали 60 творчих робіт за різними напрямами. До третього туру дійшли 18 претендентів, а переможцями стали: дисидент, політв’язень, громадський діяч Левко Григорович Лук’яненко за твори у 13 томах «Шлях до відродження» (2014 р., в-во «ТОВ Юрка Любченка», м. Київ) — у номінації «Публіцистика і журналістика»; балетмейстер Раду Поклітару за постановку балету-триптиха «Перехрестя» (2012), а також «Лебединого озера» (2013), «Жінок в ре мінорі» (2014), «Довгого різдвяного обіду» (2014) — у номінації «Музичне мистецтво»; виконавиця провідних партій в оперних виставах Анжеліна Швачка — у номінації «Концертно-виконавче мистецтво»; Михайло Гуйда за цикл живописних творів «В єдиному просторі» — у номінації «Художнє мистецтво»; режисер Олег Сенцов за фільми «Гамер» (2011) та «Носоріг» (незакінчена робота) — у номінації «Кінематографія».

Велика енциклопедія

Проект «Велика українська енциклопедія» у друкованому варіанті має бути завершений 2026 року, а в електронному вигляді частина ВУЕ з’явиться вже до кінця 2016 року, заявила директор ДНУ «Енциклопедичне видавництво», заступник голови Головної редакційної колегії ВУЕ Алла Киридон. Вона уточнила: «Ідея така, що в електронному варіанті мають бути 10-20% термінів від «А» до «Я» з усіх напрямів», — сказала Киридон.

Спочатку «Велика українська енциклопедія» у двох версіях — електронній та друкованій — задумувалася як проект iз 2013 до 2020 року. У січні 2015 року указом Президента термін видання було пролонговано до 2026 року. «Останні п’ять років, із 2021 по 2026-й, після апробації матеріалу, планується присвятити виданню друкованої версії — аби не змінювалися конотації й акценти і ми мали якісний продукт. До кінця 2026 року енциклопедія має бути видана повністю. Поки що ми орієнтуємося на 30 томів. І плануємо видавати по 6 томів на рік», — зазначила Киридон. На сьогодні визначена загальна кількість статей — 70 тисяч. Але це база, яка може варіюватися і зрости до 100 тисяч.

Причинки до історії української мови

До Дня рідної мови одна з книгарень «Є» у Києві 19 лютого запрошує на лекцію мовознавця професора Міхаеля Мозера з Австрії. Міхаель Мозер — дослідник української мови, професор мовознавства Інституту славістики Віденського університету, Католицького університету ім. Петра Пазманя в Будапешті та Українського вільного університету в Мюнхені, президент Міжнародної асоціації україністів, член видавничих рад низки наукових журналів, автор монографій і близько 250 наукових статей та рецензій iз проблем слов’янського мовознавства. У Канаді готується до друку нова книжка статей New Contributions to the History of the Ukrainian Language («Нові причинки до історії української мови»). Науковець закцентує розповідь на кількох темах. 1. «Новгород — це не Київ...», або Кілька думок про початки української мови та про мовну історію середньовічної Русі. 2. «Тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши?« Про суть «впливу Польщі», зокрема на українську мову ранньомодерної доби. 3. «Українізація» українців? Ще раз про суть більшовицької т. зв. «українізації». 4. Кілька слів про злободенне: мовне питання в сучасній Україні, або Що стоїть за гаслом «Єдина країна / Единая страна»?