Корупційний скандал чи відволікання уваги?

В Україні розгортається новий політичний скандал, який деякі охрестили «сучасними любими друзями», за аналогією зі скандалом 2005 року, коли нині покійний Олександр Зінченко виступив на прес-конференції зі звинуваченнями у корупції найближчого оточення Віктора Ющенка.

Але якщо в 2005-му протистояння було по лінії Прем’єр—Президент, то цього разу вже інший Прем’єр посварився з парламентською коаліцією, яка призначила його на посаду.

Спочатку звинувачення пролунали на адресу керівництва фракції БПП у парламенті, а саме — першого заступника голови фракції Ігоря Кононенка. Доповідачем же виступив міністр-реформатор Айварас Абромавичус. Він заявив про свою відставку та публічно звинуватив Кононенка у політичному тискові на нього та на підприємства, підпорядковані міністерству.

Проте далі слів у звинуваченнях, як і у реформах, справа не пішла. Вже наступного ж дня міністр Абромавичус, забравши з кабінету свою картину та залишивши міністерство без керівництва, як у рота води набрав та не реагував нi на які зустрічні заяви. Лише через кілька діб у мережі з’явилося фото смс-листування, на якому було зображено спілкування міністра з Андрієм Пасішником, виконавчим директором НАК «Нафтогаз». Увагу спільноти намагалися звернути на те, що в цьому листуванні пан Пасішник згадує прізвище Кононенка. Сам Пасішник заявив, що жодним чином не вимагав посади, а переписка була дружньою, і виклав її повну версію.

Резонанс своїми заявами пан Абромавичус дійсно викликав великий. Так, дійсно, тиск напруги в суспільстві настільки потужний, що громадськість разом із журналістами готові охрестити людину корупціонером, зрадником та коренем усіх проблем у країні лише за те, що її ім’я, як державного службовця, було згадано в смс-листуванні.

Ігор Кононенко відкинув звинувачення міністра економіки, написав заяву в новостворене НАБУ перевірити викладені факти, а щоб не було розмов про тиск, склав із себе повноваження першого заступника керівника фракції в парламенті. Водночас нардеп почав вимагати очної ставки зі своїм візаві на засіданні фракції та навіть публічного проходження перевірки на детекторі брехні. Абромавичус на такі пропозиції не відреагував. Не прийшов навіть на фракцію, яка його делегувала до уряду.

Після обміну «думками» почали відбуватися дивні речі, коли деякі депутати, навіть із фракції БПП, розпочали критикувати НАБУ та пророкувати його бездіяльність у цьому питанні. Розумієте? Орган, який був створений разом із громадскістю, починають дискредитовувати ті ж самі люди, які хоч і опосередковано, але були причетні до його створення.

Усе це, разом із заявами, що Ігор Кононенко має скласти мандат депутата, без рішення НАБУ, без рішення суду, а лише за фактом згадування в чиємусь смс-листуванні, нагадує політичне замовлення з дискредитації одного з очільників фракції БПП у парламенті. До речі, хотілося б нагадати, що у факті отримання великих сум грошей, підтвержених розписками, депутатами Парасюком, Денисенком, Філатовим від Геннадія Корбана, ніхто з парламентаріїв не вбачає корупції, а ситуація замовчується, на відміну від сьогоднішнього скандалу.

Згодом став відомий черговий факт. Одне зi звинувачень від Абромавичуса на адресу Кононенка, насправді, мало б бути адресоване заступнику голови парламентського Комітету з боротьби з корупцією, народному депутату Віктору Чумаку. У розпорядження інтернет-видання «Обозрєватєль» потрапив лист керівництва підприємства «Держзовнішінформ» на адресу глави парламентської фракції БПП Юрія Луценка. У листі стверджується, що саме Віктор Чумак здійснює серйозний тиск на підприємство та керівництво Мінекономіки, щоб усіма можливими засобами протягнути в керівництво підприємства свого помічника-консультанта Андрія Ювченка. Раніше ж, на прес-конференції, пан Абромавичус заявив, що на призначення в «Держзовнішінформ» тиснув «депутат від БПП, безпосередньо підконтрольний Кононенку...» Проте після оприлюднення даного факту Айварас Абромавичус ані зробив ніяких додаткових заяв, ані вибачився за те, що «переплутав» прізвища.

Насправді ж можна по-різному ставитися до міністрів нового формату загалом і до пана Абромавичуса зокрема. Цукерка, яку нахвалювали за обгортку, виявилася не такою вже й солодкою. І тільки зараз ми бачимо реальні результати роботи міністерства, коли рівень економіки падає кожної години, коли під час війни міністр провалює оборонне замовлення (про що заявив народний депутат Іван Вінник), коли ніхто не бачив впровадження міністром економіки серйозних реформ, зокрема, щодо майже чотирьох сотень державних підприємств, які управляються неефективно і є розсадниками корупції

Дуже б не хотілося вірити, що подібні заяви є намаганням уникнути відповідальності за провальну роботу міністерства перед звітом уряду в парламенті, а звинувачення одного з парламентаріїв у корупціі — намаганням «підкласти соломи» напередодні прогнозованого на 16 лютого падіння. Саме на цей день запланований звіт уряду.

Присмаку штучності несподіваного скандалу додала остання заява Арсенія Яценюка, який висунув справжній ультиматум парламенту, заявивши, що піде у відставку або весь уряд, або ніхто. Депутати, які вважають, що достатньо відставки одного Яценюка, почали розуміти, що скандал з Абромавичусом — лише майстерне відволікання уваги.

Одразу, як тільки виник скандал, Президент Петро Порошенко провів зустріч iз міністром Айварасом і в присутності дипломатів заявив, що виступає за збереження реформаторів в уряді. Це сигнал для коаліції, котра планує переформатувати уряд. Та сигнал для Заходу, що подібні заяви не залишаться поза увагою. У цьому контексті знаковою є заява Петра Порошенка, яку він зробив під час наради в Національному антикорупційному бюро. «Ніхто в країні не застрахований від того, щоб опинитися в полі зору прискіпливої уваги детективів бюро, і жодні зв’язки не дадуть ані індульгенції, ані захисту корупціонерам», — заявив Президент. Це чіткий сигнал детективам, що їхні руки розв’язані.

Володимир МАНЬКО,
політичний експерт