Не втомлена від війни: волонтерка з Опішні Наталія Матвійчук 10 років допомагає фронту
Одна з останніх робіт художниці-керамістки Наталії Матвійчук, що має назву «Шлях, який потрібно пройти», можна сказати, стала пророчою. >>
Музей щістдесятництва розміщується у пам’ятці архітектури.
До незалежності Україна йшла десятиліттями, поклавши на олтар свободи тисячі життів та скалічених доль патріотів. Особлива когорта борців за право мати голос, говорити правду і жити вільно, без партійної облуди й брехні — шістдесятники. Євген Сверстюк, В’ячеслав Чорновіл, Євген Заливаха, Алла Горська й ще сотні відчайдухів, що намагалися активно боротися з тоталітарним монстром, що декларував життя у «світлому майбутньому», заслуговують, щоб про них знали й пам’ятали. Один з інструментаріїв для збереження пам’яті про жахи буття у СРСР і героїв, які «відлигу Хрущова» намагалися перетворити на пору тотального нищення «совєтів», — це музей шістдесятництва.
Надважкими зусиллями, вже за незалежної України, після років поневірянь по кабінетах чиновників, ініціативній групі таки вдалося «вибити» у 2012 році приміщення для культурно-архівного центру й бути хоча і в «приймах», але ж «не на вулиці». Та спокійно працювати довелося недовго.
Нині склалася критична ситуація, яка загрожує подальшому функціонуванню філії Музею історії Києва — «Музею шістдесятництва». Вона пов’язана з рішенням Київської міської адміністрації про надання приміщень українському Малому драматичному театру в будинку по вулиці Олеся Гончара, 33 (одним пакетом з Фондом демократичних ініціатив) безпосередньо над приміщенням музею і поряд із меморіальним кабінетом В’ячеслава Чорновола, який також є частиною Музею шістдесятництва. Очевидним є те, що співіснування в одному приміщенні цих закладів є проблематичним. Репетиції і вистави просто над експозиційними залами малопомітно, але загрожують збереженню фондів (переважно це листи й інші папери). Не завджи сусідство дає змогу сконцентровано занурюватися у наукову роботу та проводити екскурсії чи зібрання.
Пріоритетне право на площі неначе має музей. Але... Проти співіснування в одному приміщенні театру й музею активно виступали нині покійні відомі шістдесятники, колишні політв’язні комуністичної системи засновник і перший його директор Микола Плахотнюк та письменник, філософ, громадський діяч Євген Сверстюк.
Безумовно, можна поспівчувати і Малому драматичному театру, акторам теж потрібні площі, щоб творити й показувати своє мистецтво. Втім деякі плани керівництва театру можуть бути загрозою для збереження історичної пам’ятки — будинку по вулиці Олеся Гончара, 33, збудованого в стилі модерн у 1907 році архітектором І. Ледухівським. Бо збираються переобладнати приміщення, знести внутрішню стіну — щоб облаштувати сцену.
А в планах розвитку Музею шістдесятництва: облаштування залу для показу тематичних документальних та художніх фільмів (фільмотека 1960-х років та про шістдесятників), демонстрація театральних вистав (римейки 1960-х та сучасні), постійно діючий «Живий кабінет» (зустрічі з істориками, політологами, громадськими та політичними діячами). На сьогодні музею катастрофічно не вистачає площ для робочих місць та збереження фондiв, що постійно зростають.
Одна з останніх робіт художниці-керамістки Наталії Матвійчук, що має назву «Шлях, який потрібно пройти», можна сказати, стала пророчою. >>
В Україні, згідно з указом президента, у квітні-травні пройде демобілізація строковиків, які були призвані до повномасштабної війни. >>
52-річному Валерію Василаке та його сину 26-річному Віталію Василаке — обрано запобіжний захід: тримання під вартою на два місяці без права внесення застави. >>
Україна посіла 9-ту сходинку списку в топ-10 рейтингу країн світу з найвищим рівнем розлучень на кожну 1000 осіб. >>
Служба безпеки задокументувала підривну діяльність з боку настоятеля храму Шепетівської єпархії УПЦ (МП) на Хмельниччині. Клірик підтримував агресивну війну проти України та розпалював релігійну ненависть. >>