Жив-був у Чернівцях один хлопчик. Навчався у школі, яка розташовувалася недалеко від тюрми.
Як і всі хлопчики, хотів він стати міліціонером-сищиком, і одночасно хотів стати лікарем. Ну, маленькі хлопчики часто хочуть бути кимось одночасно.
А тюрму не любив — бо батьки тюрмою лякали. А ще батьки змусили стати юристом, казали: «В житті знадобиться».
Отак і став хлопчик юристом. Але мрії та страхи залишились. І закони він не дуже любив, бо юристом-то став «по прінуждєнію». І виконувати їх не дуже хотів.
Але так сталося, що знадобилося йому в житті не освіта юриста, а шкільний товариш, який якось покричав-покричав на барикадах та й став собі Головним Міністром. І товариша не забув — теж міністром призначив.
І зрозумів міністр, що настав час реалізації його фантазій. І страх перед тюрмою можна перебороти дуже просто — закрити ту тюрму, і все.
А стати одразу і міліціонером, і лікарем дуже просто для хлопчика-міністра. Треба забрати до свого міністерства весь тюремний департамент. А разом iз ним — управління оперативно-розшукової діяльності та управління меддопомоги. І будуть тоді в складі Міністерства юстиції і сищики, і лікарі. І буде він і головний сищик, і головний лікар одночасно. І дитячі мрії здійсняться.
І нічого, що то суперечить Закону. Ви ж пам’ятаєте, що закони хлопчик-Міністр не дуже любить виконувати.
А що ж він любить тоді, запитаєте ви?
А любить він розпоряджатися всіма коштами самостійно. Підгріб уже під себе і бюджет Виконавчої служби, і бюджет Реєстраційної служби. Бо знищив їх, розчинивши в Міністерстві юстиції (краще від цього працювати вони не стали).
Зараз черга Пенітенціарної служби. А бюджет там давно вже спокою міністру не давав.
Найближчим часом хлопчик може реалізувати свої фантазії та знищити те, чого боявся.
Стане міліціонером-сищиком, лікарем та багатим міністром одночасно. А тюрму знищить.
P. S. Присвячується презентації міністром юстиції реформи Пенітенціарної служби України, яка відбудеться найближчим часом.
Сергій СТАРЕНЬКИЙ,
екс-голова Державної пенітенціарної служби України
(«Обозрєватєль»)