Михайло Білас. Гобелен «Бойківська Мадонна». (з сайта maydan.drohobych.net.)
У Трускавці попрощалися з 92-річним Михайлом Біласом — неперевершеним майстром гобеленів. Народився він у селі Креховичі на Станіславщині (нині — Івано-Франківська область). Згодом батька хлопця — лісничого в третьому поколінні — перевели у село Медвежа поблизу Дрогобича. Закінчивши Дрогобицьку гімназію, юнак вступив до Львівського художнього училища імені Труша — відразу на другий курс. У 29 років став студентом відділення художнього текстилю Львівського інституту ужиткової і декоративної майстерності (нині Львівська Академія мистецтв). Завершив навчання у 1959-му вже з почесним званням «Народний художник України», яке отримав iще чотирма роками раніше.
Михайло Білас обіймав посади старшого і головного художника-модельєра будинків моделей у Львові, Харкові, Києві (1959—1973) . До Спілки художників України його прийняли ще 1967-го. Він автор експозиції давнього періоду Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття у Коломиї, створеної на початку 70-х. У творчому доробку майстра — гобелени, килими, міні-гобелени, вишиті килимки, серветки, ляльки. У різних техніках ткацького мистецтва Михайло Білас створив неповторні художні роботи, справжні шедеври. Понад півстоліття митець мешкав і творив у Трускавці. У 1992-му там відкрито музей творів Михайла Біласа, перший і єдиний такого роду прижиттєвий музей. Майстер був учасником виставок у Києві та Львові, його роботи показували у Канаді, США, колишній Югославії, Бельгії, Франції, Німеччині.
Понад три десятки творінь митця можна побачити у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї, декілька робіт є у фондовій колекції Дрогобицького музею «Дрогобиччина».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
