Обереги Андрійка

Історія героїчної боротьби за життя 4-річного черкаського хлопчика Андрійка Семиліта дійшла до польського Бидгоща, котре є містом-побратимом Черкас. Тамтешнього мера Рафала Брускі до глибини душі вразило те, як мужньо бореться з онкологічною хворобою український хлопчик, і він запросив малого та його батьків у гості до Польщі.

«Міцно тримаю кулаки за тебе та твоїх батьків!»

Днями у Черкаській міській раді мамі хлопчика Альоні Семиліт вручили листа —запрошення від мера Бидгоща. А для маленького Андрійка пан Рафал передав іграшку — симпатичного плюшевого ведмедика.

«Я міцно тримаю кулаки за тебе та твоїх батьків і вірю, що вже незабаром ти будеш так, як й інші діти, гратися та бігати. Знай, що цей симпатичний ведмедик із Бидгоща, коли дізнався про те, що в Черкасах проживає такий маленький мужній Андрюша, — запрагнув стати твоїм новим другом. Маю надію, що ведмедик тобі сподобається і що ви будете друзями», — щиро пише у листі до черкаського малюка небайдужий пан Брускі.

«Як тільки краще будеш себе почувати, — звертається він до Андрійка, — запрошую тебе на канікули у Бидгощ, де є зоопарк та террапарк, у якому живуть різноманітні тварини, і сподіваюся, що разом із батьками ти їх незабаром побачиш і тобі в нас сподобається!»

Мер Бидгоща у своєму листі до родини Семиліт наголошує, що його запрошення — «завжди діюче». Тож час приїзду вони можуть обирати самі, а коли приїдуть до Польщі, то стануть його особистими гостями.

«Ми постараємося поїхати обов’язково. Думаю, що весною, коли Андрiйко буде приймати підтримуючу хіміотерапію, і, з дозволу лікарів, ми зможемо відвідати Польщу», — говорить «Україні молодій» Альона Семиліт. Молода мама розповідає, що їхній Андрійко дуже любить тварин, тож вони з чоловіком вірять, що позитивні емоції від майбутньої подорожі допоможуть малому одужувати.

Важка недуга

За словами Альони, вперше про важку недугу сина вони дізналися торік. Лікарі виявили в хлопчика отит і запалення лімфовузлів за правим вухом, тож запевняли, що після примочок лімфовузли прийдуть у норму. «Ми шість разів ходили до лікарів, а вони заспокоювали: нічого страшного! Це тривало, доки правий бік обличчя не збільшився вдвічі. Нам приписали антибіотики. За тиждень усе минуло, але через два дні повернулося», — з душевним болем згадує пережите Альона.

Вона пригадує, як у лікарні запідозрили, що за щокою зібрався гній і повідомили, що треба оперувати. Та проведена пункція, пояснює жінка, не виявила ніякого гною, а в розширеному аналізі крові лаборанти побачили незрозумілі клітини. Аналізи в Охматдиті підтвердили онкологію — рак крові. На жаль, більше як три тижні проведеного лікування у Черкасах очікуваних результатів не принесли.

«Тоді нам волонтери порадили звернутися по допомогу в Гомельський центр радіаційної медицини, що ми й зробили. На лікування, завдяки друзям та рідним, змогли зібрати 10 тисяч доларів», — розповiдає далі Альона.

Загалом же, як повідомили батькам у білоруській клініці, на тривале лікування їхньої дитини родині знадобиться 35 тисяч доларів. Знайти самотужки такі кошти звичайній черкаській сім’ї було не під силу. Тож вони губилися у роздумах і не знали, що робити, аби зібрати потрібну суму.

Щаслива випадковість

Але правду кажуть, є Бог на світі. І їм, наголошує Альона, допомогла щаслива випадковість, наче хто підказав вихід із глухого кута. Перед Новим роком їй спало на думку порадувати сина оригінальною іграшкою. Тож вона вирішила зробити її своїми руками і придумала виготовити для нього кілька симпатичних білосніжних сніговичків.

«Пошила їх із того, що було під руками, — зi звичайних білих шкарпеток. А коли ті вироби побачила моя знайома, то підкинула ідею виставити на продаж у «Фейсбуці» хоча б по 50 гривень, аби заробити кошти на лікування сина», — пояснює Альона Семиліт.

Жінка каже, що такої реакції людей на свій пост у ФБ навіть не очікувала. Адже вже за три дні їй замовили 30 сніговичків, а ще за кілька тижнів вони отримали понад десять тисяч замовлень. І тоді їй взявся допомагати малий Андрійко.

Альона пригадує, як iз білої тканини шила заготовки для сніговичків, потім наповнювала їх кульками з пінопласту, вбирала у різнокольорові шапочки, з різнокольорових ниток в’язала їм шалики. А малий Андрійко їх старанно зав’язував та малював кожному сніговичку оченята, ротик і носик.

«Чесно кажучи, я не думав, що люди так масово відгукнуться. Тоді впродовж тільки двох діб на мій мобільний телефон надійшло 500 дзвінків і близько двох тисяч СМС», — ділиться недавніми спогадами й Антон, батько хлопчика. Він пригадує, що замовлення на сніговичків приходили не лише з України, Росії, Білорусі, а й з Іспанії, Франції, Канади, Англії і навіть iз Арабських Еміратів. Батько Андрійка каже, що дехто просто переказував їм кошти на лікування дитини. Були суми навіть по кілька десятків тисяч гривень. «Одні люди вислали 100 доларів. Писали, що дуже вражені тим, що дитина намагається заробити на своє лікування», — наводить приклад Антон.

На лікування — щомісяця майже 3 тисячі доларів

Замовлень було стільки, що батьки Андрійка зрозуміли, їм самотужки з цим не впоратися. Тож вирішили звернутися по допомогу до волонтерів та до працівників дитячого садочка, який відвідував Андрійко до своєї хвороби. А згодом на допомогу їм долучилися й школярі черкаської школи №17, які виготовили більше тисячі сніговиків. А ще в цю роботу включилися небайдужі люди та діти в самій Бiлорусі і теж відчутно підставили своє плече. «Ми ще й досі працюємо і вдень, і вночі, аби виконати всі прохання й переслати людям замовлені ними сніговички», — каже Альона.

Вона розчулено зізнається, їхня родина дуже вдячна людям — знайомим, незнайомим, котрі відгукнулися на їхню біду, підтримали їх у важку хвилину, котрі допомогали і допомагають нині. Тож Альона щиро дякує кожному із них, у тому числі й тому невідомому благодійнику, який анонімно вніс особливо відчутний грошовий внесок для лікування їхнього Андрійка і навіть не назвав себе.

Тож правду кажуть, світ не без добрих людей. Саме завдяки їм, стверджують батьки Андрійка, сьогодні вони вже зібрали необхідну суму на порятунок сина. А всі кошти, котрі ще приходять на їхні банківські карточки, передають іншим дітям на лікування. Вже допомогли дівчинці з Донецька —Шиловій Таї, перерахувавши на її лікування 26 тисяч гривень. Добро творить добро. Чотирирічний малюк, який виготовляв сніговичків, зібрав кошти на своє лікування, а тепер допомагає іншим хворим дітям.

До повного одужання в Андрійка попереду тривале лікування — крапельниці та щорічні обстеження протягом упродовж років.

Нині родина щомісяця на лікування сина витрачає майже три тисячі доларів. Але, зазначає Альона, у неї болить душа й за інших дітей, котрі борються з недугами, і вона просила чиновників Черкаської міської ради під час вручення листа від мера Бидгоща, аби вони звернули увагу на медицину в Черкасах. Бо ці питання потрібно порушувати.

«Тепер можу порівнювати. Я не дала свою дитину назвати овочем і зробила все, аби його забрати. Чула від лікарів такі слова, які ніколи не забуду. Прошу про зміни нового черкаського міського голову Анатолія Бондаренка і вірю в те, що йому це вдасться», — підсумовує Альона Семиліт.