Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Чверть століття минуло, як відійшов у вічність гончар Гаврило Пошивайло— відомий в Україні творець народної кераміки другої половини ХХ століття. Народився він у родині потомственного гончаря-посудника, кустаря-середняка Ничипора Пошивайла й гончарки Ганни (у дівоцтві Оначко), батько якої був відомим опішнянським цегельником. Дід Тарас виготовляв полив’яний посуд, баба Килина ліпила дитячi іграшки. Представники родини Пошивайлів займалися гончарством щонайменше з ХVIII століття.
Після закінчення семирічки Гаврило Пошивайло навчався в Опішнянській школі майстрів художньої кераміки (1937). Основи гончарного ремесла перейняв від батька. Працювати з глиною почав дуже рано. Першими виробами стали свистуни, пізніше опанував виготовлення на гончарному крузі «монетки» — глиняного посуду для забав дітям. Працював спочатку як гончар-кустар, потім гончарем «Художнього кераміка» (артілі, промартілі, заводу) і творчим майстром заводу «Керамік». Після виходу на заслужений відпочинок гончарював і ліпив глиняну іграшку до останнього місяця свого життя.
Гаврило Пошивайло — майстер широкого діапазону. У гончарстві не було такого, чого б не зумів зробити, і не просто зробити, а й вкласти в дивовижні глиняні творіння широчінь розкриленої душі, зберігаючи кращі традиції опішнянського гончарства. Виготовляв мальований посуд: горщики, глечики, вази, куманці, миски, тарелі; зооморфний посуд (барани, леви, бики, птахи), ритуальні вироби (куришки, свічники), декоративну антропоморфну скульптуру на теми народного побуту — барині, вершники. Уперше в українському гончарстві створив сюжетні композиції на теми Сорочинського ярмарку, гоголівських героїв. Коли митець сідав за гончарний круг, час немовби зупинявся: і круг не рипів, а співав, відлунював радістю народження глиняного дива.
В Опішнi побутував звичай: вироби чоловіка-гончаря мусили пройти через руки дружини-малювальниці. Явдоха Данилівна Пошивайло (в дівоцтві Бородавка) оздоблювала твори чоловіка рослинними й зооморфними декоративними композиціями. Майстер був надзвичайно вимогливий: «Краще, ніж моя баба, мені ніхто не вгодить», — говорив Гаврило Ничипорович (переповідав професор Леонід Сморж).
Творчі досягнення митця відзначено почесним званням «Заслужений майстер народної творчості Української РСР», численними нагородами виставок, конкурсів і симпозіумів. Гаврило Пошивайло був членом Спілки художників СРСР із 1970 року. Його твори експонувалися на художніх виставках за кордоном: у Бельгії, Канаді, Японії, Болгарії, Югославії, Польщі, США, Угорщині, Норвегії, представляючи у світі мистецтво України.
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Нову літературну премію "Григір" за найкращу книжку короткої прози заснували в Україні - відзнаку присвятили Григору Тютюннику. >>
Сьогодні, 11 березня, виповнюється 138 років від дня народження Василя Чечвянського (справжнє прізвище — Губенко) — українського письменника-гумориста і сатирика, одного з митців трагічного покоління Розстріляного Відродження. >>
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Унікальний макет Маріуполя представили на виставці «МУІ — Маріуполь Українська Ідентичність» у Львові. >>
У Лондоні відбулося інавгураційне засідання Українсько-британської комісії з питань культури відповідно до положень Угоди та Декларації про сторічне партнерство між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, підписаних у 2025 році. >>