Нацбанк нашої мрії?..

Залежно від джерел формування капіталу центральних банків вони поділяються на державні (капітал центральних банків належить державі у Великобританії, ФРН,Франції, Канаді, Росії, Україні), акціонерні (у США 100% капіталу федеральних резервних банків належить банкам-членам ФРС) та змішані (частина капіталу належить акціонерам, а частина державі у Бельгії, Японії). Незалежно від форми власності на капітал центробанку, між ним та урядом країни завжди є порозуміння і здійснюється тісна співпраця. Головними ж завданнями, що стоять перед усіма центральними банками, є підтримка купівельної спроможності національної грошової одиниці та забезпечення стабільності функціонування фінансово-кредитної системи своєї країни.

Діагностика: функціональний розлад

Правовий статус Національного банку України, створеного в 1991 році, визначається Конституцією України (ст.99 і 100), Законом України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 року, нормативними документами. Згідно з Конституцією України, основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Нацбанк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, цінової стабільності, під якою розуміють утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України. Навіть не аналізуючи виконання інших функцій Національним банком України, очевидно, що з основною своєю функцією він не справляється. Стабільності грошової одиниці України нема. З гривнями на руках українцям щодень більше бракує коштів на необхідні витрати.

Розуміючи, що від конкретних людей, які можуть прийти до Національного банку України з певними повноваженнями, залежить їхня доля, пересічні громадяни почали цікавитись кандидатурами, які пропонуються до Ради Національного банку України, а також проводять громадське обговорення щодо кандидатури майбутнього очільника НБУ.

Згадаємо, що керівними органами Національного банку Україна є Рада Національного банку та Правління Національного банку. До складу Ради НБУ входить 15 осіб: голова НБУ за посадою, сім членів призначає Президент, ще сімох — Верховна Рада України.

До основних функцій Ради Національного банку України віднесено і розробку Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного і соціального розвитку України і внесення Верховній Раді України для інформування, здійснення контролю за виконанням цих Основних засад грошово-кредитної політики. Тобто від професійних якостей та знань членів Ради справді значною мірою залежить стан економіки країни.

Як відрізнити професіоналів

Наприкінці року на спеціальному засіданні Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України провели першу частину спеціального відкритого засідання з відбору кандидатур на посади в Раду Нацбанку, а наступного дня визначили кандидатів.

«Отримані документи по 17 кандидатах від фракцій, груп, а також самовисуванців. У перший день встигли почути відповіді на питання народних депутатів від шести кандидатів: від БПП — Станіслав Аржевітін та Віктор Капустін, від групи «Воля народу» — Артемій Єршов, від народного депутата Руслана Демчака — Юрій Блащук і Віктор Козюк, а також самовисуванець — Віталій Ломакович», — повідомив Сергій Рибалка на своїй сторінці у «Фейсбуці» в перший день засідання. В цьому кастингу взяли участь і інші кандидати, відомі в банківському середовищі, багатьох із них лобіювали асоціації банків та кредитно-банківські союзи, представники яких були присутні на цих засіданнях (Олександр Морозов, Прозоров Юрій, Соболєв Борис, Сенченко Андрій, Унковська Тетяна, Сульжик Роман та інші). Ірина Акімова не з’явилася, хоча її резюме було надано. Кожен із кандидатів представив своє бачення вирішення проблем Нацбанку, Ради НБУ і своєї роботи в Раді. Кожному кандидату від депутатів дістались гострі іспити. Питання «Чи потрібна реструктуризація боргу валютним позичальникам?» Роман Сульжик «припечатав» категоричним: «Ні, бо коли взяв кредит, то повинен його повернути за умовами договору»… На питання «Чому в Україні склалася така ситуація з гривнею?» Олена Щербакова, яка з 1993 року працювала у структурі Національного банку на посадах начальника управління валютного контролю та ліцензування небанківських установ Департаменту валютного контролю Нацбанку, заступника директора, а потім і директора Департаменту валютного регулювання Національного банку України (2005-2011рр.) нічого не відповіла. Про що це може свідчити?.. Зрештою, на питання, чи потрібне було рефінансування комерційних банків в такому об’ємі, Віра Ричаківська, інший працівник з великим стажем роботи в НБУ, відповіла: доцільніше було вкладати кошти в реальний сектор економіки та у фізичних осіб, але під жорстким контролем — був би кращим ефект від спрямованих на це державних коштів.

Презентація ще одного кандидата, Бориса Соболєва, порадувала розумінням проблем у фінансовому секторі України та світі. Він нагадав, що Україна — акціонер у МВФ, але чомусь її позиції у цій структурі не чути. А інколи варто говорити рішуче «ні пропозиціям МВФ та Світового банку, захищаючи національні інтереси країни. Для відновлення довіри до банківського сектору потрібна добре продумана стратегія та національно свідомі кадри, здатні її реалізовувати.

Вразили відповіді Станіслава Аржевітіна і Юрія Блащука. Перший — чинний співголова псевдогромадської ради при Нацбанку України, сформованої з представників банківських спільнот. Аржевітін, керівник Асоціації банків України, наразі підтримує розроблений банківським співтовариством законопроект, до якого у громадських експертів є багато зауважень. Не треба навіть припускати, якою буде його позиція в ролі члена Ради Нацбанку. Девіз — прибуток банку понад усе!А ви, пересічні українці, виживайте, якщо зможете ...

Юрій Блащук зумів показати свої знання і розуміння механізму роботи інституцій банківської системи, але під кінець озвучив бажання «ефективних власників бізнесу», вітчизняних олігархів і закордонних «інвесторів», заграбастати наші українські державні банки. Ой, недарма у «Фейсбуці» з’явилась інформація про те, що на наш Ощадбанк накинув оком один з екс-«губернаторів»-власник банку, який полюбляє працювати з державними коштами, пропускаючи їх через рахунки свого банку без тендерів і конкурсів...

Питання: чи потрібні народу України такі професіонали, які «професійно» виконують лише замовлення своїх господарів, а народу залишають кістки з барського столу?

Запитання із зали

У громадськості України позиція наступна: державні кошти повинні працювати в державних банках, а комерційні банки нехай вибудовують свою роботу, працюючи з бізнесом власними коштами за такими програмами, щоб бізнес зміг піднятися з колін. Бо у нескінченному фінансовому хаосі, коли за бюджетними коштами вишикувалися в чергу комерційні банки різної вагової категорії, в країні ладу не буде. При цьому державні банки примушують брати участь у якихось рейтингах, змагаючись з комерційними банками за різними показниками.

Громадськість також цікавить, за яку суму приватизовані державні банки «Укрсоцбанк» та «Аваль» і на які рахунки надійшли кошти від цієї приватизації?». Де осідають кошти від кожного перепродажу цих банків іншими «ефективними власниками» надприбуткового бізнесу? Скажімо, з’явилась інформація про придбання будинку за 80 мільйонів фунтів стерлінгів Віктором Пінчуком (на момент купівлі — це приблизно 1 мільярд гривень). Офіційно будинок оформлено на офшорну компанію, про реальних власників якої дізнатися неможливо. Втім сам Пінчук ніколи не приховував, що вілла належить йому. Прес-служба його компанії EastOne на запит «Схем» відповіла: «Придбання цієї нерухомості в Лондоні було інвестицією компанії, що перебуває під мандатом інвестиційно-консалтингової групи EastOne, заснованої Віктором Пінчуком. Про купівлю заявлено у березні 2008 року». Також прес-служба звертає увагу на те, що «30 січня 2008 року, незадовго до угоди придбання нерухомості в Лондоні, EastOne повідомляла про завершення угоди про продаж 94,2% акцій «Укрсоцбанку»... Ось де знайшлись акції нашого державного банку. Звичайно, це не еквівалент вартості вілли. А чому не 100 % продали, кому залишили 5,8% акцій банку? Самі питання, на які чомусь не дають відповіді громадськості ні фінансова інспекція, ні державна фіскальна служба України, ні фінмоніторинг. Хто б сперечався про ефективність власників, яких турботливо оберігають від будь-яких перевірок.

Від перестановки доданків...

Щербакова Олена, Ричаківська Віра, Милованов Тимофій та Станіслав Аржевітін набрали найбільшу кількість голосів. Результати голосування дещо несподівані. І на засіданні не озвучили терміни їх перебування у Раді Нацбанку. Громадськість вважає, що потрібно обмежитись двома-трьома роками, щоб вони могли частіше звітувати перед українським народом. Сім років — це забагато, враховуючи сучасні темпи життя та появу новітніх технологій.

Не очікуючи оцінки роботи Нацбанку ані Верховною Радою України, ані гарантом нашої держави, громадські активісти на чолі з Юрієм Кармазіним подали позов до суду щодо звільнення Голови НБУ Валерії Гонтаревої.Так, матеріалами журналістського розслідування Олексія Комахи, опублікованими на сайті RBC.UA 2 червня 2015 року, встановлено, що «голова Національного банку України Гонтарева Валерія Олексіївна не мала права претендувати на вказану посаду, у зв’язку з чим подала Президенту України та Верховній Раді України недостовірні відомості про себе». Згідно зі ст. 18 Закону «Про Національний банк України», на посаду голови НБУ може претендувати громадянин України, який має досвід роботи на керівних посадах у банках не менше десяти років або досвід роботи на керівних посадах у профільних держорганах або в міжнародних фінансових організаціях. Валерія Гонтарева до приходу в НБУ мала досвід роботи на керівних посадах тільки в комерційних банках. Але й цього досвіду в претендентки було недостатньо, щоб очолити НБУ. Схоже, довелося дещо підмалювати анкетні дані, вважають позивачі.

Після призначення на посаду голови Національного банку України Валерії Гонтаревої 19 червня 2014 року рекордною підтримкою 249 народних депутатів України курс долара по відношенню до гривні становив: офіційний Національного банку України – 11,85 грн./дол., міжбанківський – 11,90 грн./дол., а станом на сьогоднішній день вже й за 26 грн. долар неможливо купити.

Мрії з елементарною математикою

А може, підемо від зворотнього? Поставимо завдання: 1 гривня повинна дорівнювати 1 долару. Або 0,5 долара (помріємо разом...). А потім політика Національного банку вибудовується під цей результат, підставляючи дані Х ,Y та Z у наших реалістичних рівняннях. В Україні досить сильна школа математиків, які розроблять алгоритми, маючи вихідні дані. Проведемо аудити всіх боргових зобов’язань України і боргів перед Україною. Переглянемо міжнародні угоди. Згадаємо про українські кошти, вкрадені та вивезені за кордон нашими керманичами, які працюють на економіки інших країн. Світова фінансова система знає, де і як вони функціонують. Може, потрібно докласти зусиль, щоб повернути ці кошти в Україну або зробити взаємозалік міждержавних боргів? Бо ненормально, коли громадянин України з народженням замість подарунку отримуватиме борг у декілька десятків доларів після реструктуризації боргу України нашим урядом. Аналогічно провести б аудити кожного кредиту по фізичних та юридичних особах всередині країни. І прийняти, нарешті, адекватні рішення.