Хорол без ідола

На всю Україну прославилися новообрані депутати Хорольської міської ради, відмінивши рішення своїх попередників (майже дворічної давності) про перейменування в райцентрі вулиці Леніна на вулицю Небесної сотні. Депутат міської ради від Радикальної партії Анатолій Ящук, котрий голосував проти відміни тієї першої постанови, подав позов до місцевого районного суду із проханням визнати незаконним та скасувати рішення сесії міської ради від 23 грудня минулого року. Після того як ця ситуація набула широкого розголосу, минулого четверга депутати Хорольської міської ради, знову зібравшись на сесію, урешті-решт прийняли іще одне рішення про перейменування вулиці Леніна на вулицю Небесної сотні. На запитання, чому виник казус із перейменуванням вулиці вождя пролетаріату, Анатолій Ящук відповів так: «Бачте, не всі з нового складу депутатського корпусу пропустили через себе ті революційні події, що відбулися в Україні, так само, як і не всі усвідомлюють себе українцями. Дехто продовжує сидіти на двох стільцях. Це одна з причин, чому в Хоролі склалася така ситуація. Проте, скасувавши рішення своїх попередників, депутати нового складу самі себе загнали в глухий кут. От тепер і виникає логічне запитання: навіщо було город городити? Відміняти перше рішення, аби знову прийняти аналогічне? Хоч тут у перефарбованих «регіоналів» та комуністів, котрі добре розуміли, що вулиця Леніна в Хоролі так чи інакше кане в Лету, був свій розрахунок: скасувавши ту першу постанову сесії, втягнути нас у дискусію й перейменувати цю вулицю хоча б на Соборну. Хоч на тій вулиці стоїть не собор, а церква Московського патріархату. Ми все це добре усвідомлювали, тому й захищали оте перше рішення сесії. Зрозумівши, що по-їхньому не буде, представники певних політичних сил на останній сесії запропонували згадану вулицю «переполовинити»: частину її перейменувати на Виробничу, а іншу частину — на Небесної сотні. Ну, це ж несерйозно. Виходить, що вони соромляться останньої назви? Більшість присутніх це просто обурило. І врешті-решт нам вдалося переламати ситуацію».

Хоч як юрист Анатолій Ящук погоджується, що те перше рішення сесії міської ради було прийняте з незначними порушеннями. «За що наші опоненти й учепилися, — продовжує він. — При цьому самі порушили Закон України «Про місцеве самоврядування», згідно з яким сесія не може відмінити рішення попередньої сесії — це можливо лише в судовому порядку. Ухваливши незаконне рішення, депутати, звісно ж, прославилися і змушені були терміново виправляти ситуацію».

Заради справедливості варто сказати, що оте перше рішення сесії про перейменування вулиці Леніна ніхто й не намагався втілювати в життя: прийнявши, його поклали в шухляду — й забули. Можливо, комусь хотілося відтермінувати цей процес?

«Ми відмінили те рішення, бо воно було прийняте з порушенням правових норм, — пояснює голова Хорольської міської ради Сергій Волошин. — По-перше, на той час не було проведено громадських слухань, не було й відповідного рішення комісії з найменування, перейменування та повернення історичних назв вулиць, площ, скверів тощо. Отримавши листа за підписом 110 жителів Хорола, у якому йшлося про згадані порушення, ми вже новим складом депутатського корпусу вирішили оте перше недосконале рішення відмінити. Можливо, й неправильно зробили — потрібно було призупинити. Тим часом провели громадські слухання про перейменування 25 вулиць Хорола, внісши до списку й вулицю Леніна. На сесії міської ради це питання викликало багато дебатів, та врешті-решт 18 депутатів із 23 присутніх проголосували за те, щоб вулиця Леніна в Хоролі стала вулицею Небесно сотні. Вважаю, так і має бути».

Депутат Хорольської районної ради Микола Москалець вважає, що згадана ситуація роздута, а плутанина виникла через незнання депутатами міськради законодавства. «Це зовсім не означає, що Хорол — настільки комуністичне місто, — стверджує Микола Михайлович. — Скажімо, пам’ятник Леніну ми демонтували ще в 2014 році, на початку 2015-го здали його на брухт, а виручені кошти спрямували на допомогу учасникам АТО».