Генномодифікованість: за і проти

Використання генетично модифікованих організмів у сільському господарстві залишається спірним питанням. Прихильники традиційних технологій вирішення продовольчої проблеми без використання генних модифікацій часто аргументом для спротиву мають підвищену агресивність дій бізнес-монстрів, що пропагують безпечність продуктів генетичної модифікації. Цікаво порівняти деякі думки і аргументацію вчених провідних університетів світу, які виступають з обох боків «фронту», опубліковані недавно сайтом Agravery.com.

Анти-ГМО

Джек Хайнеман, професор School of Biological Sciences University of Canterbury:

«ГМ-рослини не змогли нагодувати світ, зате допомагають створювати насіннєві монополії».

— Мої дослідження в основному зосереджені на агровиробництві Нової Зеландії. Наша країна розглядає американський і європейський ринки, як дуже важливий напрямок для експорту своєї сільгосппродукції. Я бачу, що в ЄС зберігається негативна реакція на генетично модифіковані харчові продукти. І тому там готові платити більше грошей, щоб отримати продукти без генетичних маніпуляцій. А також щоб влада прийняла рішення не вирощувати на своїй території генетично модифіковані продукти.

Я був залучений у наукові дослідження і підготовку міжнародної оцінки сільськогосподарських знань iз приводу використання ГМО. Ця робота увійшла в основну доповідь ООН. У ній я й мої колеги дійшли висновку, що досі ГМ-культури не допомогли знизити світовий голод або недоїдання. Мої власні дослідження показали, що ці культури у виробництві не продемонстрували чудесних якостей, що надавали б їм перевагу над звичайними рослинами. Проте прийняття таких культур, на мою думку, трапилося в результаті монополізації поставок насіння декількома постачальниками.

Орієнтуючись на зниження витрат, вони впливали навіть на звичайні культури, що не завжди вело до позитивних результатів. Таким чином, я не вірю, що є докази того, що ГМ-культури необхідні, щоб побороти світовий голод. Наше дослідження виявило, що комбінація з продуманою селекцією і збільшення інвестицій в ґрунт і ферми може зробити більше для скорочення масштабів голоду, ніж всі ГМО у світі.

У питанні розробки лікарських препаратів із модифікованих тварин і рослин також немає однозначної позиції. Я вважаю, що взагалі не потрібна велика кількість посівних площ модифікованих культур, щоб виготовляти препарати і вакцини. Це досить обмежене виробництво. І, крім того, ці культури можуть бути небезпечні, якщо їх вживати в їжу, а вартість на їх утримання значно вища. Однак ГМО вже стали джерелом важливих ліків, таких, як інсулін. Але ліки ті, як правило, виготовлені з ГМ-мікроорганізмів, а не рослин.

Тому я хочу сказати, що генна інженерія, як і раніше, буде важливим інструментом науки для розуміння того, як працюють гени. Вона також залишається єдиним інструментом для деяких методів лікування. Невизначеність настає, коли цей інструмент науки стає технологічним продуктом. Використання генетично модифікованих сільськогосподарських культур має значні соціально-економічні наслідки (наприклад, створення насіннєвих монополій). Зараз наші економічні та політичні системи тільки вчаться контролювати ці побічні ефекти. Тим більше що на насіннєвих ринках злиття загрожують величезними монополіями не тільки в генетичномодифікованих галузях. Я думаю, що ГМ-культури і тварини залишаються доволi суперечливим питанням. І головне, що поки їх майбутнє я більше бачу в науці, в розвитку передових методів у медицині і технологіях. А не в масовому виробництві насіння для сільського господарства.

Про-ГМО:

Грегорі Джефф, директор Biotechnology Project в Center for Science in the Public Interest:

«ГМО може допомогти нагодувати світ та врятувати вимираючі види комах».

— Одразу скажу, що загалом, генна інженерія має розглядатися як будь-яка інша технологія. Вона може забезпечити переваги, а може і заподіяти шкоду. Завдання вчених полягає в тому, щоб максимально використовувати переваги, мінімізуючи збитки. Тому не треба розглядати генетичну модифікацію, як певну панацею, це лише спосіб запобігти голоду, та отримати кращі результати. Цей метод не так уже вирізняється на тлі інших. Учені століттями використовували хімікати та опромінювання для того, аби розкривати генні коди і створювати більш придатні до екстремальних умов рослини. Тому не варто дивитися на це, як на недолугий винахід технічного прогресу.

Я чудово розумію, — переваги модифікованих культур також можуть виникати від інших технологій, що використовуються в сільському господарстві. Хімічний мутагенез, опромінення, геноміка та інші «звичайні» методи розведення можуть дати сорти, здатні забезпечувати вищий урожай, протистояти хворобам або рости в стресових умовах. Сорти рослин, оброблені гербіцидами, набувають подібних рис. Тому це не є унікальним для модифікованих культур.Та в традиційних способах є доволі великі дефекти. Бур’яни і комахи стають стійкими до хімічних пестицидів і гербіцидів. Звичайні пестициди також убивають багато нешкідливих комах та інших організмів. І ніхто не думає відмовлятися від гербіцидів. Більше того: зараз без них неможливе сільське господарство у багатьох регіонах світу. В цьому і є головний принцип генної модифікації: менше шкоди, більше переваг.

За тривалі роки досліджень я досі не знайшов переконливих доказів того, що генетично-модифіковані продукти становлять ризик для людини. У США зараз генетично змінені папая та кукурудза вже дозволені до споживання напряму. Ще більше популярних харчових інгредієнтів, виготовлених iз ГМ-культур, таких як цукор або кукурудзяне борошно, також не несуть загрози людям. З них виготовляють як основу для продуктів харчування, так і медикаменти.

Адміністрація США з продуктів харчування і медикаментів, Національна академія наук, Європейське агентство з безпеки харчових продуктів, а також численні інші міжнародні регулюючі та наукові органи дійшли того ж висновку, що і мої колеги. Ці випробування включали високі дози годування тварин для дослідження білка GE (наприклад, токсинів Bt і білків, які надають стійкість до гербіцидів). Інші тести визначали як швидко білок GE розщеплюється в шлунку.

Модифіковані культури вирощуються і споживаються американцями з 1996 року без будь-яких побічних ефектів. Хоча визнаю: оскільки детальний моніторинг споживання генетично-модифікованної їжі людьми не ведеться, можливо деякі побічні ефекти, такі як харчові алергії, лишилися непоміченими. Проте такі випадки не розповсюджені. А ось те, що програми генетично модифікованих рослин допомогли кільком країнам, що розвиваються, подолати перманентний голод — факт. І варто зважати на те, що кліматичні умови у світі змінюються. Деякі види рослин, які раніше були характернi для Європи, невдовзі не зможуть тут рости. Для них буде надто спекотна та посушлива погода. Тому ми маємо вже зараз подбати, аби мати альтернативу, коли цей час настане.

Наведу приклад того, як генетично-модифіковані рослини можуть зберегти стійкість певної екосистеми. У Північній Америці останніми роками надзвичайно знизилася популяція метеликів монарх. Одна з багатьох причин цієї проблеми — винищення на полях Середнього Заходу США рослини, відомої, як молочай. Ця рослина, яка є основним джерелом їжі для метеликів, вважається бур’яном. Фермери використовують гербіциди для боротьби з нею. Використання рослин, які мають стійку до бур’янів систему коренів та пагонів, дозволило б не обробляти усі поля гербіцидами і винищувати молочай навіть там, де непотрібно, аби він не сіявся на поля. І не ставити на межу знищення популяції метеликів. Звісно, всі аспекти генетично-модифікованих рослин та тварин треба буде досліджувати ще довгі роки. Але я не сумніваюся: при обережному підході цю технологію можна використати з великими перевагами.