«Золото» на нервах

Не потрібно жодних збільшувальних приладів, аби побачити, що біатлон залишився в Україні єдиним зимовим видом спорту, котрий здатен дарувати своїм уболівальникам яскраві емоції. На Олімпіаді в Сочі-2014 вітчизняні біатлоністки відвантажили українським фанам «гору позитиву», здобувши там титул найкращої естафетної команди. І ось знову — чергова нагода для великих емоцій. На п’ятому етапі Кубка світу, який минулими вихідними завершився в Рупольдингу, наші дівчата підтвердили здобуте два роки тому звання «золотої четвірки».

Згідно з календарем, п’ятий етап КС мав відбутися в Обергофі, але через відсутність там снігу еліта світового біатлону два поспіль етапи змагалася в Рупольдингу. Спочатку — у рамках 4-го «туру» — спортсмени пройшли спринт, «персьют» та мас-старт; потім, уже по знайомих «стежках», вони бігли індивідуальну гонку та естафету. І якщо за підсумками Рупольдинга-1 найбільше компліментів дісталося капітану української чоловічої збірної Дмитру Підручному, то Рупольдинг-2 став місцем яскравого тріумфу нашої жіночої команди, котра в напруженій боротьбі з німецькою збірною виборола перше в сезоні «золото» Кубка світу для українського біатлону.

Варто відзначити, що головним творцем цього успіху стала неперевершена Олена Підгрушна, з іменем якої, до слова, пов’язані всі без винятку здобуті вітчизняними біатлоністами медалі КС-2015/2016. Завдяки міцним нервам, добрій підготовці та, що головне, величезному досвіду капітан «синьо-жовтих» у боротьбі зі значно швидшою за себе суперницею змогла відстояти лідерську позицію.

«У момент фінішу Олени я ще раз відчув гордість за те, що в нас є такі спортсмени, які кожного разу по-новому змушують нас переживати успіхи», — сказав президент ФБУ Володимир Бринзак.

Попри річну паузу у виступах на найвищому рівні, Підгрушна на одному диханні (без промахів — на вогневих рубежах та зривів — на дистанції) пройшла заключну частину естафети. Після останньої стрільби у лідера української збірної в запасі було близько восьми секунд переваги над німкенею Лаурою Дальмаєр, проте, відчутно переважаючи українку в швидкості, до фінішної прямої господарка траси змогла нівелювати фору. Утім на всі 100% скористатися своїми швидкісними перевагами Дальмаєр не змогла.

Сівши на фінішній прямій українці «на хвіст», господарка траси дуже довго готувала обгін. Коли ж вирішила йти на випередження, Підгрушна, як вправний гонщик «Формули-1», миттєво перекрила суперниці траєкторію, змусивши ту в розпачі бити палицею по снігу. Одразу після переможного фінішу українська команда стала об’єктом масового гніву місцевої «торсиди», яка вважала, що Підгрушна всупереч правилам заблокувала рух до «золота» німецькій «естафеті». Проте згодом Дальмаєр мусила перепросити за своїх співвітчизників, наголосивши, що сама помилилася зі стратегією обгону.

Усієї цієї метушні та нервів на фініші українська команда могла уникнути, якби на третьому етапі Валентина Семеренко не заробила штрафне коло. Завдяки ювелірній роботі на двох перших етапах Ірини Варвинець та Юлії Джими перед Валею відкрилася перспектива «спокійної прогулянки», проте все зіпсували чотири промахи під час стрільби лежачи, впродовж якої сумчанка так і не змогла закрити останню мішень. «Після попереднього виснажливого сезону Валентина ніяк не може відновитися, продовжуючи, так би мовити, шукати себе», — Володимир Бринзак пояснює нестабільність спортсменки, яка, в підсумку, таки зуміла повернути «синьо-жовтих» на перший щабель протоколу. Дещо в цьому плані допомогла Семеренко білоруска Надія Писарєва, яка, вийшовши вперед, не витримала високого темпу і ближче до фінішу практично припинила рух...

Додамо, що для чоловічої команди в Рупольдингу, яка після трьох етапів претендувала на квіткову церемонію, джерелом вогневої нестабільності був Дмитро Підручний, який на одному рубежі примудрився заробити аж три штрафнi кола.