Всесвіт булави

Масштабна мистецька програма «Моя подивогідна країна» стартувала в Одесі. Відомий Івано-Франківський меценат Віктор Вінтоняк, який курирує проект, переконаний, що творчий зміст його складових допоможе кожному українцеві по-новому подивитися на свою культуру, відкрити її нові грані, відчути гордість від того, що причетний до такої могутньої мистецької спадщини. «У нас — дивовижна країна, — каже він. — Навіть попри те, що в Україні триває збройний конфлікт, вона не перестає дивувати, творити, пульсувати творчістю, давати приклад іншим країнам. Наша сила — у давній культурі, яка об’єднує мільйони людей, надихає. Цей духовний фундамент має стати основою оновленої країни».

Центральна подія програми — виставка «Люди, які творять епоху», на якій представлено авторські футбольні булави... грузинського драматурга, режисера, художника Рагулі Власідзе. Він уже двадцять років живе в Україні й свої творчі сили спрямовує на те, щоб піднімати українську культуру, поширювати її досягнення й прославляти своїми ексклюзивними роботами. Саме в нашому краї митець зміг реалізуватися творчо. Чому саме булава стала предметом його уваги? Звісно, тому, що це історична приналежність саме українського народу, та поштовхом стала подібність до футбольного м’яча.

Усе починалося під час підготовки й проведення Чемпіонату з футболу Євро-2012. Можна сказати, інтуїтивно майстер, що зробив з булави витвір декоративно-прикладного мистецтва, вийшов на горизонти узагальнення. Грузин, носій культури іншого народу, він органічно увійшов у поле іншої культури, цікаво переосмислив її, тому твори, що виходять iз-під його рук, реально умасштаблюються. Рагулі Власідзе пропонує сприймати м’яч як найменшу молекулу, яка в уяві здатна перетворитися на земну кулю. Так і він iз першого маленького атома розпочинає творити власний «круглий» всесвіт, в якому мистецтво не просто перетинається зі спортом, ці стихії взаємопроникають і збагачують одна одну.

Булави-м’ячі Рагулі Власідзе «накачані» українським повітрям, енергією любові, творчості, гордістю за країну, натхненням і надією на те, що планета на ім’я Україна, наче переможний гол, вцілить «у дев’ятку» й надалі набиратиме нові, потужні оберти вільного, гідного існування. Власідзе розробив і виготовив за допомогою лиття рідкою коломийською глиною 24 булави, кожна вагою 5 кг. Власноруч оздобив рельєфом, контррельєфом, ритуванням, зобразив на них стародавні українські традиційні символи, вигадливо співвідніс зображення на булаві з родом заняття особистості, якій присвячено витвір. Тому кожна з них — ексклюзивна й унікальна: Великий Кобзар, Ліна Костенко, собор Святої Софії, футбольний тренер Валерій Лобановський, легкоатлет Сергій Бубка, боксери-брати Кличко, а ще булави,присвячені журналістам Українського радіо, українським будівельникам, що зводили спортивні споруди. Усі булави супроводжуються авторськими літературними афоризмами.

Митець працює над тим, щоб число булав його колекції досягло ста експонатів з присвятами видатним гуманістам України i світу. Поповнення на одну відбулося під час виставки в Одесі. Усі, хто прийшов на відкриття експозиції, змогли залишити на глиняній заготовці булави своє зображення. Здебільшого одесити малювали українські символи, герб, візерунки вишиванок i писанок, об’єднало ж усе написане таке бажане слово «Мир». Згодом, в умовах майстерні, скульптор випалить цю булаву і в переліку з’явиться 25-та — «Керамічна перлина Чорного моря».

Інший зал Одеського музею західного і східного мистецтва було віддано під ще одне унікальне зібрання. Щоб поширювати суто національні техніки — косівської та васильківської керамік, Рагулі Власідзе орнаментально розробив i надихнув майстринь на створення сувенірних серій булав малих форм під назвою «Гуцульська рапсодія» та «Зоре моя вечірняя». У колекції — 100 булав, кожна з яких розміщена у спеціальній дерев’яній скриньці, у свіжому запашному сіні й має особистий номер та сертифікат. Певно, завдяки цій колекції працівники музею, які вперше за роки існування закладу у своїх залах розмістили таку суто національну виставку з карпатського краю, зазначали: «У нас «запахло» Україною!».

У рамках програми «Моя подивогідна країна» Рагулі Власідзе був представлений і як драматург. Відбулась презентація його трилогії для театру «Провінційне пекло», фрагменти з якої прочитали актори Одеського українського драмтеатру імені В. Василька.

Цікавою була й виставка «Знамено любові» фотохудожника Юрія Рильчука з Івано-Франківська. На світлинах застигли миті любові народу до українського футболу. Символічно, що форму гравців української збірної українки в національних строях перуть у швидкоплинній карпатській річці. І нічого, що на вулиці -30 градусiв, усі зігріті наснагою й любов’ю...

А найдовгостроковішим виглядає проект програми «Навчання української творчої молоді у Тбілісі». Фонд «Творча Україна ХХІ сторіччя» збиратиме кошти, які можна було б спрямувати на поїздку української молоді до Грузії.

Тим часом подорож містами України розпочато, старт відбувся в Одесі. Рагулі Власідзе зазначив: «Саме з Одеси ми піднімаємо якір нашого проекту. І маємо надію, що одеський творчий вітер збагачуватиме своєю енергією наші вітрила на шляху до українських і європейських міст. Адже головна мета нашої програми — доносити до людей красу української культури».