Без партійних протеже

Проблема України не в тому, що чергова влада виявилася відверто неспроможною успішно вирішувати поставлені перед країною і суспільством завдання. Проблема українців у тому, що в неефективної влади немає ефективної альтернативи.

Якби була реальна альтернатива, вже ця влада не могла б собі дозволити бути настільки непрофесійною, корумпованою та лицемірною.

Коли навіть США за допомогою створення неймовірно токсичного середовища навколо Шокіна не змогли змусити Порошенка позбутися лояльного і слухняного Генпрокурора — це вже діагноз.

І продовжувати просто критикувати цю владу вже немає великого практичного сенсу. З цієї причини весь фокус уваги суспільства потрібно переносити на тих, хто зобов’язаний вплинути на стан справ у країні і кому ця влада може дістатися вже в найближчому майбутньому.

Досить подивитися на груповий склад і рейтинги провідних політичних сил України, щоб зробити два висновки:

1. Народ уже нікому з нинішніх політиків не вірить.

2. Суспільство не бачить принципової різниці між старою елітою та «новими обличчями».

«Нові обличчя» демонструють ту саму відсутність стратегічного мислення, включаючи нерозуміння специфіки історичного моменту, і відсутність ефективного креативного політичного менеджменту.

Рейтинг того ж Демальянсу — об’єктивний процентний показник ефективності та політичної професійності щирих демократів.

Більшість щирих борців зі старою системою де-факто прикрила собою нікчемність політичних сил старої еліти і допомогла цим силам імітувати реформи.

На превелику радість Порошенка, Яценюка і тих корупціонерів, які стоять за ними, вони можуть дозволити собі й далі брехати і маніпулювати — реальної альтернативи їм усе одно немає.

Проблема не в тому, що в умовно стабільній країні можуть бути чергові дострокові вибори. Проблема в тому, що при такій якості політичних сил ці вибори нічого принципово не змінять.

Чого всі чекають?

Уже друга кулуарна зустріч олігархів свідчить про те, що багаті люди України почали відчувати, до якого результату стара система влади призведе економіку України в цілому і їхній бізнес.

Щоправда, поки не схоже, що серед олігархів знайшовся хоча б один, хто б розумів, що уникнути революційних потрясінь і забезпечити справжню стабільність і прогнозованість великий бізнес зможе тільки спільними зусиллями з малим і середнім бізнесом та за підтримки більшої частини суспільства.

Гра в елітарні закриті суспільства може дуже дорого коштувати олігархам. Але якщо олігархи, які вже втратили велику частку вартості своїх активів, хоча б заворушилися, то чого чекає український дрібний і середній бізнес? Коли платоспроможний попит населення — основа їхнього доходу — впаде остаточно?

Чи дрібний та середній бізнес сподівається, що Порошенко та Яценюк раптом дивним чином зміняться і почнуть діяти відповідально і професійно? Чого чекають усі українці?

Наталія Яресько разом з Яценюком, Порошенком і депутатами ВР уже фактично здали в міжнародний ломбард ціле покоління дітей. Кілька десятків років діти українців змушені будуть або животіти на межі бідності, або платити фантастичні відсотки.

І що взамін? Такою ціною Україна модернізує свою економіку? Або такою ціною створено сотні тисяч нових робочих місць?

Ні. Вся економічна «стратегія» — дожити до чергового траншу МВФ і вийти на нові ринки запозичень.

Навіщо українці народжують дітей? Щоб розплатитися ними за бездарність і корумпованість влади? Всі готові прийняти на себе таку карму?

Так чого чекають великий, малий та середній бізнес, усе суспільство? Які перспективи вони бачать для себе при політиці нинішньої влади?

Альтернатива

Ті, хто не хоче остаточно втратити свої активи, свої доходи і майбутнє своїх дітей, просто зобов’язані негайно переходити від слів до справи. Великому цивілізованому бізнесу життєво потрібна стабільність і прогнозованість. Щоб їх забезпечити, необхідні механізми ефективного контролю суспільства над владою і реальне правосуддя.

В ефективному контролі над владою і реальному правосудді не менш зацікавлені й представники малого та середнього бізнесу, і мільйони пересічних громадян. Усім потрібна розвинута процвітаюча економіка.

Загальний інтерес — загальні зусилля. Взаємний контроль. Рухатися треба одночасно у двох напрямках.

Техзавдання на реформи

Представники великого, малого та середнього бізнесу, громадських організацій, а також громадські активісти збирають форум. Ті представники великого бізнесу, хто не довіряє нейтральним професіоналам і вважає, що ставку можна робити тільки на кишенькових політиків і чиновників, у форумі не беруть участі. Таке представництво дозволить максимально збалансувати інтереси та об’єднати зусилля, достатні для швидкого успішного просування кардинальних реформ.

Перше завдання форуму — створити експертні групи професіоналів мінімум за чотирма напрямами: економіка / податки, контроль суспільства над владою, реальне правосуддя, боротьба з корупцією.

Склад експертних груп повинен викликати довіру в усіх сил, представлених на форумі.

Завдання експертних груп — до наступного форуму створити перелік ключових, найбільш принципових конкретних механізмів, реалізація яких дозволить успішно вирішити поставлені завдання в кожному напрямі. Не назв законів, а саме механізмів.

Впровадження цих механізмів у цілісному системному вигляді, без спотворень, стане основою програми дій.

Механізм реалізації

Навіть найкращий план тільки тоді чогось вартий, коли є ефективний інструмент його реалізації. Тому другим найважливішим завданням форуму має бути рішення зі створення політичного механізму, здатного успішно втілити в життя програму, розроблену експертами.

Якщо будь-яка з існуючих партій викликає довіру у всіх груп, представлених на форумі, її залучають як політичного підрядника для виконання певних завдань. Із відповідним фінансуванням і контролем. Якщо такої партії немає — приймають рішення про створення нової. Ця політсила повинна буде відразу ж почати якісну трансформацію політичної системи України.

У країні нарешті повинна з’явитися справжня, а не фасадно-декоративна системна опозиція. Головним завданням її буде реалізація системних програмних положень і ефективний контроль, а не скинути за будь-яку ціну існуючу владу і зайняти її місце.

Не варто боятися спекуляцій на тему опозиції під час війни. Під час Другої світової Англію рятував Черчілль, який був не в коаліції, а в жорсткій опозиції до «миротворця» Чемберлена.

Цілком імовірно, що коаліція почне діяти на порядок ефективніше, коли побачить перед собою реальну альтернативу в особі впливової системної опозиції.

Керівництво політсили повинно мати свободу дій в оперативних питаннях, але при цьому повністю відповідати за результати, в тому числі й проміжні.

Це керівництво в жодному разі не повинно формуватися за квотним принципом. Такий досвід, крім іншого, дозволить у майбутньому швидко сформувати уряд із політично нейтральних професіоналів, а не партійних протеже. Контролювати дії політсили може наглядова рада з представників сил, представлених на форумі.

Таке представництво і така підтримка за нинішніх умов роблять абсолютно реальним досягнення новою політсилою рейтингу мінімум 20-25% за півроку.

Чому Захід тримається за нинішню українську коаліцію. Тому що вона — рак на безриб’ї.

Але якщо на українському політичному горизонті з’явиться дійсно впливова системна і відповідальна політична сила, яка відповідатиме за свої слова не так, як Порошенко або Юрій Луценко, міжнародні партнери зможуть полегшено зітхнути. І тоді символом євроінтеграції перестане бути примітивний рівень безвізового режиму.

Геннадій ЛЮК

(сайт «Українська правда»)