Ящик із «вати»

На жаль, для багатьох на свята чи не єдиною розвагою лишається телеперегляд. Новорічний ефір рейтингових телеканалів у концентрованому вигляді показав, що російська мова й калькування з російської попси — їхнє, менеджерів вітчизняних «кнопок», всьо. Це тоді, коли Російська Федерація відібрала в України Крим, російські найманці стріляють у наших вояків на Донбасі і прямує наша країна в напрямку Європи.

Емоційно телепрограми новорічної ночі обговорювали у соціальних мережах. «Судячи з новорічного етеру, рашистські телеканали остаточно прибрали з України заради того, аби згодувати нашому глядачеві гіршу копію тих самих московських програм, — констатував у «Фейсбуцi» журналіст Олег Оленюк. — От що ми бачили в новорічну ніч на найрейтинговіших «кнопках»? Примітивну копію «Голубого огонька» на «Інтері», яку чомусь назвали «Поверь в мечту», банальщину від «95-го кварталу» на «Плюсах», а після цього примітивну комедію за участю дикторів і журналістів «1+1», зняту мовою окупанта та ще й за сценарієм, гідним рівня учня 8-го класу середньої школи (були часи, коли учні самі писали сценарії шкільних вечорів). На «Новому каналі» — російські фільми за участю санкційних акторів, на ICTV — нові російські мультфільми, на «ТЕТ» — серіал «Віталька», де єдиного україномовного героя виставляють як недоумка. І лише ахметовська ТРК «Україна» пустила не першої свіжості програму з елементами мюзиклу, де домінувала українська».

У своєму блозі на site.ua казкар-письменник Сашко Лірник констатував: «Кожен місяць, день, кожна година, прожита без «русского міра», віддаляє нас від окупації. Військової і духовної. Причому духовна окупація страшніша і підступніша. Саме вона породжує сепаратизм, колаборацію і ненависть до українців і України.

Проживши такий важкий рік, рік боротьби і війни, рік, у якому гинули наші воїни-захисники, надіявся, що щось змінилося на краще хоча б у тій сфері, яку найпотрібніше змінити. Маю на увазі найперше телебачення, бо воно найбільше впливає на свідомість народу і є найсильнішою зброєю в цій війні. Перемикав телеканали весь вечір і всю новорічну ніч. Гавно кацапське. Стало гірше, ніж при бандюковичi. Україна зникла з телебачення зовсім».

Далі Сашко Лірник розмірковує: «Очевидно, що запущений новий проект окупації, так звана «друга хвиля». Проект iз побудови неукраїнської України. Суцільні русскоязичні передачі і шоу, в яких українська мова звучить винятково для означення якихось придурків чи ідіотів. Повитягали з нафталіну всяких кацапських ідолів і решту гавна. Ніби не існує в природі такого явища, як переклад і дублювання. Як ви хочете мати захисників України, якщо виховуєте дітей на російських мультфільмах і попсі?

Окрема тема — «гумор». Вас не тягне блювати від суцільної «кварталізації» українського інформаційного простору? Спочатку ніби і нічого, а далі стає огидно. Невже немає українців в Україні, щоб поспіль транслювати це лайно? І день і ніч? У нас війна, дебіли, не забули? (...) Не змогли захопити танками і «градами», то захоплюють телевізором і газетами».

З цього приводу медіа-експерт Наталія Лiгачова не стримувала у «Фейсбуці» емоцій: «Ні, сорі, але тато Марії Яремчук, думаю, зараз перевернувся у домовині. «Нравится мне» — «шедевр» російської попси, с «лишь бы голой ходить пред тобою» й «пиццу тебе приготовлю»... Обезлюднення українських співаків, це жесть. За які гонорари, блін, на такий сором?»

«Те, що демонстрували телеканали в новорічну ніч, збурило всіх українців. Жодної української програми, все для «рускоязичних», — констатував Валерій Колесник. — Це переповнило чашу терпіння, що накопичувалась останній рік. Дехто говорить — плюньте на той телевізор, краще почитайте книгу або знайдіть щось в інтернеті. Так, але комп’ютер чи книгу ніколи не замінить телебачення для більшості людей. Для кожної справи — свій час і місце». Зауваживши, що всі «кнопки» належать олігархам, він пропонує позбавити кремлівських запроданців монополії на четверту гілку влади.

«Новорічна ніч на телебаченні вже вкотре оголила питання, яке озвучується уже багато років активними середовищами: відсутність на телебаченні української мови, — вважає громадський активіст Юрій Дзямулич. — Тобто, телебачення для українців практично відсутнє. Винятком є хіба новини, та і то не на усіх каналах. І йдеться не лише про найбільш проросійські телеканали, а про усі загальнонаціональні «кнопки». Як бачимо, за два роки ніби проукраїнської влади справи не лише не покращилися, а й погіршилися».