Ярослав Дереґа за освітою англійський філолог, викладав англійську в дитячих садочках, школах та у Львівській політехніці. Водночас опанував німецьку, італійську та французьку і в середині 1990-х заснував багатомовний театр «Фієста», де діти разом з дорослими гралися-опановували водночас декілька мов. Я.Дереґа вважає, що братися за вивчення іноземних треба щонайменше з двох мов, а краще — з п’яти. Внаслідок цього діти здатні вже за десять репетиційних занять «весело і безболісно» опанувати нову мову.
«Фієста» багато гастролює світом зі своїми виставами-майстер-класами. Ще на початку 2000-х докотилася до Кембриджа, де у славетному університеті відбулася апробація Дереґової театро-ігрової методики «Мова як текстуальний жест (мова без граматики)», котру визнано там як «природно-ефективну». Сам «головний режисер» стверджує, що не лише вчить, а й вчиться: внаслідок усіх тих гастролей здатен тепер перекладати зі шведської, данської, норвезької, нідерландської, фламандської, португальської, румунської, польської, білоруської, болгарської, чеської, хорватської, сербської, македонської, словенської, словацької мов.
Коли син Роксолан закінчив університетський курс арабської, обидва зацікавилися ще й китайською — відбули до Піднебесної, де старший намандрував за два роки 20 тисяч кілометрів, вивчаючи мову за власною методикою у повсякденному спілкуванні, а молодший опановував китайську на академічних курсах у Пекіні. Відтак, китайська додалася до репертуару «Фієсти» і також лишила по собі організаційні сліди: у Швеції, наприклад, вивчення китайської за методикою Дереґ запроваджено у дитсадках та початкових школах.
Водночас виходять кілька книжок Ярослава та Роксолана Дереґ із нетрадиційного опанування китайської мови. 2006-го та 2010-го ті феєричні підручники відзначалися на Форумі видавців у Львові. Торік навіть висувалися на Премію Тан (Тайвань) зі світової синології. Аж ось вийшла книжка у Німеччині й готуються видання в Англії та Франції. А влітку вийшло чергове українське перевидання «Знаків неба» — цього разу в київському видавництві «Юніверс».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
