Валерія Мікульска. (каналу «Інтер».)
П’ять маршрутів від Валерії Мікульської, ведучої рубрики «Україна вражає!» проекту «Ранок з Інтером»
— Канікули вдома! На язиці крутиться знайоме всім: «Не знаєш як? Запитай мене!» Отже, домашній відпочинок... Ні, не на дивані, не прилипнувши до святкового столу чи телевізора, а в дивовижній подорожі в один iз мальовничих куточків рідної країни. «По враження необов’язково їхати за кордон» — ось вона, наша головна ідея і, якщо дозволите, девіз. Адже зараз, не завтра, не через рік, не потім, а саме у ці вихідні час відкривати її, нашу Україну. Повірте, за кілька сезонів рубрики «Україна вражає!» на телеканалі «Інтер» я не раз ловила себе на думці: «А я і не підозрювала, що у нас є такі місця, такі люди, такі краєвиди!» До того ж усе так близько, без віз, болісного вибору готелів і, що важливо нині, дешево. Так що вирішуйте і пакуйте валізу! Справа за малим — вибрати, куди ж відправитися по враження.
Квиток у минуле
Вам теж у дитинстві хотілося опинитися в середньовіччі? Там, де співали гострі шпаги, шурхотіли пишні спідниці, де влаштовували розкішні бали і читали романтичні вірші. Ух! Перш ніж купувати квитки, скажімо, у Великобританію, раджу побувати у Хотинській фортеці — одному з найстаріших і «найвитриваліших» фортів в Україні. Перші згадки про неї — з XI століття. За тисячу років ця фортеця була бажаною здобиччю для більш ніж десятка різних королівств, царств та імперій. Володіли цими чудовими краєвидами і міцними стінами давньоруські князі, поляки, молдавани, турки. І кожен із господарів змінював зовнішність Хотинської фортеці на свій лад. У часи володарів-мусульман там навіть французькі архітектори творили.
У здоровому тілі — здоровий дух
Так і проситься крилате Гайдаївське: «І тебе вилікують, і мене вилікують». Звичайно, вилікують! А ще — оздоровлять, загартують і попередять усілякі хвороби. Україна — в списку найбагатших у світі країн із природними оздоровницями. Ви ще збираєтеся до Карлових Вар? Не бували ви у наших Лумшорах!
Це один iз багатьох, але, мабуть, наймальовничіший бальнеологічний курорт. Пам’ятаєте казку про Горбоконика? Оздоровчі процедури тут ну дуже схожі: купання у цілющій мінеральній воді у величезних чанах. Причому «варитися» в них можна цілий рік! Навіть коли на вулиці міцний мінус.
На уїк-енд — до ведмедів
«А як ти провів ці вихідні?» — «Ведмедів морквою годував». Хочете такого діалогу у своєму офісі? Ви взагалі уявляли, як це — зустріти ведмедя в лісі? Вражаюче! Тим більше, що ви — в повній безпеці. Всього лише 15 кілометрів від туристичного селища Міжгір’я — і ви в унікальному ведмежому «санаторії». Єдиний у країні парк, де виходжують ведмедиків iз важкою долею. У кожної тварини — своя сумна історія, але у всіх — світле і щасливе майбутнє на волі. Працівники ведмежатника вивчають поведінку вихованців і поступово привчають їх до природного середовища. Цікаво поспостерігати? Тоді беріть дітей — і гайда в Карпати! Всього 10 гривень за вхідний квиток, проте море вражень гарантовано.
Різдвяне небо над Кам’янцем-Подільським
Це місто, відоме багатьом, — місто-музей, одне з найкрасивіших і найдавніших в Україні. Під Новий рік і Різдво він схожий на пряник. Навіть якщо не буде припорошений снігом, — щедро оздоблений родзинками зi святкових гірлянд та яскравих куль. Пам’яткою історії чи культури красується, мабуть, кожна з тутешніх вулиць. Будапешт? Прага? Так ні ж, наш рідний Кам’янець-Подільський. Їдьте надихатися! А втомитеся від прогулянок — летіть! Щорічно з 4 по 8 січня у Кам’янці проходить фестиваль повітроплавців. А ввечері вирушайте на костюмоване дійство до Старої фортеці.
Наймиліші нащадки Дракули
Дірка у землі — це від нечистого. Так у давнину вважали наші пращури. Напевно, тоді сучасна територія Тернопільської області була найзагадковішим краєм України. Якщо зробити такий собі геологічний рентген цих земель, то, думаю, вони будуть схожі на величезні шматки сиру. Область буквально порита печерами, тут їх близько сотні. Я пропоную відвідати одну з найзагадковіших і найбезпечніших — печеру «Вертеба», що неподалік містечка Борщів. Там дивовижне печерне місто посеред звичайного сільського поля.
Кажуть, багато століть тому це підземелля в Тернопільській області стало притулком для стародавнього трипільського народу, який, як відомо, одного разу просто зник. Куди? Навіщо? Це досі залишається для нас загадкою. Але нібито саме в цьому місці знайшли останні сліди цих кочових хліборобів. Галереї печери справді нагадують просторі кімнати. Щоправда, тепер тут живуть тільки кажани. Так що, милі дами і дівчата, тримайтеся. Такої концентрації крилатих гризунів ви ще не бачили. Але це наймиліші нащадки Дракули, яких я зустрічала.
Словом, у який би куточок України ви не поїхали у святкові дні, я впевнена, ви знайдете щось справді вражаюче та повернетесь додому з незабутніми спогадами. Адже наша країна дійсно вражає. Потрібно тільки захотіти її по-справжньому побачити і полюбити.
Цікавинки від Наталії Щуки, ведучої рубрики «Мій путівник» у програмі «Сніданок з «1+1»
Від трембітаря до сировара
Якщо хочеться української екзотики, звичайно, варто вирушати до наших Карпат. Але тут стільки неймовірних місць, що і за тиждень половину не об’їздити. Тому варто спланувати маршрут подорожі та обрати найцікавіше.
У Верховину, наприклад, варто приїхати хоча б заради хати-музею трембітаря. Пригода у вас розпочнеться ще задовго до того, як ви переступите поріг господи. Адже будинок розташований на висоті майже 800 метрів над рівнем моря. Самі розумієте, добратися туди можна лише пішки, і це, як на мене, робить подорож ще цікавішою. Після того як ви, захекавшись, дійдете до вершини гори і переступите поріг хати трембітаря, розпочнеться кульмінація. Господарі дому не просто гостинні, вони добрі і надзвичайно талановиті люди! Навчать вас грати на всіх музичних інструментах — тут їх колекція. А далі розпочнуться танці, а після — частування. Стіл накриють, як для найбажаніших гостей. Грошей за свої старання господарі не беруть, кожен дає стільки, скільки вважає за потрібне.
Ще одне з неймовірних селищ у Карпатах — Колочава. Тут є аж двадцять пам’ятників і більше десяти музеїв. Крім цього, місцевий селянин створив власну ферму, де зібрав дві тисячі (!) різних птахів. Їх можна розглядати, годувати і навіть купувати, якщо у кишенях буде багато грошей (птахи екзотичні, тому коштують недешево).
Хочете швейцарського сиру в Україні? Тоді вам у село Нижнє Селище. Тут розташована унікальна сироварня. Спробувати смачний та якісний сир чи купити його ви зможете на виробництві. Знайти його нескладно — просто запитайте у селян. А з Нижнього Селища рухаємось до поселення з назвою Велика Копаня. Там на маленьке село — вже майже 60 пар близнюків. І вони продовжують народжуватися! Місцеві стверджують, що причина цього — місцеве джерело з мінеральною водою. Для нього вже навіть бювет облаштували, тож зможете набрати цілющої води.
У селі Ботар, яке складно знайти навіть на картах, працює єдиний в Україні дегустаційний зал леквару — карпатського повидла. Його головна особливість — фрукти та ягоди не доводять до кипіння, тому вони зберігають максимум вітамінів. У Ботарі можна спробувати також натуральні ковбаси і бути впевненим, що їсте м’ясо, а не папір. Роблять продут із м’яса унікальних тварин — угорських сірих корів. Молока ці тварини не дають, а їхнє м’ясо має унікальні властивості, завдяки яким покращується кровообіг в організмі людини. Сусіди корів на фермі — свині мангалиці, вони — волохаті та кучеряві, мають смішний вигляд. Тварини витриваліші, ніж звичайні свині, а м’ясо кучерявих — корисніше. Господар ферми стверджує, що у м’ясі мангалиць немає холестерину і його можуть їсти навіть хворі на діабет. Доступ на цю ферму відкритий, але напередодні краще домовлятися про відвідування із власниками особисто.
Заряд бадьорості
Я народилась у Хмельницькому і вже звикла, що його називають містом-базаром. Жартують, що тут половина населення живе у наметах та контейнерах. Нехай частина правди у цих твердженнях є, але, крім речового ринку, в місті багато цікавинок. Перша і моя улюблена — це місцеві «вуличні дівчата». Так себе називають учасники клубу «Бадьорість». Це милі жіночки, здебільшого пенсійного віку, які займаються зарядкою на набережній Хмельницького. Керує цим клубом Галина Борисівна, яка не зізнається, скільки їй років, але, за моїми підрахунками, — далеко за сімдесят. Пані Галина розробила комплекс вправ, які позбавляють болю в попереку. Але найголовніше те, що ця чарівна бабуся з легкістю продемонструє вам свій фірмовий шпагат і покаже кілька вправ, які ви навіть у двадцять не зможете повторити без спеціальної підготовки. Я вважаю, що побувати на заняттях цього клубу просто необхідно, якщо ви будете у Хмельницькому. Це заряд бадьорості на весь рік — як мінімум. А ще хороший стимул займатися спортом та вести здоровий спосіб життя, аби у 70 років вільно рухатися, бігати, вести активне життя, а не лежати вдома на дивані і скаржитися на погане життя.
Крім цього, у Хмельницькому нещодавно відкрили єдиний в Україні музей фотомистецтва. У ньому зібрали більше 2,5 тисячi експонатів. Цікаво, що майже всі — в робочому стані. Гордість музею — український апарат 1934 року, він був першим серійно виробленим фотоапаратом в нашій країні. У музеї ви можете сфотографуватися усією родиною або ж навіть влаштувати повноцінну фотосесію для себе. Для цього є усі умови.
У будинку з бджолами
Відкриттям минулого року для мене особисто стало місто Трускавець. У санаторії «Молдова» створили спеціальну кімнату «Мертве море». Що це означає? Місцевий винахідник змайстрував спеціальний апарат, який викидає у повітря позитивні іони, а вони створюють лікувальний ефект на організм людини. Крім цього, у кімнаті відтворили клімат справжнього Мертвого моря: + 38-40 градусів, вологість 20-25%. Тут вас щедро намастять грязями, які дійсно привозять із Мертвого моря, і в такому стані ви будете релаксувати 45 хвилин під приємну музику. Я пробувала лише одну таку процедуру — після неї шкіра стала дуже гладкою. Для закріплення ефекту рекомендують зробити мінімум п’ять процедур. У Трускавці також рекомендую спробувати «Мачанку» — традиційну місцеву страву, яку готують у кафе чи ресторанах з українською кухнею.
А поблизу Трускавця, у селі Опака, створили розважальний центр для туристів. Його також варто відвідати, якщо вам не страшні місцеві дороги, бо вони справді лякають. В Опака ви можете побачити форелеве господарство, самі спіймати рибу і одразу її засмажити. Також для більш сміливих тут побудували цiлорічну трасу сноутюбінгу. Прокататися може кожен без обмежень у віці. Кому мало релаксу — до вашої уваги будинки з бджолами. Але взимку вони сплять, тож дзижчання вам не вдасться почути. Але запах у дерев’яних будинках такий, що ви не захочете виходити.
Музейні трамваї і зоопарк
Рівне — чи не єдине місто в Україні, у якому досі їздять раритетні тролейбуси, яким уже за сорок. Вони мали б стояти у музеї, але досі перевозять пасажирів. Крім них, сюди варто приїхати принаймні з однієї причини — відвідин Рівненського зоопарку. Він, скажу вам чесно, кращий за ті, які я бачила раніше. Тут немає хіба що слона та жирафа, всі інші тварини чекають на відвідувачів. Звірі доглянуті, ситі і за ними дуже приємно спостерігати. Наприклад, дивитися на тигрів можна зі спеціального майданчика з прозорим склом. Найбільше мене вразив «Нічний світ». Це спеціальний павільйон, де можна побачити, як живуть нічні травини. Тим часом над головами відвідувачів спокійно літають кажани!
Після зоопарку, яким можна гуляти цілий день, раджу вирушати на нічну екскурсію музеєм письменника Уласа Самчука та музеєм бурштину. Ці дві локації розташовані в одному приміщенні, а екскурсії нагадують театралізоване дійство.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
Раптом ви не знаєте, скажу: Вроцлав — найтепліше місто Польщі. Тут завше, о будь-якій порі року, температура на кілька градусів вища, ніж деінде в країні. Але не тільки «температурний фактор» приваблює мандрівників: 1,5 мільйона туристів відвідують Вроцлав за рік. «Місто зустрічей» — так кажуть про нього і поляки, й ті, хто приїжджає сюди з інших країн. >>
