В Інституті літератури презентували дивовижну книжку — «Поезії» мексиканської поетки-черниці сестри Хуани Інес де ла Крус, жодного рядка якої досі українською перекладено не було.
Передмова і примітки належать докторові філології Тетяні Рязанцевій, яка і представила колегам творчість і життєпис авторки, котра, попри невідомість в Україні, є символічною постаттю іспаномовної культури — досить того, що її вважають небесною покровителькою (сестру Хуану долучено до сонму святих іще кілька сторіч тому) усіх письменників, які пишуть іспанською.
Ця креолка з Нової Іспанії (конкістадорська назва Мексики) народилася 1651 року і ще юнкою зробила блискучу кар’єру при дворі віце-короля (іспанського намісника). Та будучи топ-фрейліною (вродливою й розумною, про що згадують усі сучасники), організаторкою різноманітних інтелектуальних дискусій, композиторкою і режисеркою усіх королівських свят, раптом пішла до монастиря. Там викладала (нині стара монастирська школа має статус університету її імені) й писала книжки — поезії, п’єси, прозові трактати й навіть зладила авторську кулінарну книжку.
Відомих дослідників творчості сестри Хуани у світі чимало, близько сотні науковців та літераторів. Найбільш знаний — нобелівський лавреат Октавіо Пас, книжку якого торік випустило видавництво «Кальварія» (Львів). За її переклад Сергію Борщевському присудили престижну перекладацьку Премію імені Григорія Кочура. Він же переклав і поезії де ла Крус.
З інтерпретацій С.Борщевського мексиканська ґранд-дама постає то елегійно-чуттєвою, як уся тодішня любовна лірика, то іронічно-дотепною, особливо в численних епіграмах (наприклад про тодішню Королеву краси «міс Нова Іспанія»: «Ти така твердоголова, мов кокосовий горіх»). Цими епіграмами вона нагадує розбишацький стиль сучасних їй українських бурсаків, предків нинішніх «бубабістів». З огляду на цілий розсип афоризмів, сестру Хуану можна назвати і тогочасною феміністкою («розум для жінки — не зайвий додаток»).
Книжку випустило львівське «Видавництво Анетти Антоненко» — як перший том чотиритомового проекту, де у другому випуску презентуватимуться п’єси сестри Хуани, у третьому — її світоглядні твори, а четвертим томом буде вибраний мікс із перших трьох. Фінансується зібрання творів програмою підтримки перекладів уряду Мексики.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
