Від найдрібніших до наймудріших

«Троє поросят» і «Ле тяб бет»

Упродовж 24 років майстерно керує репертуарною політикою театру, запрошує на постановки режисерів, оновлює трупу молодими акторами, орудує роботою всіх цехів і матеріальними заощадженнями ТЮГу народний артист України Віктор Гирич. Він здійснив постановки близько 30 вистав, здебільшого за класичною драматургією, а саме «Шалений день», «Сон літньої ночі», «Вишневий сад», «Ле тяб бет», «Троє поросят», «Сирена та Вікторія», «Сон». На фестивалі «Театр. Чехов. Ялта» виставу «Вишневий сад» визнано найкращою — нагороджено гран-прі та вручено диплом лауреата в номінації «За новаторське прочитання драматургії Чехова».

На сьогодні афіша Театру юного глядача на Липках нараховує близько 45 різнопланових вистав, багата на класичну драматургію (М. Гоголь, І.Тургенєв, А. Чехов, П.-О. Бомарше, В. Шекспір, О. Уайльд, Г.-Х. Андерсон, М. Булгаков, Ж.-Б. Мольєр, Т. Вайлдер, Т. Шевченко, О. Кобилянська) і на сучасну (К. Драгунська, А. Курейчик, У. Хуб, С. Бєлов , С. Куваєв, О. Чубарова, І. Єгорова, О. Галін).

Віктор Гирич зауважує: «Озираючись на останні п’ять років, можна дійти висновку, що ми прагнемо до змістовної драматургії, яка презентує вічні проблеми буття. Ми не стали на шлях розважального театру, а розмірковуємо разом із глядачем про особистість, яка шукає себе в цьому розхристаному світі та хоче зрозуміти сенс буття. Абсолютно не важливо — це дитина, підліток чи дорослий — перед усіма постає це запитання, але не завжди вдається знайти відповідь. Як і раніше, прагнемо того, щоб кожна вистава нашого театру стала мистецькою подією, не була схожою на попередню, спричиняла пошук нових форм, стилів та напрямів у театрі. Радіємо з того, що з нами працювали талановиті режисери за цей час, які генерують ці ідеї. Завдяки цьому колектив готовий до втілення найнесподіваніших театральних форм, працювати в різних стилях, зберігаючи основне призначення — виховувати в дітях інтелігентність, уміння відчувати і розуміти світ, пробуджувати співчуття, що є основою ідеї християнства».

Овації глядачів від трьох років

Якщо вдатися ще до статистики, то за останні п’ять років чотири прем’єри здійснив Костянтин Дубінін («Роман доктора», «Королівна фантазерів», «Мольєріана», «Меланхолійний вальс»). Загалом на сцені ТЮГу він поставив 18 вистав, а останньою восени цього року відначив свій ювілей — 80 років. Не менш плідно в цей короткий термін працював режисер Максим Михайліченко («Дванадцять місяців», «Зеленими пагорбами океану», «Казкові мандри», «Над прірвою», «Чарівні сабінянки»). Він ще й актор театру, отож вистави за його участі мають великий попит у глядача. Добираючи репертуар для постановок, він зважає на запити аудиторії різновікової — від 3—4-річної малечі до 13—20-річних тінейджерів.

«Я працюю за різними професіями: викладач в університеті, актор і режисер у театрі, організовую різні заходи, працюю як конферансьє і ведучий, — зізнається Максим Михайліченко. — Моїм педагогом в університеті була Ірина Олександрівна Молостова, і ще на початку нашого навчання на акторському курсі вона наголошувала, що спектакль або ж роль мають «розмовляти» з публікою головним чином про те, що її хвилює. Тому кожною своєю роботою я намагаюся розповісти, що цікаво мені, абсолютно не претендуючи на одноосібне встановлення істини. Як режисер намагаюся вести діалог із глядачем про наболіле. Значною мірою мені допомагає акторство, адже добре розумію, чому виникають складнощі. І навпаки — вважаю, що хороший актор повинен бути режисером своєї ролі, її співавтором. Я прихильник таких вистав, де акторські роботи яскраві, логічно вивірені».

Ще одна актриса ТЮГу, яка за сумісництвом і режисер, Ірина Стежка, долучилася до коментарів. У своїх виставах «Обережно — жінки!» та «Людина і Вічність» вона намагається розмовляти з дорослим глядачем на вічні теми, проте… з посмішкою на вустах: «Останніх дві прем’єри втілені мною за драматургією Андрія Курейчика. Імпонує те, що цей автор говорить про глобальні речі з гумором, адже це легше сприймається глядачем. Тому і в першій, і в другій інсценізації ми з акторами «жартуємо», не претендуючи на істину в останній «підстанції». Загалом режисура для мене — це шлях пізнання світу. Кожною постановкою намагаюся віднайти відповіді на запитання, які мене хвилюють у даному періоді життя. Не знаю, яка проблема завтра заполонить мою душу, незалежно від того над сучасною чи класичною драматургією працюватиму, переконана — говоритиму з публікою з позиції режисера з гумором».

Також афішу театру урізноманітнили вистави запрошених режисерів, зокрема сценографа і режисера Валентина Козьменко-Делінде, що запропонував свій варіант відомої класики «Місяць у селі» за І. Тургенєвим та «Ревізор» за М. Гоголем, режисер, драматург і журналіст заслужений діяч мистецтв Ігор Афанасьєв поставив за власною п’єсою виставу «Шиндай», режисер і викладач, заслужений діяч мистецтв Дмитро Богомазов здійснив інтерпретацію за твором Т. Вайлдера «Наше містечко». З’явилися у репертуарі також цікаві інсценізації молодих режисерів Вікторії Філончук («Догоридригом»), Олександри Сенчук («Не хочу бути собакою», «О восьмій на ковчезі») та Анни Бучок («Всі миші люблять сир»).

Приклад чуйності та людяності

«ТЮГ на Липках — це перш за все чудовий колектив — дружній і відкритий, — ділиться враженнями Вікторія Філончук. — Два роки моєї роботи в театрі були сповнені яскравими миттєвостями в творчій роботі і в щоденному спілкуванні. Казка «Догоридригом», яку ми з акторами і відповідними цехами створили за короткий термін, була номінована на «Київську пектораль» і вже більше п’яти років тішить маленьких глядачів. Досвід, який я отримала в театрі, зараз дуже допомагає мені в роботі зі студентами у Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, де викладаю майстерність актора. Я завжди намагаюсь відвідувати прем’єри та радію творчим здобуткам театру».

До речі, неймовірний приклад чуйності та людяності виявив колектив театру до свого молодого колеги актора Тараса Мельничука. Цієї осені йому встановили страшний діагноз — лейкемія. Наразі він чекає на операцію з пересадки кісткового мозку в одній із клінік за кордоном. На сцені театру було зіграно не одну благодійну виставу та музичні концерти (отримані гроші надіслані на лікування), а також керівництво ТЮГу закликало й інші мистецькі колективи відгукнутися та провести благодійні заходи. Відгукнулося чимало небайдужих людей. Отже, театр у труднощах демонструє свої морально-етичні переконання.