Трилер на «Олімпійському» у стилі дежа вю

      Київське — не значить українське, але так само не значить, що слабке. Цей та інші висновки — у звіті про позавчорашній матч Ліги чемпіонів, у якому в «основі» господарів-киян вийшов лише один наш спiввiтчизник, та й той воротар, який «привіз» собі гол, а кращим у складі гостей-німців став... українець.

      На передматчевій прес-конференції наставник киян Йожеф Сабо зауважив, що, перебуваючи останніми роками поруч з Лобановським, він як тренер змінився. Але не змінилася, як ми вкотре побачили чудового осіннього вечора на «Олімпійському», довіра «коуча» до молодих гравців. Замість очікуваного Гусєва на правому фланзі Сабо для підсилення центрального плацдарму випустив у «старті» 21-річного бразильця Родольфо. Схоже, вдало зігравши в Римі, забронював собі місце серед провідної «одинадцятки» і нігерієць Айїла Юссуф. Натомість склад команди Клауса Аугенталера, що з'явився з перших хвилин на смарагдовому газоні переповненого НСК «Олімпійський», був цілком очікуваним. Україна скучила за Лігою чемпіонів і чекала перемоги своїх.

      З огляду на прикмети, можна було згадувати виграш у «Байєра» на цьому ж полі в 1999 році — 4:2 і при цьому «нефартовість» арбітра Кіма Мільтона Нільсона з Данії, який приніс «Динамо» дві домашні нічиї — з «Баварією» у півфіналі того 1999-го і з «МЮ» на рік пізніше. Отже, як у казці, перемога з повтореним рахунком 4:2 прийшла з третього разу.

      Після невеличкого хвилювання на початку матчу господарі заволоділи територіальною перевагою. Намагалися загострювати гру індивідуальними діями «чарівники м'яча» Рінкон і Клебер, але в Діого це виходило краще, натомість чемпіон світу серед молодіжних команд частіше віддавав красиві паси партнерам, ніж створював гостроту сам. Зважаючи на далеко не найкращі ігрові кондиції Верпаковскіса та Шацьких, який з'явився в другому таймі, приходило усвідомлення, що основна наша сила цього вечора — півзахист. Так воно й сталося. Неперевершений у цій грі Рінкон після півгодинної «розминки» прокинув м'яча поміж ніг гравця збірної Німеччини — Фрайєра — і більярдним пострілом уразив дальній кут воріт Бутта. Гострота ж у володіннях Шовковського виникала здебільшого після стандартів у виконанні «фармацевтів». Небезпечні навіси новачка «Байєра» — поляка Кржинувека — змушували затамовувати подих, а дальній постріл аргентинця Понте прийняла на себе поперечина «бессарабських» воріт.

      Те, що відбувалося в другому таймі, зазвичай полюбляють вболівальники, але не тренери. Відразу по перерві німці активізувалися, але, подовгу тримаючи м'яч, особливо Шовковського не турбували. Суттєвий вплив на сценарій матчу мав вихід на поле Андрія Вороніна. В цей момент кількість українців у складах обох команд зрівнялася: по одному. Тож, коли Ігор Суркіс заявив після гри, ніби саме «менталітет» змусив «Динамо» грати на утримання рахунку, у застосуванні до інтернаціонального київського колективу це прозвучало недоречним. Рахунок таки змінився не на користь киян: Юссуф випустив з-під контролю Понте, удар якого наш воротар відбив просто на ногу партнеру по збірній. Каддурі «проспав» відскок, а Воронін не схибив. «Динамо» після цього ще не «прокинулося», і невдовзі несподівану появу захисника Єнса Новотни у штрафному майданчику господарів чомусь ніхто не очікував — ветеран «фармацевтів» після пасу того ж таки Андрія Вороніна легко переграв Шовковського.

      Але у вівторок фортуна була прихильна до підопічних Сабо. Вже за хвилину рикошети від двох захисників «Байєра» вивели на побачення з Буттом Рінкона, котрий зумів пробити воротаря гостей майже з нульового кута. А далі пішла гра, як на гойдалці, — з можливостями відзначитися для обох команд. Долю матчу вирішив «джокер» Йожефа Сабо — румун Чернат. Спочатку Флорін влучно пробив з-під захисника, вивівши «Динамо» вперед і піднявши емоції «Олімпійського». Незабаром вистрілив здалеку у штангу, а вже в доданий час замкнув простріл Рінкона. Між двома голами Флоріна данський арбітр вилучив з поля битого «джокера» «Байєра» — Вороніна. Першу жовту картку німецький українець, який добре влився у гру гостей, отримав за апеляції до судді, а другу — за незначне порушення у центрі поля, яке щоправда, зривало перспективну атаку киян. А цих улюблених динамівцями швидких контрвипадів було чимало: Юссуф і двічі Клебер мали остаточно нокаутувати «аспіринових», але змарнували майже стовідсоткові нагоди. Зауважимо, бразилець хоч і тримав захист у напрузі, багато й невиправдано втрачав м'яч.

      Після фінального свистка динамівський інтернаціонал розділив радість із глядачами, почергово здіймаючи руки вгору до всіх секторів. Лише знесилений Рінкон не знайшов сил бігати по полю ще й після матчу...

      До речі, під час гри у фанатському секторі за воротами з'явився помаранчевий прапор на підтримку Віктора Ющенка, а біля однієї з трибун і після двобою залишався плакат: «Хто приходить до нас за перемогою, іде з поразкою». Хай так буде і надалі.

ПІСЛЯМОВА

      На жаль, журналісти «УМ» не змогли взяти участь у прес-конференції після матчу, бо прес-служба «Динамо» в особі пана Полховського не знайшла можливості надати нам місце ні в ложі преси (лише на трибуні), ні в конференц-залі. І це при тому, що в програмці до звітної зустрічі Ліги чемпіонів була наведена цитата в тому числі й з «України молодої». Тож довелося користуватися допомогою колег з інших видань.

      Старий знайомий автора цих рядків Андрій Воронін був буквально нарозхват, але вдалося-таки обмінятися з ним враженнями щодо гри.

Андрій Воронін, нападаючий «Байєра»:

      — Я вийшов на поле сьогодні з додатковими емоціями — грати перед співвітчизниками. Тому трохи неприємно, що мені свистіли й показували непристойні жести, адже я теж українець, і за кілька днів уже гратиму на цьому ж стадіоні у формі нашої збірної. Не розумію дій арбітра: перший раз я його лише попросив уважніше стежити за фолами проти наших гравців, а другий раз порушення було в центрі поля і не виглядало брутальним. Все ж таки, думаю, я відіграв непогано і, сподіваюся, звернув на себе додаткову увагу тренера і в клубі, і в збірній (Блохін перед матчем сказав Вороніну, що стежитиме за ним. — Авт.).

      У Леверкузені я ще нова людина, тому в конкуренції з двома іншими форвардами постійно маю доводити своє право на місце в основі. Ми відлітаємо в середу до Німеччини, але перед цим я дуже хочу посидіти й порозмовляти з батьком, який приїхав з Одеси.

Клаус Аугенталер, тренер «Байєра»:

      — Я думаю, що ми сьогодні стали свідками гарного футболу, шкода лише, що підсумок зустрічі для нас негативний. Але в матчі проти дуже доброї команди ми змогли показати, що можемо з нею грати на рівних. Після пропущеного гола ми змогли перехопити ініціативу, тому я не можу дорікнути гравцям за брак самовідданості. Ми самі дозволили «Динамо» зрівняти рахунок — цей гол був випадковим. Ключовий момент стався, коли Воронін одержав другу жовту картку. В першому випадку я не зрозумів, за що його покарали, адже Андрій не ображав суддю. Щодо українського легіонера загалом, то сьогодні Воронін забив гол, і я ним загалом задоволений. Незважаючи на його втрату, ми гідно вели гру. Тому на цю команду можна сподіватися й надалі.

Йожеф Сабо, тренер «Динамо»:

      — Я думаю, що глядачі одержали величезне задоволення від гри, забитих м'ячів і численних гольових моментів. Найприємніше, що за рахунку 1:2 моя команда виявила характер й увімкнула ті швидкості, про які ми говорили перед матчем. Що стосується провалу на початку другого тайму, то я його не побачив. Так, були помилки. Скажімо, у Шовковського. Напевно, він із Вороніним у добрих стосунках у збірній України, тому вирішив подарувати йому гол. Натомість інші розлютилися й відповіли трьома голами.

      Я своєчасно замінив Гіоане, оскільки Тіберіу був сьогодні не в кращій формі й робив багато помилок. На жаль, у мене немає такого правого захисника, який мені потрібний, тому там грає Гіоане, який може чудово діяти в середині поля. Також я терміново випустив Черната, бо Леко почав помилятися при передачах, що призводило до контратак на наші ворота. Я був упевнений, що Флорін зможе себе показати, і він зіграв чудово. Чернат — дуже класний футболіст, який відмінно працює з м'ячем і прагне робити пас лише вперед.

      Тепер будемо через матчі збірних і Кубок України готуватися до двох матчів із «Реалом». Можу сказати одне — ми не будемо їх лякатися, у Мадриді та Києві не відсиджуватимемося в обороні. Наші гравці можуть 90 хвилин відпрацювати, одержавши при цьому задоволення від гри. А інакше навіщо грати у футбол?

ТАБЛО

«Динамо» (Київ, Україна) — «Байєр» (Леверкузен, Німеччина) — 4:2

НСК «Олімпійський». 83 000 глядачів

Суддя — К. М. Нільсен (Данія)

      «Динамо»: Шовковський, Гіоане (Гусєв, 57), Гавранчич, Саблич, Каддурі, Родольфо, Леко (Чернат, 71), Рінкон, Юссуф, Верпаковскіс (Шацьких, 59), Клебер

      «Байєр»: Бутт, Шнайдер, Новотни, Хуан, Пласенте (Бабич, 79), Кржиновек, Рамелов, Понте, Фрайєр (Джонс, 77), Бербатов, Франса (Воронін, 54)

      Голи: Рінкон, 30, 69; Чернат, 74, 90 — Воронін, 59; Новотни, 68

      Попередження: Верпаковскіс, 34 — Рамелов, 40; Понте, 42; Пласенте, 71; Воронін, 75

      Вилучення: Воронін, 82