«Паризький горобчик» у рожевому кольорі

Унікальний, чарівний голос, винятковий музичний і драматичний талант, вражаючі, навіть шокуючі факти біографії, фатальні історії кохання, жертовна любов і відданість публіці, вольовий та мужній характер, настирне, жагуче бажання жити, співати й кохати досі не дають спокою мільйонам її шанувальників. Життя Едіт Піаф — 19 грудня їй виповнилося б 100 років — оповите легендами, загадками і домислами. Про неї написано чимало книг, п’єс і статей, поставлено вистав і знято телепрограм, створено кінострічки («Піаф», «Едіт і Марсель» та «Життя у рожевому кольорі»). Проте феномен шаленого успіху й слави цієї естрадної виконавиці шансону досі ніхто не може розгадати.

Спокута спiвачки

З Україною Едіт Піаф поєднує хіба що названий на її честь астероїд №3772, що був відкритий 1982-го року співробітником Кримської астрофізичної обсерваторії Людмилою Карачкіною. А спеціально до цьогорічного ювілею співачки, за ініціативи Київського академічного театру «Колесо», при підтримці Французького інституту в Україні та участі київських театрів був створений фестиваль «Піаффест», який проходитиме у столиці від 18 до 24 грудня на сценах п’ятьох театрів: Національного академічного театру ім. Івана Франка, Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, Академічного театру «Колесо», Академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» та Нового українського театру. У їхньому репертуарі вже не один рік з незмінним успіхом ідуть вистави, присвячені цій екстраординарній жінці.

Кожна представлена на фестивалі вистава — це оригінальна, непідробна сценічна версія на тему життя і творчості всім відомого «паризького горобчика». Для шанувальників душевного моножанру будуть цікаві постановки Дімо Дімова «Чудо Піаф» у Театрі «Колесо» (20 грудня) та Андрія Гузія й Олени Дудич «Горобець, що ричить. Едіт Піаф» у «Сузір’ї» (22 і 23 грудня). Камерні сценічні майданчики, лаконічний мінімум художнього оформлення (відеопроекція, деталі костюмів), майже інтимна близькість актрис до глядачів, їхня щирість і відвертість перетворюють ці вистави на своєрідну сповідь Піаф перед публікою, яку вона обожнювала і якій, наче на вівтар, поклала своє життя. Це така собі спокута співачки самій собі і своїм коханим чоловікам, а також певне зізнання самих актрис у захопленні та поклонінні великій Едіт. Ці вистави знайомлять публіку з життям і творчістю актриси від народження до самої смерті, відкриваючи нові, а також загальновідомі факти з її біографії. Проте кожна актриса намагається повідати про Піаф через призму свого бачення та відчуттів.

Ірина Кліщевська у театрі «Колесо» розглядає всі події, що трапляються з Піаф, як чудо, яке послав їй сам Всевишній: народження на вулиці, прозріння від сліпоти, доленосну зустріч із Луї Лепле, який влаштував співати у кабаре, з Раймондом Ассо, який вивів її на велику сцену, любов публіки та кохання чоловіків, повернення до творчості після важких хвороб і наркозалежності. Виставі «Чудо Піаф» уже більш, як 10 років і вона неодноразово брала участь у багатьох міжнародних та українських театральних фестивалях, отримавши чимало премій та нагород. У свою чергу, у «Сузір’ї» актриса Олена Дудич, котра є й автором п’єси, подає майже ті ж самі життєві колізії співачки як, наприклад, виклик самій долі вуличного нахабного і крикливого маляти-горобця. Виконавиця поставила собі за завдання максимально розкрити ту неймовірну любов Піаф до свого глядача, тому ключовим моментом вистави є фраза: «Я ні про що не шкодую! Я щаслива, що віддала Вам своє життя!». Виставі «Горобець, що ричить...» лише два роки, проте в трохи іншому варіанті актриса грає вже сiм років цю виставу у своєму рідному Драматичному театрі в Могильові (Білорусія).

Спогади з великої скринi

Новий український театр теж у досить невеликому сценічному просторі уже 18 грудня пропонує прожити разом з Піаф головні моменти її життя, проте виконують виставу двоє акторів — Наталя Заруцька (Едіт Піаф) та Єгор Снігир (усі чоловічі ролі). У першому варіанті вистава Віталія Кіно мала назву «Сім чудес маленької Піаф» (прем’єра 2010 року), а нещодавно, після перенесення з верхнього на нижній майданчик, зазнала суттєвих змін і отримала нову назву «Любов-наркотики-шансон» (саме цими трьома словами вже в останні роки Едіт охарактеризувала своє життя). Історія життя співачки подається як спогади, які вона «дістає» з великої скрині. На сцені — вуличний ліхтар, під яким вона, можливо, народилася або ж зустріла Лепле, червона оксамитова завіса, що часом лякає або ж кутає її у своїх обіймах, драбина «слави», якою артистка поступово піднімається вгору чи раптово падає на руки свого коханого. А ще родзинкою цієї постановки є те, що Наталя Заруцька як поки наймолодша виконавиця Піаф (починала грати у 25 років) грає її жваво, по-юнацьки, з комічно-фарсовими нотками, а у фіналі виконує французькою та російською мовами одну із знакових пісень Піаф.

Мелодраматичну виставу «Edith Piaf: життя у рожевому світлі» Ольги Гаврилюк у Театрі імені Лесі Українки (19 грудня), котрій цьогоріч виповнюється 10 років, теж грають у дуеті двоє акторів: Ольга Кульчицька, що створила образ Едіт Піаф, та Юрій Гребельник— уособлення судді-долі, а потім усіх коханих співачки. Другу частину до назви Ольга Гаврилюк взяла з пісні Піаф «Життя у рожевому світлі», а також у спектаклі словами головної героїні спробувала охарактеризувати неабияке значення рожевого кольору для співачки: «Коли я бачу тебе — для мене все на світі стає у рожевому світлі», — каже Едіт до коханого чоловіка. Режисер, яка є і автором сценiчної композиції, розкриває не біографічні факти чи творчу долю відомої французької співачки, а показує просту беззахисну жінку, ті любовні переживання-пристрасті, що хвилювали її протягом життя. Одна з особливостей цієї вистави — вона грається на двохрівневому камерному сценічному майданчику «під дахом» театру.

На завершення «Піаффесту» 24 грудня Театр іменi Івана Франка пропонує поринути в музично-романтичну атмосферу Парижа початку ХХ ст. (з вулицею, на якій виступають циркові артисти та музиканти, освітленою ліхтарями, з видом на Ейфелеву вежу), запропонувавши свою варіацію на тему життя і творчості легендарної співачки — «Едіт Піаф. Життя в кредит» (режисер — Ігор Афанасьєв). Це повноцінний мюзикл, що йде на великій сцені з чималою кількістю акторів, автором якого є український поет і драматург Юрій Рибчинський, а композитором — молода естрадна співачка Вікторія Васалатій. За сюжет взято народження, дитинство, юність і повноліття Піаф, тобто — перші кроки, перше кохання і перший успіх співачки. Піаф почергово грають дві актриси — Вікторія Васалатій та Тетяна Міхіна — кожна з яких по-своєму намагається встояти перед пропозицією Білої леді (уособлення Долі) проміняти свій голос на більш щасливе і радісне життя.