«Вибачте, пацани, що не можу зупинити цю машину...»

Депутати Волинської обласної ради одноголосно підтримали звернення до найвищих осіб держави щодо зняття обвинувачень iз бійців розформованої у листопаді 2014 року 51-ї Володимир-Волинської механізованої бригади. Кримінальні провадження, розпочаті проти бійців цього військового підрозділу, які потрапили у самісіньке пекло війни в першу хвилю мобілізації, вважають не звершенням правосуддя, а переслідуванням. Навіть після повернення додому й демобілізації життя багатьох хлопців перетворила на пекло військова прокуратура. А до кількох десятків обвинувачених волинських військовослужбовців, які проходять підозрюваними у так званій запорізькій справі, коли солдати у липні 2014-го змушені були виходити з оточення через російську територію, приєдналися кримінальні провадження ще проти сотень бійців, яким пощастило вціліти в Іловайському котлі. Сьогодні вже говорять про більш ніж тисячу кримінальних проваджень.

Судилища тривають досі

Волинські депутати підтримали звернення своїх колег з Володимир-Волинської районної ради до Президента України, Генерального прокурора України та Володимир-Волинського міського суду щодо зняття обвинувачення в дезертирстві бійців 51-ї ОМБР. Вони також просять Голову Верховної Ради України та народних депутатів України створити тимчасову слідчу комісію, щоб з’ясувати законність процесу розформування 51-ї ОМБР та подальших кримінальних переслідувань понад тисячі бійців, які брали участь у боях під Іловайськом та інших місцях проведення бойових дій на сході України. Їх переслідують за самовільне залишення розташування військової частини у Володимирі-Волинському після повернення із зони АТО восени 2014-го й пізніше.

Хлопці розповідали, що, повернувшись на Волинь, перебувати в частині було неможливо. Багатьох iз них командири відпускали додому, а дехто просто заливав пережите на війні горілкою. Тоді ще не йшлося ні про яку психологічну реабілітацію і про те, як допомогти бійцям справитися з посттравматичним синдромом. Хтось безрезультатно ходив і просив направлення в госпіталь, хтось підліковувався у шпиталі, а командири рапортували згодом про самовільне залишення частини. Невдовзі свою «допомогу» запропонувала військова прокуратура: багатьох хлопців звинуватили у самовільному залишенні військової частини, й почалися судилища, які тривають і досі. Хоча за відсутність дисципліни та створення неналежних умов треба питати, в першу чергу, з офіцерів. Більшість бійців уже давно демобілізувалися, їм треба адаптовуватися в мирному житті, шукати роботу, щоб годувати сім’ї. Натомість вони змушені в судах відстоювати свою честь і гідність. У своєму зверненні волинські депутати попросили керівників підприємств, установ, організацій області, незалежно від форм власності, надати кримінально переслідуваним бійцям усю необхідну моральну, соціальну, правову підтримку й допомогу.

Мобілізували по-дикому і по-дикому кинули на забій

8 грудня, коли депутати приймали це звернення, у Володимирі-Волинському відбувалося чергове судове засідання у справі щодо 22 бійців, які у липні 2014 року, опинившись в оточенні, перейшли на територію Росії, а потім були повернуті в Україну й притягнуті до кримінальної відповідальності. Їх звинувачують у відмові від несення обов’язків військової служби в бойовій обстановці за попередньою змовою групи осіб. Судити й ламати по одинці і без того зламаних психологічно солдатів — багато розуму не треба. А дати належну оцінку діям командирів і начальників, які залишили цілий підрозділ з 42 військовослужбовців в оточенні, для цього прокурорам треба попрацювати в поті чола. А для чого, якщо є козли відпущення, вчорашні волинські трактористи, безробітні, слюсарі, яких мобілізували по-дикому і по-дикому кинули на забій?

Волинський адвокат Василь Нагорний уже рік відстоює інтереси цих хлопців у судах різних інстанцій. За цей час він став для них не лише адвокатом, а й духівником, психологом, бо до нього йдуть вони з усіма своїми болями. «Зранку були бійці 51-ї бригади. Консультація зайняла 30 хвилин, а далі була довга сповідь про події на сході... Клубок у горлі стоїть досі... Ні, не людьми вважала і вважає їх влада... Бидлом, рабами, гарматним м’ясом, але не людьми... Якщо вистачить здоров’я і віднайду ресурси, то обов’язково зберу історію 51-ї ОМБр в одне ціле. Звичайно, були різні військовослужбовці в цій бригаді, але майбутні покоління повинні знати, що їхні батьки, діди, прадіди були Героями, бо голою дупою та іржавим автоматом проти професійної армії можуть воювати тільки нащадки славних козаків», — написав він нещодавно на своїй сторінці в інтернеті. «Воїнів і далі совають у військову прокуратуру Луцького гарнізону... Майже всім далі пофіг... Я більше не буду нічого просити, пояснювати... Життя ж б’є ключем, на Донбасі «мир», вибори мерів, не за горами — Миколай, Новий рік, Різдво. Будемо пити-гуляти, колядки співати, ті ж прокурори будуть Бога прославляти... Ото тільки бійцям 51-ї ОМБр судимості роздадуть, показник зроблять, премії отримають і можна олів’є напихати в пузо... Поранений, не поранений, хворий, не хворий, воював, не воював — все не має значення. Угода про визнання вини, штраф 6000 грн., судимість, наступний, угода, штраф, судимість, наступний... Прокурорський конвеєр діє безперебійно... Вибачте, пацани, що не можу зупинити цю машину, але кого вихоплю, того не дам засудити. Певен, будуть ще й виправдувальні вироки... На жаль, інших перемелють...» — це ще одне одкровення не стільки адвоката, як небайдужої людини.

А може, не дозволимо перемолоти? Трагічна історія розформованої 51-ї бригади може стати показовою в новітній українській історії. Багато хто вважає, що військове керівництво, домігшись її розформування, у такий спосіб приховало власну некомпетентність, переклавши на солдатські плечі всю провину за невдало проведені операції та величезні втрати української армії.