Відповідно до статистики, яку «УМ» надало управління комунікацій та преси Міністерства оборони України, якщо в 2014 році державний бюджет передбачав фінансування оборонного відомства на рівні 27 млрд. грн., то цього року видатки зросли до 48 мільярдів.
Для порівняння — цифри витрат на різні статті оборони торік і тепер, у 2015-му.
Речове забезпечення: було близько 0,7 млрд. грн., стало — більше 3 млрд. грн. Саме за цією статтею видатків, як підкреслюють у МО, зростання найвідчутніше — приблизно 4,5 раза.
Харчування особового складу: торік — близько 1,3 млрд. грн., цього року — майже 3 млрд. грн. (збільшення у 2,5 раза).
Ремонт озброєння та військової техніки: у 2014-му — близько 1,9 млрд. грн., цьогоріч — більше 3,5 млрд. грн. (зростання в 1,9 раза).
Закупівля озброєння, військової техніки та проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт: було близько 1,7 млрд. грн., стало — майже 6 млрд. Приріст у 3,4 раза. Що, втім, все одно дуже мало в умовах, які потребують нагальної модернізації зброї й техніки ЗСУ.
Медичне забезпечення: близько 0,4 млрд. грн. і торік, і в 2015-му. За цією статтею видно, де є найбільший провал. Потреба значно вища, її перекривають волонтери.
Логічно вирахувати, на яку кількість людей виділяли ці суми у 2014 і 2015 роках. Станом на початок російського вторгнення чисельність ЗСУ становила приблизно 168 тисяч осіб, із яких військові — 125 тисяч, решта — цивільні працівники. Але часткова мобілізація вже до середини літа збільшила кількість військових більш як на сто тисяч. Надалі Верховна Рада офіційно зафіксувала граничну чисельність ЗСУ — 250 тисяч осіб. Тож можна вважати, що й минулого, і цього року в армійських лавах перебуває близько 250 тисяч осіб.
Як повідомили в управлінні комунікацій МО, для потреб ЗСУ було поставлено та видано речового обмундирування та амуніції:
Спорядження й обмундирування української армії було б значно гіршим, якби не допомога закордонних партнерів. Як розповіли «УМ» в Міноборони, «з 2014 року до березня 2015 року Збройними силами України отримано:
— від уряду Канади: черевики з високими берцями — 61,4 тис. пар; куртки польові — 30,8 тис. шт.; брюки польові — 27,5 тис. шт.; бронежилети — 1,1 тис. шт.; шоломи — 3,1 тис. шт. тощо;
— від Республіки Польща: рюкзаки військові — 100,0 тис. шт.; рушники — 100,0 тис. шт.; рукавиці — 75,0 тис. пар; балаклави — 50,0 тис. шт. тощо;
— від США: куртки літні камуфльовані — 3,8 тис шт.; брюки літні камуфльовані — 0,7 тис. шт.; брюки зимові камуфльовані — 3,5 тис. шт.; шарф-труба — 1,0 тис. шт.; бронежилети — 2,0 тис. шт. тощо;
— від уряду Нідерландів: куртки зимові — 1,5 тис. шт.; шкарпетки чоловічі — 4,9 тис. пар; рукавиці чоловічі — 3,6 тис. пар тощо;
— від уряду Австралії: черевики — 10,0 тис. пар; шарф-труба — 10,0 тис. шт.; балаклави — 7,3 тис. шт. тощо;
— від уряду Великобританії: штани зимові — 1,0 тис. шт.; шапки — 1,0 тис. шт.; шкарпетки — 1,0 тис. пар; куртки зимові — 1,0 тис. шт.; рукавиці — 1,0 тис. пар тощо та ін.».
Надалі в 2015 році уряди держав-союзниць продовжили допомогу ЗСУ як одягом та амуніцією, так і технікою й нелетальним озброєнням.
Також цього року дало результат удосконалення внутрішньої системи речового забезпечення ЗСУ. Йдеться про напрацювання робочої групи МО на чолі з Костянтином Лєсніком, що займається розробкою нових зразків обмундирування для армії. Загалом на 2015 рік було замовлено 183,5 тис. нових польових кашкетів (їх в армії прозвали «мазепинками» за схожість із головними уборами армії УНР); 253,6 тис. «костюмів літніх польових» — камуфляжів нового дизайну та якості; 280 тис. пар нових берців.
«Після проведення моніторингу ринку встановлено, що у зв’язку з неможливістю постачання достатньої кількості тканини з маскувальним малюнком «варан» (замість торішнього «пікселя», на який були нарікання та питання щодо авторських прав. — Авт.) забезпечення ЗСУ предметами речового майна в зазначеній колористиці, а також натільної білизни нового зразка перенесено на 2016 рік», — повідомили в Міністерстві оборони.
До кінця поточного року армія постачається державним коштом також шапками-підшоломниками, зимовими шарфами-трубами, навіть власними (з абревіатурою «ЗСУ»!) крекінговими шкарпетками, чого торік не було й близько.
Спроби реформ і «людський фактор»
«Якщо є теплі речі на складі — це не значить, що солдату тепло в окопі. Навіть навпаки. Але щодо підготовки Збройних сил до зими — ми сьогодні готові це забезпечити», — заявив днями міністр оборони Степан Полторак, інспектуючи в Одесі запуск нової системи обліку запасів ЗСУ та логістики речового забезпечення.
Тестування в армії цієї електронної системи вже є великим проривом. Для України це новітній стандарт, із яким уже давно працюють країни-члени НАТО. Система дозволить відмовитись від паперового документообігу, прискорити забезпечення військовослужбовців усіма необхідними речами та продуктами (завдяки картці з пін-кодом, яку матиме кожен військовий), а головне — усунути корупцію та розкрадання у службі тилового забезпечення.
Саме «людський фактор» часто є визначальним у провалах матеріального забезпечення певних підрозділів. «На жаль, бувають випадки, коли [обмундирування тощо] несвоєчасно доходить до солдатів», — визнає Полторак.
«Міністр може навіть не знати, що є проблеми з постачанням частин, тому що воно гальмується на середній ланці. Якщо на якусь роту не доходить нова форма — це вина насамперед ротного командира та його заступника з питань забезпечення, «зампотила», — пояснює в коментарі «УМ» Роман Балан (псевдо — Сініцин), співзасновник одного з найбільших волонтерських об’єднань «Народний тил». За його словами, «на заваді реформам і розвитку ЗСУ на рівні військових частин часто стають непрофесіоналізм, байдужість, крадіжки. Командний склад середнього рівня й тилове начальство ніхто ж не міняв. Бачимо і саботаж, і алкоголізм рядових військовослужбовців та посадових осіб ЗСУ».
Роль волонтерів і проблемні питання
«Значний внесок у забезпечення необхідним речовим майном військовослужбовців Збройних сил України надано з боку волонтерських організацій», підкреслюють у Міноборони. Навряд чи це повні дані, адже велика частина «передач» від волонтерів не ставиться на баланс військових частин та просто надається в особисте користування солдатів, але, як повідомило пресове управління МО, «у 2014 році волонтерськими організаціями постачено речового майна на 40,6 млн. грн., у 2015-му (станом на жовтень) — більш як на 26,4 млн. грн.».
Якщо минулого року допомога волонтерів армії в багатьох випадках була вирішальною (коли йшлося про форму, взуття, харчування, бронежилети, шоломи, оптичні прилади), то тепер картина змінилася. Проблему кевларових шоломів і бронежилетів держава повністю вирішила ще восени 2014-го.
Представник «Народного тилу» відзначає значні зрушення «по вещовці» — в речовому забезпеченні, яке держава перебрала на себе майже повністю. «Видно, що тут ситуація значно краща, ніж була в 2014 році, і це, без сумніву, заслуга тих волонтерів, які зайшли в Міністерство оборони на відповідні посади («Волонтерський десант» і «Офіс реформ»)», — каже Роман Балан.
Роль волонтерів у постачанні ЗСУ, за словами Романа, залишається ключовою на кількох напрямках — оптика, медицина, безпілотні літальні апарати. «Тепловізори, приціли, прилади нічного бачення — вони з боку держави так і не купуються, не модернізуються, хоча війна триває вже майже два роки. А ви ж розумієте, наскільки важливим є на ВОПі (взводно-опорний пункт) хоч один тепловізор! Були точкові поставки американської оптики, але цього критично мало. Тож більшість потреб ЗСУ в оптиці перекривають волонтери», — каже Роман.
«З медициною теж печально. Медпрепаратів бракує. Єдине, що було зроблено помітного державою, — це закупівля для ЗСУ 10 тисяч аптечок. Але вони були поставлені на передову без кровоспинних препаратів і турнікетів. Були запевнення, що потім довезуть, але поки щось не видно. Виходить, повноцінні аптечки — майже всі від волонтерів або іноземних союзників», — зазначає Балан-Сініцин.
«Допомагаємо бійцям із деревиною на бліндажі, якої обмаль. Довозимо генератори — вони в ЗСУ, мабуть, наполовину волонтерські. Також зараз в армії є величезна проблема з паливно-мастильними матеріалами. Днями ми проїхали від Маріуполя аж до Станиці Луганської, і де не були — скрізь скаржаться, що немає соляри. Не секрет, що її масово крадуть по всьому ланцюжку — від бази до конкретної машини. Але зараз брак дизпалива й бензину відчутний значно більше, ніж раніше. Іноді військові купують пальне власним коштом», — розповідає волонтер.
«Загальну картину я б сформулював так: позитивні зрушення в армії, які стали більш помітними через рік після початку війни, тепер сповільнилися», — визнає Роман.
Отримавши торік за свою волонтерську активність орден «За заслуги» ІІІ ступеня, Сініцин-Балан каже, що з Нового року припинить займатись волонтерством. Дуже багато зроблено, накопичилася величезна втома, держава по багатьох напрямках достатньо забезпечує армію сама, «але є й постійні розчарування, коли ти привозиш на передок тепловізори, інші передачі — а там їх пропивають, «профукують» і невдовзі просять нове».
Зрушення очима бійців та обіцянка міністра підвищити платню
«Тенденція до нарощування обсягів та якості матеріального забезпечення армії зберігається», — каже натомість у коментарі «УМ» Тарас Чмут, стрілець-контрактник десантно-штурмової роти 501-го батальйону морської піхоти. За його словами, військовослужбовцям почали видавати досить непогані комплекти форми — «піксель», але нового зразка, з більш функціонально продуманим інтерфейсом кишень і значно якіснішою тканиною. Камуфляж видається двічі на рік, як і передбачено нормами.
Особливо бійці відзначають нову розробку «групи Лєсніка» — якісні вітчизняні черевики з високими берцями, які випускає фірма «Талан». В них уже взуті майже всі бійці.
Грошове ж забезпечення, за словами Чмута, залишається на минулорічному рівні.
У свою чергу, міністр оборони Степан Полторак обіцяє: «З Нового року буде підвищення заробітної платні військовослужбовцям — достатнє для того, щоб люди йшли в армію добровільно, щоб ми значно збільшили кількість добровольців і контрактників. Якщо нам це вдасться — не буде потреби в наступних хвилях мобілізації».